Щось таки в Десні є цікавого і навіть де в чому привабливого, що сюди вертатися хочеться знову і знову. А може просто годину вдалий обрано, місце мальовниче, купа старих друзяк і дуже гостинні організатори. Ну, дуже важко відмовитися від поїздки сюди. Тим більше вже за дві тижні тут пройде Кубок країни, тому склад учасників зібрався надсерйозним. Десять чи й більше областей приїхало. Зрештою за невеликим винятком це кращі команди України з берегового спінінгу. З такими суперниками завжди цікаво конкурувати.
На цей раз у складі нашої команди «FishingStock Team» замість Андрія Грибачова виступав Мироненко Юра, але завдання від того ніяк не змінювалися. Може й дивно звучити, але частенько помічавши (ледь не десятиліття представляю кольори «FishingStock Team»), що ми виступаємо значно краще, коли суперники зіркові. Наразі з цим проблеми не стало і були всі передумови до вдалого виступу. Вже за півтори тижні тут Кубок України, тож традиційно всі звіти надтаємні, якщо взагалі мають місце. Але є багато «але», та й не пам'ятаю, щоб на «області», а потім на «Україні» працювали одній і ті ж теми. Таким чином, деякі подробиці я все ж таки розкрию.
Води в Десні зараз аномально мало, то ж місця, де минулоріч ми стояли ледь не до пояса у водорослях та звідти висмикували щупаків, що сьогодні представляли берег та багнюку. За винятком нової зони «А», берегова лінія виглядала дуже комфортною для спінінгування. Стартуємо! Перший тур рідко проходитиме без натхненних пошуків та намагань «вкурити» правильний ритм, тому одразу після стартового гудку всі учасники, як пчели біля миски з варенням, стали копирсатися у деснянській воді та мулові. Ну, дуже хотілося всім риби! Ще з учорашнього тренування я зробив цілком виважений висновок, що середня частина ріки сама перспективна. Там і дно тверде, і течія хороша, і рибка відгукувалася постійно. Окунь виступав центром уваги спортсменів з невеликими вкрапленнями у вигляді щук та судаків. Може й була якась особлива логічна послідовність у цілеспрямованого полювання за бонусами, та я цим знанням не володів, тож орієнтувався на окуня.
Одна із стовідсоткових тем на Десні і схожа на більшість водойм – використання Bait Breath Fish Tail на вольфрамових «чебурашках» 2-3 г. З цього я й почав. Треба сказати, що десь уже за 15 хв після початку туру клювання стали досить прогнозованими та частими. Багато в чому я таки підібрав потрібні ниточки, дергаючи канат успіху вже з відчутним зусиллям. «Смугасті красунчики» почали масово борсатися біля садка, і це сповнювало оптимізмом. Своє особливих надій я не плекав, бо бачив, що зліва, де розташовувалися найбільш цікаві сектори, які й зайняли учасники з першими стартовими номерами, рибальство йшло більш насичено та яскраво. 666 г я отримав за першу годину, планомірно сплавляючи Fish Tail по течії з коротким підкиданням його над дном.
Друга година промайнула в подібному режимі і принесла мені ще майже 600 р. З осадом згадую п'ятихвилинну боротьбу з доброю рибиною (щука, здається), яка таки зрізала чи розірвала 0,14-ий окуневий повідець із флюра. Intech хоч і надійна штука, та зовсім сили не рівними виявились. Заключний проміжок першого туру я вирішив провести з лайтом і спробувати щастя за межами дій легеньких монтажів. А підказав мені це Максим Нестерцов, який хоч і був сьогодні моїм конкурентом, та як і раніше, ще за годин виступів разом за «FishingStock Team», користувався повним повагою та довірою з моєї сторони. Неможливо сказати, як би склалася частка без лайт-версії, але чергові 520 г я додавши, а ще спустивши судака прямо перед підсакою. А ловивши я на Micro Grub та Intech Turborib, якими, здається, окуні цікавилися яскравіше за все. У сумі мої здобутки (1,7 кг за тур окунів) принесли п'яте місце у зоні. Юра теж став 5-им, а Саша Панєжда приніс хорошу командну 8-ку. Досить спокійно наша «FishingStock Team» очолила турнірну таблицю.
Інший тур не мав такого активного клювання, але сумувати не доводилося. Я зловивши 5 окунів за першу годину, що було не так уже й слабо. А ось друга година пройшла в намагання дістати рибу здалеку (як це робили іноді суперники у бонусних секторах) та у спробах видурити когось на все того ж Fish Tail неподалік. Лише два окуні в активі… Вже відчувався неприємний запах змаженого, а точніше – ймовірного зальоту у своїй зоні. Бо коли ти претендуєш на п'єдестал, не маєш права бовтатися за серединою зони. Напарники рухалися у своїх зонах за ранковим сценарієм, і ніби негаразд це виходило. Біда тільки, що в зоні «А» все було іншим, отже і напрацювання ранні не дуже копіювались. Наприкінці ухваливши рішення йти в кінець, де на дні розташовувалося кілька корчів, котрі різко підсилювалися обірваними біля тюльпанів нитками, що вороже зрізали хвости приманкам, а то й «плетінки» спортсменів. Усю годину я там простояв, десятка півтора вольфрамок 10-12 г обірвавши, вдвічі більше загубивши Noikе Ninja та Micro Grub, отримав 7 дзьоб і таки пред'явивши до зважування судачка на 240 р. По-моєму жодна проводка не завершувалася без контакту за уривки ниток чи корчі. Позицій 8 відіграв, зупинившись на 11-ій сходинці. Не піднявши команду, але не заваливши, дякувати Богу. Непросто складався тур у Юрі Мироненка (8-ий), Саша Панєжда вдало розігрував ранкову карту, і приніс потрібну 4-ку. За результатами першу сходинку ми втратили, але лише 1 бал програвали лідерам – команді «Флагман». Щоправда, і за нами конкуренти чатували не особливо далеко. Гра ще далека від розв'язки.
Недільний ранок видався напрочуд комфортним і добрим, хоча як справа дійшла до здобування таких важливих грамів, то все перетворилося на справжню дилему. Не дзьобало, хоч ти трісни! Змучена риба зовсім не радо велася на наші вмовляння, тож виглядало цілою історією видурити чергове клювання. Щось змінювати кардинально не бачив сенсу. Зі мною дві Ямаги – Long Cast 83Tz та BLC 65Ti, вчорашні перевірені Micro Grub, Turborib, Fish Tail… Здалеку не відгукнулося нічого (у мене), а ось ближче дехто ще цікавився приманками. Робивши я все можливе, утримуючи по краплині свій та командний результат. Ставши за 8, Сашко – 5, а Юра – 15. З урахуванням того, що більшість конкурентів ми знову обловили, програвши лише «М5» та «Флагман», посіли третю загальну сходинку. Загалом у компанії найкращих це цілком прийнятний результат для будь-кого, та все одно залишився невеликий облог втраченого чи випущеного з рук «золота». Останнє вже, мабуть, наступного разу.
Щиро вдячний усім, хто за нас вболівав, суперникам, організаторам та суддівському комітету. Ще раз дякую Паніжді Саші та Мироненко Юрі та особливі слова шанування компанії FishingStock, яка з нами у тріумфах та фіаско вже багато років!