0 ₴
Зробити замовленняБлоги Fishingstock
Звіти про рибалку
05 лютого 2018
ЧУ. Блешня 2018
Вже котрий рік всеукраїнські першості з блешні проходять багато в чому спонтанно і нашвидкуруч. А вся справа в тому, що крига часто не настільки міцна і товста, щоб планувати дати турнірів заздалегідь. Після деяких вагань ухвалили рішення, що Чемпіонат України з лову риби з льоду на блешню пройде біля Києва на річці Козинка на початку лютого. На честь генерального спонсора захід носив офіційну назву Flagman-Чемпіонат України. Коротко про ті події з капітанської позиції Збірної Харківської області і прозвітую. 
Будемо відвертими, харківська блешня не є фаворитом на всеукраїнській арені. Це було й раніше так, не особливо змінилося й нині. Причин купа, вони поки непереборні, і про це в інший раз. У скарбничці заслуг нашої Збірної за всі роки виступів, звісно, знайдуться славні епізоди (три командні срібла та одне особисте золото), найчастіше ж ми борсаємось у загальній групі тих, хто не належить до списку топ-брудників. Бувають у Харкова та відверті обломи. Три роки тому, наприклад, останнє місце у Тернополі. Цього сезону у нас знову оновлений склад, а це означає – досвіду точно бракуватиме. Якось компенсувати цю прогалину був покликаний Вагін Олексій, який допомагав команді координаторсько-тренерськими діями. Велике йому спасибі за це! Що ми знали про річку Козинка та зони змагань? Та майже нічого. ЧУ сюди перенесли в останній момент, і ми, звісно, не встигли приїхати на область. Рельєф надрізаний, навіть уявити таку різноманітність було проблемою. Скрізь розташовані «сирітські хатинки», їхні господарі – слуги народу, використовували земснаряди для намиву піску, що перетворило донний рельєф на справжній хаос. Для нас, принаймні. Ями, горби, звали – все перемішано.
Думаю, якби ця арена для нас домашньої, ми не полінувалися б спорудити докладну карту глибин і периметра, але в нашому розпорядженні було лише два дні тренувань та сувора заборона на лов у зонах. У цьому сенсі абсолютно не було жодного криміналу в тому, що в деяких команд карти та інше були у кращому та докладному вигляді. Два тренувальні дні дуже багато не прояснили. Місцями клювала густера, подекуди – плотва, а на дрібніших ділянках відгукувався йорж і окунь. Риба в'яленька та трохи її. Що саме стане превалюючим варіантом у кожній конкретній ситуації та зоні, перебувало у тумані. Біла риба, звичайно, давала перевагу, але пролетіти по ній уявлялося цілком звичайнісінькою штукою. Розуміли, що дуже багато визначить попадання на рибу, для чого мали намір буритись у різних куточках зони і дуже уважно дивитися на всі боки. У цьому сенсі допомога Вагіна Олексія у ролі єдиного координатора команди виглядала просто неоціненною. Жаль, що на п'ятьох він був один. З такими думками та планами наша збірна області у складі Білана Тимура, Заєць Сергія, Бондар Сергія, Нестерцова Максима та Вашого покірного слуги підійшла до першого туру. Уперед.
Перший тур видався напрочуд важким і безрибним. Вже що завадило рибі активнічати, не знаю, але що білизна, що окунці з йоржами геть-чисто відмовлялася їсти мотиля навіть на найтонших лісках і дрібних блешнях. Я свою першу рибу спіймав хвилин за тридцять після початку туру. Можливо, вперше у моїй кульшової кар'єрі так довго не вдавалося розпочинитися. І таких було ще багато колег. Біла риба, хоч ти трісну, відмовлялася клювати.
Благо оцінити правильно ситуацію вийшло незабаром і я взявся ловити окуня. Той був дрібним і впертим, але хоч якось тицяв у блешню. Риба майже не рухалася, тому на якийсь значний результат розраховувати не доводилося. Не колупнув і півкіла, я став 6-м у зоні з 12-ти учасників. Не те, на що сподівався. Максим – 7-й, Тимур із Бондарем Серьогою 11-е, а ось Заєць Серьога – запалив. Він узяв свою зону, випередивши пару чемпіонів світу, у тому числі й Зайка Олексія з Музича Ігорем, які навряд чи побоювалися «харківського джокера». Командою ми опинилися на 7-ій позиції з 12 учасників з певними перспективами на п'єдестал (12 балів відстані). Перші поки що львів'яни (дещо несподівано), за ними фаворити ЧУ – Дніпро та дві київські команди. Що було можливе, те виправили. Обговорили те, що відбувалося, і максимально готовими, наскільки дозволяла ситуація, підійшли до другого туру. На відміну від першого дня, риба почала клювати впевненіше. Прокинулася, нарешті, плотва і густерка, а де-не-де буйствував йорж. Моя стартова база на шестиметровій глибині дала кілька густинок, що було середнім результатом. Суперники теж ловили. Підкидаючи потроху корми, я намагався розгойдати лунку і завести під нею білизну, але це до ладу не виходило. Здається, і риба була на моїй базі, але все це було схоже на вимучування, тоді як багато суперників махали руками регулярно. Декілька разів перевіряв лунки (і не лише свої) в інших частинах зони, де помічав рух, але це мало втіхи принесло. Ситуативні затримання я не зараховував до успішних дій, мені хотілося кулемета, а його не було. Майже весь час ловив ліскою 0,058 мм і блешнею 2,3-2,5 мм. Може й не мав рацію, але, думаю, не в цьому ключик ховався. Точного розташування приямків я не міг знати, а ось довше затриматися на лунці і таки вивести з рівноваги вибагливу густерку, це було правильно. Сказане дуже вміло практикував Олег Попів із збірної Львівської області, яка за підсумком узяла золото. Молодці хлопці!
За підсумками другого туру трохи не дотягнувши до кіла, я став 7-м. На жаль. Тимур Білан із Сергієм Бондарем і в цьому турі не змогли знайти свою рибу – обидва 10-ті. Максим же виступив добре - третій. Молодець! Особливо шкода Заєць Сергія, який мав шанси на особи і якому в особисті ад'ютанти був представлений досвідчений Вагін А. Але навіть із цим розкладом Сергію не склалося втриматися в лідерах. Лише восьмий у зоні. За підсумками туру Чемпіонату України виявились ми командою на 9-ій позиції. Слабкий, відверто, виступ. Що ж, працюватимемо Чемпіонами стали суперники зі збірної Львівщини. Срібло взяли дніпряни, а бронзу – збірна міста. Києва. У особі: 1) Корзенков Дмитро; 2) Хвас Павло; 3) Воротняк Володимир. Щирі вітання!
Дякую моїм добрим друзям та колегам по Збірній – мав честь з Вами виступати під одним прапором. Дякую спонсорам, організаторам та суддівській колегії. Чемпіонат України відбувся у повному обсязі!
Будемо відвертими, харківська блешня не є фаворитом на всеукраїнській арені. Це було й раніше так, не особливо змінилося й нині. Причин купа, вони поки непереборні, і про це в інший раз. У скарбничці заслуг нашої Збірної за всі роки виступів, звісно, знайдуться славні епізоди (три командні срібла та одне особисте золото), найчастіше ж ми борсаємось у загальній групі тих, хто не належить до списку топ-брудників. Бувають у Харкова та відверті обломи. Три роки тому, наприклад, останнє місце у Тернополі. Цього сезону у нас знову оновлений склад, а це означає – досвіду точно бракуватиме. Якось компенсувати цю прогалину був покликаний Вагін Олексій, який допомагав команді координаторсько-тренерськими діями. Велике йому спасибі за це! Що ми знали про річку Козинка та зони змагань? Та майже нічого. ЧУ сюди перенесли в останній момент, і ми, звісно, не встигли приїхати на область. Рельєф надрізаний, навіть уявити таку різноманітність було проблемою. Скрізь розташовані «сирітські хатинки», їхні господарі – слуги народу, використовували земснаряди для намиву піску, що перетворило донний рельєф на справжній хаос. Для нас, принаймні. Ями, горби, звали – все перемішано.
Думаю, якби ця арена для нас домашньої, ми не полінувалися б спорудити докладну карту глибин і периметра, але в нашому розпорядженні було лише два дні тренувань та сувора заборона на лов у зонах. У цьому сенсі абсолютно не було жодного криміналу в тому, що в деяких команд карти та інше були у кращому та докладному вигляді. Два тренувальні дні дуже багато не прояснили. Місцями клювала густера, подекуди – плотва, а на дрібніших ділянках відгукувався йорж і окунь. Риба в'яленька та трохи її. Що саме стане превалюючим варіантом у кожній конкретній ситуації та зоні, перебувало у тумані. Біла риба, звичайно, давала перевагу, але пролетіти по ній уявлялося цілком звичайнісінькою штукою. Розуміли, що дуже багато визначить попадання на рибу, для чого мали намір буритись у різних куточках зони і дуже уважно дивитися на всі боки. У цьому сенсі допомога Вагіна Олексія у ролі єдиного координатора команди виглядала просто неоціненною. Жаль, що на п'ятьох він був один. З такими думками та планами наша збірна області у складі Білана Тимура, Заєць Сергія, Бондар Сергія, Нестерцова Максима та Вашого покірного слуги підійшла до першого туру. Уперед.
Перший тур видався напрочуд важким і безрибним. Вже що завадило рибі активнічати, не знаю, але що білизна, що окунці з йоржами геть-чисто відмовлялася їсти мотиля навіть на найтонших лісках і дрібних блешнях. Я свою першу рибу спіймав хвилин за тридцять після початку туру. Можливо, вперше у моїй кульшової кар'єрі так довго не вдавалося розпочинитися. І таких було ще багато колег. Біла риба, хоч ти трісну, відмовлялася клювати.
Благо оцінити правильно ситуацію вийшло незабаром і я взявся ловити окуня. Той був дрібним і впертим, але хоч якось тицяв у блешню. Риба майже не рухалася, тому на якийсь значний результат розраховувати не доводилося. Не колупнув і півкіла, я став 6-м у зоні з 12-ти учасників. Не те, на що сподівався. Максим – 7-й, Тимур із Бондарем Серьогою 11-е, а ось Заєць Серьога – запалив. Він узяв свою зону, випередивши пару чемпіонів світу, у тому числі й Зайка Олексія з Музича Ігорем, які навряд чи побоювалися «харківського джокера». Командою ми опинилися на 7-ій позиції з 12 учасників з певними перспективами на п'єдестал (12 балів відстані). Перші поки що львів'яни (дещо несподівано), за ними фаворити ЧУ – Дніпро та дві київські команди. Що було можливе, те виправили. Обговорили те, що відбувалося, і максимально готовими, наскільки дозволяла ситуація, підійшли до другого туру. На відміну від першого дня, риба почала клювати впевненіше. Прокинулася, нарешті, плотва і густерка, а де-не-де буйствував йорж. Моя стартова база на шестиметровій глибині дала кілька густинок, що було середнім результатом. Суперники теж ловили. Підкидаючи потроху корми, я намагався розгойдати лунку і завести під нею білизну, але це до ладу не виходило. Здається, і риба була на моїй базі, але все це було схоже на вимучування, тоді як багато суперників махали руками регулярно. Декілька разів перевіряв лунки (і не лише свої) в інших частинах зони, де помічав рух, але це мало втіхи принесло. Ситуативні затримання я не зараховував до успішних дій, мені хотілося кулемета, а його не було. Майже весь час ловив ліскою 0,058 мм і блешнею 2,3-2,5 мм. Може й не мав рацію, але, думаю, не в цьому ключик ховався. Точного розташування приямків я не міг знати, а ось довше затриматися на лунці і таки вивести з рівноваги вибагливу густерку, це було правильно. Сказане дуже вміло практикував Олег Попів із збірної Львівської області, яка за підсумком узяла золото. Молодці хлопці!
За підсумками другого туру трохи не дотягнувши до кіла, я став 7-м. На жаль. Тимур Білан із Сергієм Бондарем і в цьому турі не змогли знайти свою рибу – обидва 10-ті. Максим же виступив добре - третій. Молодець! Особливо шкода Заєць Сергія, який мав шанси на особи і якому в особисті ад'ютанти був представлений досвідчений Вагін А. Але навіть із цим розкладом Сергію не склалося втриматися в лідерах. Лише восьмий у зоні. За підсумками туру Чемпіонату України виявились ми командою на 9-ій позиції. Слабкий, відверто, виступ. Що ж, працюватимемо Чемпіонами стали суперники зі збірної Львівщини. Срібло взяли дніпряни, а бронзу – збірна міста. Києва. У особі: 1) Корзенков Дмитро; 2) Хвас Павло; 3) Воротняк Володимир. Щирі вітання!
Дякую моїм добрим друзям та колегам по Збірній – мав честь з Вами виступати під одним прапором. Дякую спонсорам, організаторам та суддівській колегії. Чемпіонат України відбувся у повному обсязі!
Залишити коментар: