Тільки зараз по-справжньому задумався, що не так і багато у нас в Україні водойм, здатних по-справжньому прийняти всеукраїнські турніри, але ще менше тих, хто взявся б організувати такий відповідальний і витратний захід. У цьому сенсі Чернігівська Федерація реально молодці, і вже котрий рік на високому рівні проводять як обласні, так і всеукраїнські першості. Є й зворотний бік медалі.

Якщо не зраджує мені пам'ять, на всіх чемпіонатах, що я знаю, перемога впевнено діставалася місцевим спортсменам. До речі, заслужено і з великою перевагою. Діденко Руслан у цьому сенсі виглядав як Ліверпуль в АПЛ нинішнього сезону. Просто окрім найвищого класу чернігівських спортсменів («M5» із Сум зарахую сюди ж), грає величезну роль і знання рельєфу, і нюанси подачі, і навіть час виходу риби на певні точки… Принаймні ці особливості я можу відзначити зараз. Так, завдяки тренуванням, дещо вдалося зрозуміти нам, але це було далеко за зонами змагань і не повною мірою проектувалося на реальні зони. Що ж, про Флагман-Чемпіонат України з берегового спінінгу та пропоную невеликий звіт.
Збірна Харківської області зразка 2020 року виглядала таким чином: Сизон Олег, Лазаренко Роман, Лисиця Олексій – зі спінінгами, Вишніков Іван – координує зону «С», але готовий вийти на поле будь-якої миті, Пащенко Дмитро та Дорофєєв Дмитро очолюють координаційний штаб зон «А» та «В». Без сумніву, головна зірка нашої Федерації – Пашко Віталій, координує без прив'язки до зон, а Бабунов Андрій на правах коуча керує процесом з генштабу в таборі. Безумовно, головне завдання Збірної – потрапити у призи, але в реаліях – обловити хоча б усі немісцеві команди, посівши якомога вище місце, щоб за підсумками ЧУ та КУ принести квоту. 31 команда та дві третини з них по-справжньому топ із купою перемог та регалій. Просто не буде.
Зона «А», яка дісталася мені на перший тур, виглядала максимально схожою на ту ділянку, яку ми натренували напередодні, і я впевнено туди йшов. Перша година. З третьої спроби займаю сектор із черепашкою на середині річки, і реалізовую напрацювання попередніх днів. Старту з 6-ти грамів та тантоподібної пасивки, яку особливим чином виготовив майстер хенд-мейду – Ваня Вишніков. Декілька окунів впевнено сідають на двійники Vanfook та Ваніну приманку. Рибка ще залишається в секторі, але якось настигла до їжі. Далі ставлю напрацьований раніше рачок Bait Breath Mosya і добираю пару потрібних смугастих. У цей час зона майже мовчить, і мій п'ятник окунів виглядає дуже переконливо. Я не зупиняюся і на Noike Ninja, але вже на 12 г, добираю три добрі (близько 100 г кожен) окуня здалеку. У перерві дізнаюся, що разом із Бореєм Олексієм ми вирвалися у лідери.
У другій годині почасти через поганий старт, а частково через відсутність великої кількості класних точок у моєму арсеналі, ловлю в не кращих секторах і, напевно, не найкращим чином, оскільки додаю лише одного окуня в актив і пару контактів змащую. Але це, як і раніше, місце в топ-трійці зони, оскільки ловлять лише одиниці. Віддаю належне Дімі Пащенку, який бджолою збирає інформацію по зоні, тож я в курсі всього, що відбувається довкола. О третій годині, усвідомивши, що на важке ловиться рідше, але більше, упираюся в 12 г і дістаю за хвилину до фінішу окуня на 180 г. Разом: третій у зоні з вагою майже кіло. По сусідству в «В» після сходу і зрізу на старті щуки Олег Іванович все ж таки приходить до тями і якось долає окунями, добираючись майже до серединки. Рома знаходить мову з крупняками і 11-ою. Збірна Харківської області восьма.
Вечірній тур мене відправив у зону «С», яка завжди найменш рибна, а для мене взагалі фатальна, оскільки на попередніх турнірах двічі з трьох чи чотирьох спроб я приволок звідси нулі. Але то були обласні і я працював без координатора, зараз же за моєю спиною Ваня Вишников у ролі провідного помічника і Бабунов Андрій, який періодично з'являється, як голова всього нашого руху. Загалом, розтікатися по дереву не стану, прикотив я бублик і цього разу. Пихкав, бігав, працював, але мимо. Клювання (4 штуки) були, і хороші, з дальняку. Мабуть, належали гідній рибі. Мабуть, не заслужив. Хоча ні, рибу я спіймав. Це був йорж-носар, що віддалено скидався на окуня чи судака, що у світлі безвиході навіть спонукало мене перепитати в судді, а чи не окунь це мутант? Суддя впевнено виніс вердикт, що для мутанта йоржа не вистачає темних смужок. І суддя має рацію. Друзі-напарники ловили, на щастя, успішніше за мого. Сизон Олег зачепився за серединку зони (16-й), а Рома Лазаренко увійшов навіть до десятки, ставши 8-м. Ми міцно командою злетіли, але шанси не випасти з головної гонки сезону (сума балів з ЧУ та КУ) у нас були достатні, просто потрібно максимально натиснути. У третій тур я виходив розкуто, хоча тягар відповідальності був великий. У мене перший старт і це шанс. Наш координатор зони «В» - Діма Дорофєєв, і мої напарники впевнено окреслили всі найкращі місця, тож я, майже не сумніваючись, вибрав правильний сектор. І тільки зараз я по-справжньому усвідомив, наскільки важливо знати особливості кожного сектора. Кирило Лопатін, який став по сусідству з уже недосяжного для конкурентів «Jocker» м. Чернігів, першим же закидом і першим, гадаю, торканням дна приманки засік окуня, потім ще й ще. Кирило впевнено і красиво ловив, не роблячи нічого зайвого і не закидаючи аби кудись. І лише через 20 хвилин я зрозумів, де в моєму супер секторі все ж таки стоїть риба і під яким кутом вона реагує на мої приманки. Це був невеликий п'ятачок мушлі, який і відвідували деснянські хижаки. Щука на 395 г (респект флюрику Intech Shock Leader), потім два окуня 190 г і 475 г (респект спінінгу Yamaga Blanks BLC 83TZ і шнуру Intech Micron PE #0.2), яких довелося ще й видирати з трави, куди добре. Другий і третій старт вже не дозволяли стати туди, де було по-справжньому рибно, а пошуки ракушкових «п'ятачків», що жили, не особливо чим увінчалися. Підглянув Діма Дорофєєв у місцевих на гачку Fish Tail Ringer, і я на нього впіймав окуня. Ще було кілька гарних клювання, але повз. А під завісу ще й «вихід» стався «горбачою» в іншому кінці зони без вільних секторів, тож я фінішував лише 6-м із вагою 1,18 кг. Сизон Олег – 4-ий, Лазаренко Рома – 11-ий. Підсумок усіх наших старань – 6-е місце з 31 команд, що у глобальній боротьбі за квоти сезону – гарний розклад. Кубок України вже не пройде на такій специфічній воді, де у приїжджих шанси мізерні. Десна – реально класна річка, а Чернігівська Федерація та її спортсмени – молодці і в організації, і в лові. Їм щира шана. Втім, якщо чесно, я не хотів би тут наступного року знову ЧУ чи КУ, який через специфіку водойми з величезною ймовірністю виграють місцеві спортсмени.
Ще раз дякую моїм друзям та колегам з Харківської делегації – Сизону Олегу, Лазаренко Роману, Вишнікову Івану, Бабунову Андрію, Пащенку Дмитру, Дорофєєву Дмитру та Пашку Віталію. Окремий респект організаторам Flagman Чемпіонату України – Чернігівської Федерації та окремо – Діденку Руслану, ФРСУ – на чолі з Амановим Максимом та Погостинським Кирилом, а також великому суддівському корпусу та його беззмінному шефу – Шевченку Олександру. Дякуємо всім суперникам та ще раз привітання переможцям та призерам! До зустрічі на Кубку України!