Закінчення... Справжній успіх для судачатника - знати місце, де в межах берегового закидання розташовується коса або інший вихід на мілину. Без гарантій, але шанси на відмінний результат у такому разі пристойні. На стоячих водоймищах зазвичай коси покриті черепашкою, а це для ікластого справжня їдальня. Виділяю локальні та великі коси.
Локальні коси найчастіше відвідує зовсім незначну кількість судаків, тому на тривале активне клювання тут розраховувати неправильно. Зате риба відгукується відразу і зовсім неприскіплива до приманок та їхньої подачі. Зазвичай це один або кілька спійманих ікластих з точки, і можна зміщуватися. Щонайменше годину-другу нових «чергових» риб ледь передбачається. Принадність лову на локальних косах у тому, що процес виявлення хижака дуже легкий і швидкий. Судак або є, або його немає. Про це одразу маємо інформацію вже після перших проводок. Очевидно, що часу в такому разі йде мінімум. А ось великі коси припускають іншу специфіку та тактику лову. Реакція риби не настільки блискавична, зате при сприятливих розкладах клювання триває довше. Проте зваблюватися не варто - яка б перспективна і велика коса не була, багато риби, не сходячи з місця, не вийде вловити. Зграї не такі численні, як ми того чекаємо. А ще у хижака добре налагоджений зв'язок між родичами, і вже після затримання кількох екземплярів у решти апетит різко зменшується.
Рибалка з берега, іноді проблемно вибрати оптимальний вектор проводки. Іноді варіантів зовсім немає. Якщо дає змогу ситуація, то облов судакової коси краще виконувати поетапно. Перші закидання йдуть на перевірку ближньої частини коси, і лише потім здійснюється перехід до далеких рубежів. Нерідко для повноцінного облову коси досить п'яти-семи проводок. Навіть у цьому випадку при вдалому збігу обставин можна спокусити два-три хвости. За інших рівних намагаюся починати з мілководдя, поступово перевіряючи глибші горизонти. Як і в іншу пору, можна вважати, що чим дрібніше, тим менше риби, але вона активніша; а чим глибше, тим не так голодні екземпляри, але їхня кількість вища. Стосовно невеликих ставків та теплої пори буквально вся коса є суцільною перспективною точкою.
Помічено, що на невеликих стоячих водоймищах судак особливо вибірковий і дотримується конкретних переваг, часто ігноруючи багато універсальних норм. Наприклад, на одному ставку на чолі всього стоїть лов на дрібні твістери і класичні «сходинки», а на ставку, що по інший бік дамби, результат приносять лише злаки виключно при волочіння по дну. Загалом, обловлюючи черепашкову косу на маловивченому водоймищі, однозначно варто спробувати хоча б пару робочих технік.
На черепашкових косах великої довжини пошукати рибку, звичайно, доведеться, але і тут зазначені вище закономірності працюють. Якщо судак є, він озивається. У разі наявності поблизу колег-конкурентів я намагаюся спочатку обловити косу поверхово («зняти вершки» у вигляді «чергових риб»), а вже потім дію детальніше, включаючи експерименти. Відомо ж: якщо судак зайняв позицію в районі коси, то цілком пасивним він навряд чи виявиться. Очевидно, не будь-яка анімація здатна зацікавити хижака. Рибалка, звичайно, мало передбачувана штука, але зазвичай «сходинка», «волочіння» та стрибкоподібні проводки дають найстабільніший результат. З них я й починаю.
«Сходинка» хороша при пошуку. Вона найбезпрограшніша і виявляє не тільки наявність судака, а й окуня зі щукою, які так само вельми прихильні до черепашкових косів. Твістери та віброхвости у цих ситуаціях, мабуть, найбільш доречні. В основному застосовую моделі 2,5-3" навіть коли ловлю риб за кіло і вище. На невеликих ставках навіть на викиді глибина не перевищує 3-4 метри. Якщо ж говорити про косу, то це може бути всього метр-два. Часто саме на косі проявляється прихильність судака до важких джигів і стрімких рухів силікон. Інакше доставити приманку на далеку дистанцію. Спробували і це спрацювало?
«Волочення» виступає більше як точковий лов. Темп менший, зате така схема більш ретельна та детальна. Взагалі, приманки, що волочаться по черепашці, судаку дуже цікаві. Після закидання в потрібне місце і падіння джиги на дно починаємо плавно обертати котушку, періодично посмикуючи вершинкою (раз на 4-5 секунд). Корисно через кожні 1,5-2 метри підмотування зупинити і дати монтажу трохи полежати на дні (1-2 с). Далі невеликий підкид для залучення хижака та повторення циклу. Особливо хороші для таких справ злаки та раки, серед яких Rush Craw, Virtual Craw – у мене найуспішніші. Надмірно важка «чебурашка» при волочении не особливо вітається, а й надто делікатна – перебір. Остання не настільки якісно стукатиме по твердій поверхні і не настільки добре буде утримуватися біля дна. Відносно важкий монтаж важливий так само і для дальності закидання, що для приманок, що парусять, якими є раки, дуже актуально. Я рідко користуюся джигами важче 12-14 р.
«Стрибкоподібна» проводка особливо раціональна на протяжній за площею косі. Така анімація характеризується відносно високими підривами та різкими опусканнями приманки на дно. Виконується все це вершинкою спінінга. Підкидання можна робити як одинарне, так і подвійне. Найефективніше, як на мене, чергувати кілька варіантів, тоді швидше з'явиться ясність, що хижакові потрібно. Різкими підривами принади я намагаюся домогтися паузи хоча б за секунду. Для активного судака цього буває, як правило, достатньо. На мій погляд, приманки, що імітують ракоподібних, в даному випадку на голову вищі за інші. Однак сильно упиратися в раків, якщо реакції не слід, я б не рекомендував. Справа в тому, що періодично ці приманки ікластого зовсім не цікавлять, хоч ти трісну. Крім згаданих судачих місць, відзначу і приямки, ями або ділянки колись затопленого русла. Як би там не було, а це чітка донна аномалія, і судаку це до душі. На багатьох судацьких ставках русло – лише поглиблення на півметра, а то й менше щодо фону, але навіть воно, через брак інших перепадів здатне концентрувати біля себе зграї ікластого.
Кордони поглиблень найчастіше найцікавіші. Безпосередньо глибина – зазвичай доля більш пасивних риб, тим більше, що навесні та влітку на максимальних глибинах гірше з киснем і корми менше. На краю русла або біля приямка так само є шанс зустріти «чергових» судаків, проте місце такої зустрічі не дуже для рибалки очевидне, як, наприклад, при лові на локальній аномалії. Причина? Кордон занадто довгий, тому, де виявиться риба в момент проходу нашої приманки, важко спрогнозувати. У зв'язку з цим, облів заглиблень і русла я як і раніше назвав би пошуком, просто ми тепер більш концентровано облавлюємо брівку чи межі ями.
Для успішного лову поблизу ям зазвичай вистачає все тієї ж ступінчастої проводки, але виконується в пристойному темпі. По-перше, конкретне розташування хижака нам невідоме. По-друге, часто край русла чи яма немає ракушки чи іншого твердого рельєфу, отже стукати тут джигою ґрунтовно не надто раціонально. По-третє, «сходинка» – вкрай універсальна і забійна сама по собі, така проводка здатна без особливих вишукувань та вміння з боку рибалки виявити рибу. З приманок актуальні ті ж моделі, що приносили успіх при лові на дальній дистанції.
Відмінних рибалок, друзі, і великих судаків у улові!