Ця ділянка річки була дуже глибокою (4-5 метрів) русловою долиною з закоряженими, порослими непролазним лісом і кущами берегами. Місце хоч і явно рибне, а за фактом я рідко тут вимагав вагомих результатів. Одна-дві «килушки» або «полторушки» за пару годин при не найгірших розкладах – цього вдавалося тут хіба що досягти. Цього разу я вирішив ці ж дві години (за цей час у спокійному темпі я проходив ділянку) присвятити вибірковому лову, а не облову площ, як я звично робив. Корчі реально стирчали скрізь (і під водою, і над), але я вибрав максимально компактні, які часто складаються взагалі з одного ствола або гілки старого топляка. Навпаки, залишив поза увагою густі завали та розлогі крони затонулих дерев. І це було правильне рішення. Завдяки кренкам Megabite Booby 50F і Samba 100SP, а також строго вивіреному плану дій і точним закиданням впритул до зачепа, я спіймав чотири залушних щуки, пару спустив, а ще «четвірка» змогла обплутати колоду і звільнилася від воблера.
Безумовно, то міг бути запросто день, коли хижак активювався або ж банально трапився короткочасний «вихід», коли я тут рибалив. Перевіряв я це пізніше. Реально схема вибіркового лову на цій ділянці виявилася показово ефективною, вона приносила плоди і надалі.
Не завжди і не на всі коряжники я «кидаюся», стрімголов, але стосовно літа, річки та риболовлі сплавом з воблерами часто корчі не залишаю без уваги. У міцному місці не тільки щука, а й інші хижаки, природно, здатні порадувати клюванням. При цьому навіть дерева, що самотньо стирчать з води, пеньки, гілки іноді - тричі солодке по хижаку місце. Які закоряжені місця по літній щуці можна вважати першорядними? Наведу невеликий списочок.
1. Місце з корчами розташовується між руслом та прибережними ділянками. Нагромадження топляків знаходиться на спокійній воді, при цьому воно не нагадує звалище з пляшок, що застрягли, та іншого сміття, яке риба, як відомо, не шанує зовсім. 2. Глибина коряжника середня, але поблизу є яма, куди при небезпеці чи іншої потреби може зміститися риба чи навпаки – тримати шлях у коряжник. Нерідко в літню спеку в таких місцях знаходять собі притулок найматеріші щуки. 3. Локальне нагромадження гілок і колод, які течія зібрала в одному місці. Часто тут настільки щільно розташовані корчі, що приманку ніяк не провести, але, буває, придивишся в поляриках, і помітиш вільне віконце або навіть коридорчик. Як мінімум, варіант провести принаду вздовж «непролазних джунглів» залишається завжди.
4. Коряжник складається з одного або пари колод, від яких по сторонах відходять рідкісні гілки. Місце сформувалося давно, а тому риба встигла до нього звикнути та облюбувати. Тим більше таке місце правильно перевірити, якщо воно і в колишні часи відрізнялося затриманням. 5. Крім безпосередньо пнів та інших дрючків з дна пробиваються листя латаття. Навіть коли таких рослин небагато, під багатьма з них, як під парасолькою, може ховатися щука, чекаючи свого видобутку або ж ховаючись від навколишнього світу. 6. Коли на вулиці стоїть спека, особливий статус набувають закоряжених ділянок, розташованих на бистринах. Незважаючи на те, що перепони неминуче загальмують потік, таке місце залишиться привабливим для риби. Тут тобі в одному флаконі і кисень, і укриття, і тиховоддя.
7. Дерево, що застрягло біля очеретяних заростей. Тут є сукупність відразу кількох перспективних по щуці місць, так що наші надії на клювання виправдані багаторазово. 8. Закоряжене місце розташовується в тіні прибережних дерев, утворюючи якийсь оаз прохолоди і комфорту в спекотний день. У спеку тіниста прохолода сама по собі запросто привабить щуку, але якщо там ще й під водою все цікаво щодо місць засідки, місце однозначно топове. 9. Окремий пень чи навіть невелика гілка, що застрягли якимось чином у районі брівки. Найчастіше такі самотні корочки прикрашають русловий звал, будучи вдалим місцем для лову. Тут часто чергує один або пара хижаків, що з радістю дадуть відповідь взаємністю на вміло подану приманку.
10. Глибина місця, що закоряджує, не більше півтора-двох метрів, при цьому дно темне і не проглядається через полярики навіть у разі високої прозорості води. Не беруся шукати якесь пояснення, але таку закономірність не раз наголошував під час своїх літніх сплавів. Тим, хто в лові на закоряжених ділянках глибокого досвіду поки що не отримав, порекомендував би починати облов коряжника з його периферії, поступово наближаючись до максимального нагромадження пеньків і дерев. Причина проста: зовсім неправильно розлякувати рибу визволенням приманки. Якщо ж ми сплавляємося по річці без зупинок, то ті два-три закидання, на які у нас вистачить часу, цілком розумно виконати максимально точно з ризиком все-таки приманку засадити в корч. Найбільш затребувані у мене в таких випадках воблери-метрівки, які досить просто дістати із зачепа. Це фактично унеможливлює втрати приманок і не забирає багато часу.
На малих і середніх річках часто найпродуктивнішими точками для лову є корчі, що виступають над поверхнею, при середній глибині (зазвичай 2-3 метри). Але навіть якщо дрібніше і дно проглядається, все одно велика ймовірність упіймання тут щуки, а за наявності далекого закидання та везіння, можна і головня видурити. Часто зовсім непоказний коряжник переграє великий завал з колод. Іншими словами, на вигляд малопримітне місце може під водою виглядати просто шикарно. За моєю статистикою краще працюють корчі, розташовані в районі бистрини або на ділянках із середнім перебігом. І навпаки, рідко коли вдавалося зловити хижака у відверто захаращених сміттям тиховодних «кишенях».
Всім здоров'я, перемог та яскравих рибалок!