Сонце вже солідно припікає, вода добре прогрілася і судак все більше тяжіє до своїх літніх стоянкових місць. Хто звернув увагу на назву тексту, той зрозумів, що саме коряжник опиниться у центрі уваги. Чому б і ні. Особливо на невеликих водоймищах (ставках, наприклад) корчі концентрують біля себе левову частку ікластого населення.
Якщо не знаєш, де стоїть судак, намагайся пошукати його в коряжнику. Не особливо оригінальна мудрість, а все ж таки працює регулярно десятиліттями, тому ігнорувати закоряжені ділянки ставка вкрай нерозумно. Незважаючи на перспективність, не завжди правильно відразу ж прямувати туди. Справа навіть не в тому, що неминуче з якоюсь частиною приманок доведеться розпрощатися, важливіше, що часу міцні місця відбирають дуже багато. На мій погляд, у багатьох ситуаціях сенс лову в коряжнику полягає в тому, щоб за короткий час спробувати зловити «чергових» риб, які не вивчають приманки і не вимагають чогось особливого від проводки і взагалі – дій. Саме у коряжнику ймовірність знаходження голодного судака найвища. У той же час коряжник як місце лову дуже доречний у ситуаціях, коли не зрозуміло, де може перебувати судак або ж зараз на ставку просто немає клювання. Зазвичай біля пнів і затонулих дерев стоїть чимало пасивного хижака, якого на клювання з першої проводки спокусити вкрай проблематично, проте підібравши приманку та її гру – дуже реально. Взагалі, уважний облов коряжника з частою зміною приманок часом дає гідний підсумковий результат. Полювання за ставковим судаком у коряжнику у переважній більшості передбачає використання джига. Зізнатися чесно, я й не пригадаю нагоди, коли б у цій ситуації я користувався чимось іншим, окрім силікону. Якщо орієнтуватися лише на «чергових» судаків і швидко переміщатися ставком, то до підбору силікону можна ставитися не дуже ретельно. Якщо ж йдеться про вмовляння пасивних і навіть нейтрально налаштованих на їжу риб, ось тут доведеться з приманками голову поламати.
Власне, здебільшого підбір приманки – завдання просте, якщо на ставку ви вже рибалили і знаєте, якому розміру та формі місцевий судак віддає перевагу видобуток. Але якщо такої інформації немає, доведеться дуже серйозно поміркувати над цим. Звичайно, по ходу рибалки багато прояснити, але з чого почати? Однозначної відповіді начебто немає, тому я підбираю приманку найчастіше зі свого «бойового» судацького арсеналу, який сформувався з досвіду багатьох літніх рибалок. Такими приманками у мене є Intech Slim Shad, Turborib, Bait Breath Bugsy, Curly Tail, Fish Tail Shad, Betanсo Shad Tail. Якщо узагальнити вимоги до силікону для лову в коряжнику, я відзначив би важливість наявності рухомого елемента у приманки (твістерного хвоста або п'яти), м'якість самої гуми, поєднання її форми з офсетним гачком і масою джиги, що використовується. Досвід показує, що в коряжнику рідко ефективний великий силікон. Та й взагалі я схильний до думки, що чим менше водоймище, тим і приманки слід використовувати дрібніші. У зв'язку з цим для лову в коряжнику навряд чи знадобляться моделі більше 3-3,5 дюймів.
Якщо говорити про подачу приманки, то важливо розуміти, що багато в чому характер і стиль проводки диктуватимуть не так наші бажання чи переваги судака, як можливість провести монтаж без зачепа. Безумовно, густота корчів буває різною, але, в цілому, в міру енергійна іо точно не різка, ступінчаста проводка - саме те. До речі, якщо дозволяють умови, то зовсім необов'язкове використання «офсетників». Я рибалив на багатьох ставках, де корчі цілком дозволяли ловити відкритими гачками. Звичайно, без урвищ не обходилося, але загалом таке рішення виправдане.
Іноді рятує техніка перетягування приманки через гілку або колоду. Чергова стадія падіння призводить до жадібного клювання. Виконати такий фокус надзвичайно просто, тим паче по суті він вдається мимоволі. Відчули, що приманка вперлася в колоду, давши трохи слабини, намагаємося перетягнути її через перешкоду. Якщо джига не важка, а гачок захований у силіконі, це цілком реально. До речі, від «американок» та інших типів застібок краще відмовитися – вік монтажу не надто тривалий у коряжнику, щоб турбуватися про часту зміну приманок, а ось прохідність у корчах будь-який елемент знижує.
Важко заздалегідь сказати, яка снасть виявиться найбільш доречною, адже крім стандартної необхідності в силовому виведенні, важлива ще чутливість і, напевно, можливість керуватися легкими монтажами. Надзвичайно багато залежить від відстані до коряжника та глибини у місці лову. Я зазвичай обходжуся "вушастиками" до 14-16 гр і розмірами силікону до 3,5 дюймів. Як повідець ставлю флюорокарбон (останнім часом це Intech Shock Leader) діаметром 0,23-0,27 мм і довжиною близько 30 см. Буває, що закоряженої ділянки як такої на ставку і немає зовсім, а от самотні гілочки або пеньки напевно знайдуться. Нерідко такі локальні кріплення розташовуються в районі умовного русла ставка або приямка. Однозначно це супер місце навіть якщо зараз клювання там немає. На багатьох судацьких «платниках» русло є лише поглибленням на півметра, а то й менше, але навіть воно, через брак інших аномалій, здатне концентрувати біля себе зграї ікластого або іншого хижака. Тим більше якщо там лежить колода чи корч. Аналогічно справи і з ямами, які зазвичай не сильно виділяються на загальному тлі, але все ж таки ямами вважаються.
Зрозуміло, що саме межі поглиблень найчастіше найцікавіші для судачатника. Часто саме тут корч і розташований. Безпосередньо глибина - зазвичай доля більш пасивних риб, тим більше що влітку на максимальних глибинах нерідко поганий кисневий режим, а то й зовсім термоклін. На краю ж русла або біля приямка в тіні пня, напевно, причаїться «черговий» екземпляр. Коли корчі немає, місце такої зустрічі не дуже для рибалки очевидне, тому що кордон занадто протяжний і де виявиться риба в момент закидання, не вгадати. У зв'язку з цим, таку рибалку я, як і раніше, назвав би пошуковою, просто ми тепер більш концентровано облавлюємо брівку, особливо якщо та довга.
Для успішного облову корчі в районі поглиблення зазвичай вистачає все тієї ж ступінчастої проводки, але виконується в пристойному темпі. Зрозуміло, що спочатку аномалії варто приділити першочергову увагу, але скоро крапка вичерпається і потрібно буде шукати знову. Сходинка і тут опиниться на висоті. По-перше, конкретне розташування хижака слабко відоме. По-друге, часто край русла чи яма немає ракушки чи іншого твердого рельєфу, отже стукати тут джигою не надто раціонально. По-третє, сходинка – вкрай універсальна та забійна штука майже завжди, вона здатна без особливих вишукувань та вміння з боку рибалки виявити рибу. З приманок актуальні моделі на кшталт віброхвістів і твістерів, хоча часто їстівні раки (Virtual Craw, Rush Craw, Mosya) здатні дати фору всьому. Влітку можна сміливо рекомендувати ті приманки, на які судак ловився у вас та в інший час.
Яскравих усім рибалок та справжніх трофеїв!