Досить швидко пройшов час весняного паводку, успішно відбувся нерест більшості хижих риб, а вода встановилася практично на своєму літньому рівні. Природа часто-густо налилася яскраво-зеленими фарбами пахощів і тепла. Травень-місяць на вулиці. Здається, зараз, нарешті, настала постійність, і можна приступати до неквапливого і вдумливого полювання на щуку, окуня і судака. Так ні – у підводному царстві намічено черговий перелом. Як правило, на травень і потрапляє момент серйозної перебудови у риб, і хто це встигає вловити та розкрити, має величезний потенціал.
Давно прийшло розуміння того, що усвідомлений лов з розумінням того, що відбувається (хоча певною мірою) здатний дати куди більший результат, ніж рибалка навмання. Особливо це стосується щуки, яка, на мій погляд, явно змінює свою поведінку з весняної на літню. Щука, що віднерестилася і вже частково набрала форму в травні, часто досить активна. Вода не особливо перегріта, кисневий режим відмінний, а водорості, хоч і служать вже цілком надійним місцем для засідки, а все ж таки для рибалки не виглядають непереборною перешкодою. Віднерестившись на мілководдях, щука там залишається якийсь час і далі. Якщо спінінгісту вдається застати зубасту в період клювання, цю пору ми називаємо «післянерестовим клюванням». Основним місцем проживання щуки в цей період багато в чому залишаються затоки, а також їх межі з основним руслом. Однак чим більше часу проходить з моменту активізації щучого клювання, тим більше хижачка тяжіє до ділянок з течією і тими місцями, де на дні буйствує молода рослинність.
Якщо говорити про річки, то найкращими я відзначив би ділянки з глибинами близько двох метрів, молодою рослинністю біля дна і помітною течією. Нині тут як джиг-лов, так і воблери дуже доречні. Цим варто скористатися, адже вже на початку червня килим водоростей помітно ускладнить завдання виманювання щуки зі свого лігва. Дуже перспективні для риболовлі неглибокі ділянки із затопленими кущами та іншими перешкодами, які приваблюють дрібницю. За дрібною рибою підтягується і щука. Кордон глибини і мілководій послужить найкращим місцем для лову. Якщо говорити про водоймища без течії, то варіантів щучого місцезнаходження помітно менше. Нереститься хижачка у ставках, озерах та водосховищах, звичайно, теж на мілководних ділянках. Але після того, як по завершенню ікромету хижачка приходить до тями, одна частина щучого поголів'я (руслові щуки) йде на більш глибокі ділянки, і вже там чатує свій видобуток, а інша (щуки-«трав'янки») - займає район прибережних порослих травою мілководій. Принаймні так зовні здається картина того, що відбувається.
Перехід із весни в літо, безумовно, залежить від погоди, але, як правило, цілком відповідає календарю. Тобто з другої половини травня перехідні процеси в щучій поведінці по-справжньому набирають сили. Якщо уважно проаналізувати рибалки в цю пору (наприклад, прогортати рибальський щоденник), неважко визначити, коли реально настало літо у щучій свідомості, а коли ще – весна. Зміни виявляються й у зміні щучих приманок-фаворитів. Якщо глобально дивитися на речі, то силікон, і зокрема, джиг-лов, з наближенням літа все більше втрачають свої позиції. Їхнє місце на арені займають воблери (перш за все, мінноу і кренки), а також блешні («колибалки» насамперед).
Щоб вчасно відреагувати зміну ситуації, до змін як слід бути готовим, а й знати, коли вони почнуться. Закінчення весни за календарем – хоч і важливий показник, а все ж таки не єдиний, до того ж і не найнадійніший, якщо бути відвертим. Час щучого переходу може зрушитися на пару тижнів. Усвідомлюючи важливість ідентифікації змін ще до того, як вони відбудуться, я сформував наступний список «зовнішніх» спостережень-передумов, які передують переходу щуки з весни в літо і візуально помітні рибалці. 1. Після досить чіткого періоду клювання активність щуки пішла на спад, і вже як тиждень хижачка дуже мляво реагує на наші приманки та хитрощі. 2. Підводна рослинність хоч і далека від свого літнього стану, але вже подекуди підходить до поверхні, стебла міцні та цілком розвинені. 3. Після весняного помутніння води прозорість її знову нагадує звичну для літа картину. На метровій глибині цілком можна розглянути все, що відбувається біля дна. 4. Уповільнилася течія, водоймище остаточно відійшло від весняної повені, рівень стабілізувався, береги підсохли, і по них можна комфортно ходити без чобіт. 5. Досить важко відстежити, яких конкретно характерних ділянок дотримується щука. Її можна впіймати і на руслі, і в затоці, і біля берега. Простежується явна мінливість у місцях проживання. Наприклад, учора клювання було біля краю водоростей, а сьогодні – на брівках.
6. Біля берега масово можна спостерігати зграї досить великої уклейки, пліток і краснопірки. Температура води становить близько 20 градусів. 7. Біля зграй дрібниці або ж у якогось корчі видно невеликі примхи, що знаходяться в товщі води, але зовсім не реагують ні на живу здобич, ні тим більше на наші приманки. 8. Личинки бабок та хрущі повністю пішли з весняної арени. Безумовно, комахи в щучому раціоні харчування відіграють скромну, але опосередковано, через кормову рибу усе це накладає чималий відбиток. 9. Не вдається знайти локальні скупчення щук. З однієї точки важко заробити дві і більше клювання. Хижачка погано реагує на всякі тонкощі з проводками, і якщо клює, то зазвичай з перших закидів. Доловити рибу, що клюнула, але не засіклася, дуже складно. 10. Клювання щуки періодичний та короткочасний. Чітко простежуються ранкові та вечірні піки активності. І це суттєвий контраст на тлі досить тривалого та рівномірного клювання, який спостерігався ще недавно.
Якщо багато з сказаного Ви побачили, переходите на літній манер спінінгування. Який він? Будуть сили та натхнення, дасть Бог, скоро розглянемо!