Далеко не завжди, навіть у період осінньої активності хижака, динаміка та темп приносять результат. У всякому разі, при твічингові це часто має місце. Отож про «мертвий» твічінг.

«Мертвий» твічинг Природно, що далеко не всі проблеми вирішує активний і темповий твічинг, який я назвав «живим». Напевно у більшості своїй потрібно якраз плавне і акуратне подання, яке спровокує нерішучого хижака на клювання. І як я давно зауважив, навіть в осінній час, коли риба багато години приділяє полюванню, приманки частенько ефективніше подавати в повільному темпі. Це щоб у хижака взагалі не виникало думок, ніби його здобич здатна уникнути своєї несолодкої долі і енергія на кидок у хижака не виявиться марно витраченою.
Ключовим критерієм «мертвого» твічингу є затяжні паузи і неспішна в цілому проводка. На перший погляд може здатися, що така пелогічна і пасивна анімація виправдана лише в ситуаціях, коли достевірно відоме місце розташування хижака і його потрібно просто змусити приманку хапнути. Це так, але «мертвий» твічинг цілком вдалий і по активному хижакові також. Наприклад, на ряді водойм перспективні місця негайно читаються візуально або є GPS-координати супер точок. У цьому випадку дуже різка і активна гра воблерів (і не лише їх) може призвести до протилежного ефекту – риба насторожиться і закриє рот зовсім. А ось «мертвий» твічинг тут, як мінімум, не зашкодить, навіть швидше принесе успіх. Наприклад, в одному локальному щучому місці можна виконати 3-4 проводки плавно, не кваплячись, і після того пару разів провести воблер активно. Це нерідко достатньо, щоб вважати місце більш-менш якісно перевіреним. Звичайно важливою є умова – щоб наш воблер був з числа перевірених і таких, що вже працювали на цій акваторії. В осінню пору я рідко затримуюсь навіть на найвидатніших точках, більше переміщаюсь і шукаю свою рибу.
Дуже ефективно «мертвий» твічинг у мене виходив з легендарним Orbit 110SP, що не надто дивно – модель неймовірно уловиста на наших водоймах. Але знов-таки у деяких рибалок удилища дешевше, ніж один Орбіт, тому сильно тут не розженешся. Орбіти у моїй коробці, звичайно ж, є, але частенько я в хід пускаю більш бюджетні моделі, які також дуже уловисті насправді. І причина не стільки в економії, скільки в бажанні відкрити щось нове, своє, підібрати ключик до менш розкручених та популярних промов. У деякому роді відкриттям для мене став Balance 72 SP від корейської компанії Megabite. Цей мінноу вигідно відрізняється від своїх побратимів і формою, і манерою гри. Природно, і ефективністю теж, інакше навіщо всі ці розмови. З одного боку, Balance наділень «кренковою універсальністю» і на проводці анімується відповідним чином (просто і невибагливо). Тобто, як і кренки, мало вимогливий до дій спінінгіста, упевнено і твердо коливається при русі. Але все це більше підходить до «живого» твічингу, якому якраз характерні динаміка, темп і навіть агресія. Є ж і інша сторона Balance 72 SP, яку я особливо ціную. При плавних коротких ривках цей мінноу дуже своєрідно виляє і пластує, а на паузах – злегка погойдується. Зрозуміло, що це краще побачити, але вже повірте словам. Осенью, сповідуючи техніку «мертвого» твічингу, Balance я веду парою коротких ривків із паузами за 3-5 секунд. Часто під час зупинок «стукаю» по натягнутій плетінці, щоб і воблер трішки завібрував, і заворушилися його трійнички. Зимою по зовсім вже «відмороженій» рибі це моя улюблена штука, але і осенью нерідко зустрічаються примірники, у яких у голові, здається, вже зима. Думаю, важко знайти такого твічінгіста, який би не чув про Zip Baits Rigge. Рідж, без жодних, прекрасний воблер. І саме Balance 72 SP багато в чому його нагадує. Нагадує, але не копіює. На відміну від більшості бюджетних моделей, Megabite має свій власний почерк і оригінальні воблери.
На завершення думок про «мертвий» твічинг хотів би відмітити одну особливість, яку далеко не одразу помітив. Найкращі кандидати для плавної гри є моделі, що мають цілком виражену і стабільну гру, а ще – власні, мало примітні коліваннями на паузах чи міні потяжках. Як визначити «профпридатність» тієї чи іншої «міношки»? Найпростіше: провести приманку у полі видимості та візуально оцінити її гру. Точніша інформація надійтиме лише тоді, коли збереться певна статистика по спійманій рибі чи хоч клюваннях. Очевидно раз ми говоримо про осінню пору, то поверхневі міноу, швидше за все, випадуть з розгляду. А вісь воблери, що мають хоч би метрове заглиблення, цілком можуть мати успіх. Не завжди ж осенью ми ловимо виключно на ямах та руслових брівках. Мало хто заперечуватиме і те, що осенью нейтральна ( суспендери ) або негативна (що тонути) плавучості явно переграють плаваючий варіант воблеру. Мої практично всі «мінохи» для осіннього твічингу не плаваючі, але тут не існує «табу» на застосування воблерів з написом "floating" ( плаваючий ). У деяких ситуаціях виручають міноу, схильні навіть на коротких ривках відхилятися з одного боку на інший дуже істотно. Вже не знаю, що конкретно бачити хижак у таких рухах своєї жертви, але часто клювання трапляється тут же, тільки-но ти ставиш такий воблер і ведеш його короткими ривками з довгими паузами. З відносно «народного» сегменту відмічу Megabite Dandy 90SP, який вже щонайменше три осені стабільно відпрацював у мене на різних проводках, а під час «мертвого» твічингу – особливо.
Dandy 90SP особливо уловистий на різній силі та амплитуді ривках, а ще вибачає масу помилок і недоліків спінінгіста. Звичайно, це не тільки стосується початківців, будемо відверті: немає таких, хто робить все ідеально. Післямова. Як «живий», так і «мертвий» твічинг є дуже умовними техніками, тут не має чітких рамок і меж. Правда і в тому, що далеко не завжди можна вибрати щось одне і успішно це використати, більше ні про що не думаючи. Оптимальна техніка з великою вірогідністю виявиться десь між цими крайнощами, і дуже важливо, як можна точніше розпізнати таку «золоту серединку». Якщо конкретніше, то я роблю таким чином. На початку риболовлі, відібравши по парі найбільш відповідних до цих розумів воблерів, пробую і «мертвий», і «живий» твічинг, постійно чергуючи їх. Бажано застосовувати обидві схеми в одних і тих же місцях, що дасть по-справжньому правильну статистику. Якщо клювань немає, довго не затримуюсь на точці, зміщуюся доти, поки картина з сьогоднішніми перевагами хижака не проясниться. Якщо напередодні вже щось було помічено, то починаю з нього. Хоч осінь і стабільна, з погляду звичок хижака, пора, але частенько за якусь годину-дві все перевертається з ног на голову. Загалом, до сюрпризів доводиться бути готовим.
Бажаю, дорогі колеги, щоб наші сюрпризи завжди були приємними!