Віброхвости та твістери однозначно по осінній воді та річковій глибинній щуці – супер приманки, але є нюанси. При всій надійності, уловистості та сполучуваності віброхвостів та твістерів їм є хороша альтернатива. Іноді така «альтернатива» помітно перевершує зазначену вище класику. Це рибалка, брате! Тут навіть перевірені закономірності часом виявляються з точністю до навпаки.
Альтернативу особливо перевіреним приманкам зазвичай шукають у тих ситуаціях, коли щось іде не так. Все вірно. Тут дуже тонко слід відчувати грань і не плутати відсутність риби з відсутністю апетиту. Звичайно, не завжди це просто визначити, але треба постаратися. По-перше, не варто довго ловити там, де клювань немає. По-друге, на перевірених місцях можна присвятити 5-7 закидів тим приманкам, які раніше тут не використовувалися, але у вас і у щуки на хорошому рахунку. По-третє, часто виникає у застосуванні тих моделей, які ще встигли рибі набриднути. Особисто я не прихильник по холодній воді і в періоди осіннього клювання експериментувати і «винаходити велосипед», проте частенько якась дрібна «фішка», яку вдалося вичленувати з усієї різноманітності снастей і дій, дозволяє настільки яскраво відрибалити, що й припустити спочатку не міг би, наскільки дрібниці істотні.
Мабуть, першими приманками, які в деяких ситуаціях здатні нарівні, а то й краще цікавити глибинну щуку, є злаки. Відомо, що у зовнішній простоті складу закладено дуже глибокий і важливий сенс. Це дуже правдоподібна копія малька, яких з великим задоволенням поїдає будь-який з хижаків. Звичайно, зараз не йдеться про дрібні, окуневі розміри. Для осінньої щуки краще взяти слаг побільше (6-8 см), але теж без особливої старанності. Не знаю точно причину, але великі слаги якось не проявляли себе на моїх риболовлях. Можливо, щука розуміє, що річковий мальок розміром з оселедець – очевидна каверза і краще від такого видобутку утриматися. Може в іншому причина. Незважаючи на те, що осінь заслужено вважається періодом великих приманок, буває таке, що хижак навпаки охочіше набиває черево дрібницею, ніж намагається з'їсти одного підліщика. Це є виняток, але все-таки… Чому так відбувається? З логічного пояснення не зовсім логічної поведінки: дрібний видобуток швидше щучим організмом засвоюється, шлунок швидше звільняється і знову готовий до їжі, щуці можна далі приступати до полювання.
Проведення складу особливими вишукуваннями не відзначається. Це не лов окуня біля поверхні, де часто краще слагом твити або якось хитро його вести. Це також і не спроби спокусити інертного судака всякими підкидами складу над дном або стукотом джиги про черепашку. Слаг у щучому місці я презентую звичайною «сходинкою», тільки паузи роблю максимально довгі та затяжні. Навіть якщо здається, що злаг взагалі на вільному ширянні не грає, я не впадаю у відчай. Слаг тим і гарний, що за зовнішньої «дубовості» і відсутності активної гри він все одно злегка здригається тілом, ледве вловимо ворушить хвостиком і якось нишпорить щодо вантажу. Це, звичайно, якщо монтаж шарнірний. Тільки такий, до речі, зі складами по-справжньому поєднуємо. В принципі, все законно: адже звичайний хлопчик теж не «молотить» хвостом, як той же віброхвіст і твістер, він мляв, інертний і малорухливий в передчутті довгого зимового випробування на міцність. Слаги неймовірно уловисті у ситуаціях, коли щука клювала на інші приманки, але зловити її не вдалося. Саме зміна чогось на склади часто приносить повторну атаку, і нерідко вона куди жадібніша і впевнена, ніж перша. Моїми осінніми складами-улюбленцями є Bait Breath Fish Tail, Fish Tail Shad, Ringer. Природно, не лише злаки виступають альтернативою віброхвостам та твістерам. Досить часто силіконові бички (віддалена подоба віброхвостів), раки (окрема тема для розмови) та деякі інші силіконки з чимось оригінальним і теоретично придатним для щуки здатні «вистрілити». Але це не є системно і до цих оригінальностей я вдаюся лише час від часу. Наприклад, коли необхідно щуку по-справжньому здивувати чи потрібні серйозні зміни.
При всьому сказаному хочу підкреслити: восени при лові щуки особливо часто саме зміна місця лову, а не приманок, першорядна. Воблер. Без воблерів важко уявити осіннє полювання за щукою, хоча далеко не завжди виходить ефективно цими приманками орудувати на глибині. Якщо йдеться про ями в п'ять і більше метрів, швидше за все воблери я залишу в коробці. На глибинах до чотирьох метрів цілком впевнено можу задіяти як кренки, так і мінноу. По-перше, не завжди навіть восени щука «липне» на дно і тільки там чекає свою видобуток, а по-друге, навіть у цьому випадку піднятися на метр-півтора за правильно презентованим воблером щуці не складе проблем. А ось по-справжньому серйозним обмеженням у застосуванні воблерів є корчі. І якщо влітку з моделями-«метрівцями» і тим більше «поверхневиками» без особливих турбот виходило обходити корчі або звільняти гачок із зачепа (підійти на човні і витягнути рукою воблер), то восени і на глибині втрати можуть зрости на порядок навіть за наявності плавзасобу. Зрозуміло, що це жодної риболовлі не прикрасить. Таким чином, воблери із заглибленням 1,5-4 метри, на мою думку, є чудовим варіантом лише на більш-менш чистих акваторіях.
Мінноу, загалом, популярніше, оскільки вони, напевно, єдині з класу воблерів, хто з помітним похолоданням не втрачає своєї ефективності та уловистості. Однак часто, якщо йдеться, наприклад, про лов на досить великих за площею заглибленнях без чітко виражених орієнтирів, я пускаю в хід саме кренки. Ті, крім іншого, менш схильні до зачепів, оскільки величезна лопата кренка-«дайвера» серйозно уберігає трійники від контакту з перешкодами. З мінною в цьому сенсі дещо складніше хоча б тому, що багато моделей виконані з нейтральною плавучістю або тонучою. Такі переповзають через гілки та пні вкрай неохоче. У зв'язку зі сказаним я не беруся однозначно прогнозувати, який саме тип воблерів по осінній глибинній щуці найбільш затребуваний. Все залежить від місця та конкретних обставин.
З кренками на застібці я зазвичай шукаю щуку, досить швидко ловлячи значні території. І хоча приямки навіть на малих річках найпростіше виявити ехолотом, найчастіше доводиться орієнтуватися виключно за зовнішніми орієнтирами, і тут неминуче варіантів для дій більше. А чим ширша акваторія, тим вірніше кренк допоможе. Майже у всіх ситуаціях кренк веду максимально плавно та розмірено. Це або рівномірне обертання котушки, або паралельно з цим дуже плавні потяжки вудилищем. А різка анімація не дуже й вийде, адже кренк з величезною лопатою та на глибині дуже затятий сам по собі, але головне – подібна динаміка зовсім не потрібна в підводному світі сьогодні. Як уже зазначалося, доступний видобуток - є найбажаніший, а бадьора і різка нехай дістанеться комусь іншому. Megabite Samba 400F, Hydro Jack 50F – є моїми ключовими кренками для полювання за глибинною щукою.
А ось воблери-мінно цілком якісні і на різких твічах. Останні, наприклад, з мультфільмом легко здійснити навіть з вкрай упористими моделями. Справа в тому, що різкі старти воблера зазвичай лише приваблюють і заводять хижака, атакує той приманку все одно майже завжди на паузі. І хоч у сказаному я переконався досить давно, все одно без особливої потреби не влаштовую під водою «ударний» чи «вибуховий» твічинг, коли приманка, неначе божевільна, метається на всі боки. Так і щуку, дивишся, налякати недовго, і воблер намертво загнати в корч легко. Загалом, і для мінної плавність краще, ніж динаміка. Мінноу здатні дати фору будь-яким іншим приманкам в ситуаціях, коли на приямці, що обловлюється, є якась аномалія. Це необов'язково корч, таким цікавим місцем може виступити кущ трави, окрема пляма латаття, що з похолоданням опустилася на дно, та інше, що щуку здатне залучити на «голому» дні. Чи реагує сьогодні належним чином на твічинг щука чи ні, вдасться дізнатися лише на місці, але здебільшого, якщо вдається твити без зачепів у придонному шарі, цим варто скористатися. Імовірність упіймання щуки велика. У мене Megabite Dandy 125SP, Mystic 120SP, OSP Rudra 130SP – багато разів «спрацьовували» у цих ситуаціях. Нехай наші осінні виїзди за щукою запам'ятаються яскравими емоціями та гарними фото з трофеями!