Останнім часом став помічати, що багато класних водойм уже встигають перестати бути такими, коли ми тільки дізнаємося про їх існування. Так, ми ловили непогано, але там уже все закінчилося – типову відмазку доводилося чути. І зрозуміти тих людей, хто тримає в секреті заповітний став чи ділянку річки, цілком можна. Ну, навіщо зайві очі та спінінги там, де чудово й самому. Місце, про яке йтиметься далі, до списку секретних явно не входить. Це комерційна водойма, розташована зовсім поруч із Харковом, біля с. Кутузівка. Власне, ставків два, але рибалив я на тому, що менше (щучому).
Даний запис - не є презентація нового водоймища в жодному з ракурсів і точно це не запрошення, щоб кидати все і мчати в «Кайфове містечко» (на мою таку назву на табличці). Це звіт про мою рибалку на новому щучому полігоні.

Підсівши на FB більш ґрунтовно, я не міг не помітити кілька постів від друзів з фото щук на тлі дуже затишного лісового озерця. Розслідувань не довелося влаштовувати – виявляється, добра половина моїх друзів тут уже побувала. У когось вийшло, а у когось і немає. Не все так просто і легко, мабуть. Тим цікавіше!
Зібрався і я. Прогноз назавтра загрожує нуль із невеликим сніжком. Це нове для цієї осені. Ранній ранок – відставити, обід – саме те. Їхати недалеко: перед Кутузівкою з траси ліворуч і вздовж посадки ґрунтовкою (а під'їзд у дощ буде проблемним!) по табличках-покажчиках до шлагбауму зі сторожкою. На цьому комерційна складова і закінчується, бо незабаром ти забуваєш, що на платнику. Ставок знаходиться в мальовничій балці, захованої від вітру, а вершина – і зовсім оповита справжнім лісом. Гарно та душевно.

Почав із греблі. Ставок у периметрі метрів вісімсот і навколо нього йде стежка – встигну легко за риболовлю обійти все. Бачу тільки двох спінінгістів, і ті збираються додому (їм на роботу час). Кажуть, що щуку не впіймали. Оп-па… З півгодини не клює і в мене. Може це жарт чи розіграш колег? Може, я не туди потрапив? Стривайте, дайте час.
Ставок для мене зовсім незнайомий і я спеціально, щоб було цікавіше, не наводив довідок, де, на що і як. Шукаю самостійно, спробую. Біля дамби на відкритому боці ставка кілька приманок, що я кидав у воду, нічого не дали. Справа життєва – у тему міг легко і не потрапити. Але впиратися в експерименти не стану, поки не половлю у верхній частині водоймища, де і дрібніше, і корч явно більше.

Біля греблі чисто (з двійником жодного зачепа) і відносно глибоко (три метри, якщо не глибше), а у вершині дрібно та закоряжено (з офсетом дві приманки поклав, не зробивши й десяти проводок). Потім я перестав заглиблювати монтаж на дно, і проблема з зачепами майже вирішилася. При глибині в лісі метр-півтора достатньо було вести монтаж десь у півводи, щоб і щука приманку бачила, і зачепи не докучали. Так і ловив. Але це було пізніше, а поки що я посилено ворожив, де ж помиляюся, що немає клювань.
Віра у водойму повернулася із споглядання хвилюючого виведення колегами щуки до кіла. Остання завела за корч і довго звідти не виходила. До речі, хлопці прибули пізніше за мене, але вже обриблися. Значить, риба є, до неї просто треба достукатися.

Штурмую корчі, почавши з самої їхньої гущі. Перше клювання вийшло дуже невиразним, і я навіть підсікати не став. Вирішив, що це дерево, яких тут стирчало з води безліч. Але ж ні! Хвоста у силіконки не виявилося, а на краю огризку характерний поріз. Не виключено, що щука і повторила б клювання, але наступним закиданням я загнав офсетник у пеньок і налякав, смикаючи, все в окрузі.
Змістився убік на нове місце. Тут корч менше виступає з води, та й у дна вільніше. П'ять віялових проводок у півводи та пара дотиків дна – жодного зачепу. Інша розмова. Є контакт. Сіку. Риба на гачку. Щука мляво, але вперто повертається на легкій снасті і незабаром звільняється від прив'язі. Сход. Тільки зараз згадав, що поставив офсетник, і варто було б енергійніше підсікати, а не, як я звик із двійником, легко смикнути вершинкою.
Клювання відбулося рівно по центру ставка, що від берега 15-20 метрів (у вершині можна перекинути і 3 гр). Там же відбулося ще одне клювання, тільки тепер я довів справу до переможного.

У першій щучці грамів сімсот, у другій – з півкіло. І ще дві клювання холости презентувало місце. Намітив перехід на чергову "свіжу" точку. Спробую я наприкінці один гламурний твістерок рожево-зеленого забарвлення. Роблю закид - і тут же клювання. Ще один щупак в активі. Далі мовчки.
І тільки тепер згадую, що всі три хвости я впіймав із цієї точки на різні приманки. Мабуть, місцеві зубасті багато разів бачили мої приманки, але клювали тільки на певні. Хитра щука.

Сусідні підходи зайняті, і я виходжу із лісу. Тут ширше (60 м), але все одно з риболовлею, що стоїть навпроти, сильно з закидом не розженешся. З того, що встиг випробувати, 6 грн виглядали розумним максимумом. У вершині ставка зупинився на «чебурашці» 3-4 гр та тридюймових силіконках. У мене відзначилися Bait Breath Bugsy, Noike Ninja, Betanco Curly Tail, Intech Turborib.

Майже всіх їх я вів плавною хвилею в товщі, лише зрідка заглиблюючи на дно. Чистий «рівномір», який на багатьох «платниках» є найкращою проводкою, тут не «роялив», а от у поєднанні з паузами та легким підігруванням вершинкою виходило дуже навіть.
На межі лісу та відкритого берега я спіймав ще двох щучок. Обидві грами по 700-800. Ті клюнули знову-таки по центру ставка і цілком заковтнули приманки, хоча стусани були обережними. Власне, і на виведенні понад видатних бійцівських якостей зубаста сьогодні не демонструвала, чинила опір цілком адекватно своїй вазі. Повернувся на вершину, і знову спіймав. Рибка є!

Рибалив із шнуром Intech All-Range #0.3 + флюорокарбоновий повідець Intech Shock Leader 0,4 мм. Все це стояло на улюбленій Yamaga Blanks BLC 83Tz. Як я вже й звик, жодних нарікань та питань до снасті. Ні зрізів тобі, ні урвищ на рибі.

Ловив, звісно, не лише я. І ті спінінгісти, що з самого старту потрапили в масть, продовжували розпочате, і кілька рибалок, що знову прибули, включилися в процес дуже навіть активно. Один розповів, про нещодавно спійману «четвірку» і кілька «задвушках». Цікаво, перевіримо. Великої риби (більше кіла) сьогодні я не бачив.
Щоб переконатися, що біля дамби не так цікаво, як у корчах, присвятив хвилин сорок широкій частині водойми. Три клювання заробив, але все повз. Це був один і той самий щучок, що причаївся під навислим кущем біля берега. Вона вальяжно бадала приманку, але так і не засікла. Мабуть, великі щуки, яких, до речі, і ловили по розповідях біля дамби, відклали своє бенкет на потім. Тож тому й бути.
Цілком витрачати день на рибалку можливості не мав, тому абияк збивши оскому і цілком познайомившись з новим щучим полігоном, я зазбирався додому. Ставок дійсно душевний і затишний, чого явно не скажеш про більшість «платників». Щука є, але вона з норовом і так просто не ведеться на вмовляння.

Якщо не вдарять ранніх морозів, то я сюди ще не раз навідаюся. Дякую, колеги, за увагу!