Не те, щоби я зовсім знахабнів свою команду та себе особисто підносити до рангу фаворитів виїзного турніру, та цього разу дуже багато чого вказувало, що «FishingStock Team» зможе святкувати якщо і не перемогу, то бодай срібні чи бронзові нагороди. Вказувало, та не відбулося… Коротенько про те, як не варто ходити в магазин за шампанським, поки справа ще не зроблена або звіт про недавній Чемпіонат Полтавської області по береговому спінінгу.
Передісторія. ПОФРС проводила свій турнір на річці Псел, на якій я мав щастя рибалити, здається, не одну тисячу разів. Байдуже, що ті місця знаходились на відстані в добрі 200 км та дуже сильно відрізнялися, сама назва річки так легко і впевнено малювала образи правильних приманок, проводок та іншого. Так склалося, що два постійні напарники в останній момент не змогли підтримати мій запал здобути полтавське золото, а тому треба було щось негайно вигадувати. Відмовлятися від участі? Ми були зареєстровані, нас чекали, та й не в правилах «FishingStock Team» давати задню навіть в складних ситуаціях. Рома Лазаренко та Юра Мироненко швидко згодилися підтримати команду, а це означало, що слабких ланок у нас не передбачається. Хіба-що Юра в жоден спальний мішок зі своїм зростом не міг поміститись та при ходьбі між деревами змушений був складатися ледь не вдвоє, а Рома, перебуваючи на бодібілдерскій дієті, мав строгий графік харчування, що сильно суперечив регламенту турніру. Решта сумнівів не викликала.
Тренувальний день пройшов насичено та оптимістично. Особливо здорово тягав рибу Рома, безсумнівно, виділяючись серед решти суперників. Юра до цього кілька днів присвятив зонам, склавши достатньо повну картину і розповівши нам немало тонкощів тої риболовлі. Юра явно був своїм серед своїх на Пслі і це додатково нам давало шанси.
Що ж, ловимо окуня легкими снастями біля берега та з русла, в прилові очікуючи щуку. До слова, за день тренувань я зловив 8 щупаків (зубасті однозначно робили погоду) на 0,16 мм флюр і жодна не зуміла перекусити тоненький повідок. Ясна річ, що флюр у мене правильний. Це Intech Shock Leader. Крім цього, біля берега окуньки та щупаки прекрасно відгукувалися на Fish Tail 2”, а Noike Ninja 2” та Intech Turborib 2” без питань закривали лайтову програму. До справи!
Стартував я з самої рибної зони (як скоро виявиться, це була дуже хибна думка) та ще й з чудового третього старту зайняв одне з козирних місць біля грушки. Посеред річки на дні там щось особливо цікаве розташовувалося для риби і та охоче напередодні ловилась. Прилаштовую садок якнайзручніше, бо збираюсь трамбувати окунів туди швидко й багато. Старт. Сто гарпунів киту в…, якби сказав Лесь Подерв’янський. Аж цілого окуня я зловив за півгодини намагань та й покинув до недавнього благодатне місце в пошуках кращого життя. Лише під завісу стартової години з протилежного краю зони зловив двох непоганих (по 50 г) окунів, що на той момент виглядало достатньо вагомо. Зона відверто скучала без покльовок.
В якийсь момент мені здалося, що пора переходити на ловлю з дальньої дистанції, бо під берегом уже зовсім пусто, в той час як суперники-далекобійники час-від-часу зважували щупаків на 300-500 г. То було дуже круто за тими умовами. Я дуже люблю доречи лайтову риболовлю і почуваюсь зазвичай в ній впевнено. Неперевершена Yamaga BLC Long Cast 83Tz з ниточкою #0.3 YGK Upgrade X4 дозволяли легко і точно доставляти приманку на далеку відстань при мінімумі зусиль. Так воно й виходило, от тільки риба повністю ігнорувала мої потуги. Не те, щоб решта тягала рибу, мов Пузатий Пацюк вареники на близьдиканівському хуторі, та потихеньку вага улову моїх суперників підростала, а я так і не зміг нічого додати до своїх 170-ти грамів. Відверто, й покльовок особливо не здобув.
Як відомо, коли береш до рук лайт, назад вороття мало. Взявся, то лови, інакше програєш і лайтовикам, і тим, хто неквапливо набирає бали в прибережній зоні. Аж 12-ий з 14-ти учасників я опинився на фініші. Жахіття, та й годі. Рома 5-ий, Юра 7-ий. Командою в серединці і все ще з нормальними шансами зайти на п’єдестал.
Вечірній тур обіцяв бути насиченим по-особливому. По-перше, неподалеку крутилися такі чорні хмари, що в той бік і дивитися не хотілося, а по-друге, традиційно другий тур – найбільш скупий на рибу, яка й так погано клювала зранку. Попри все, усі учасники «FishingStock Team» повні сподівань і впевненості. В мене теж віри через край як у самого себе, так і у моїх колег. Поїхали.
Перша проводка – легенький тук, друга – впевнена покльовка, третя – ще впевненіша подача, і щука на гачці. Єх, нічого судді не зміг пред’явити, бо всі полосато-зубасті негідники або не засіклись, або зійшли під час виважування. Байдуже, я розумів, що робити.
Упевненість не пройшла і коли перша година добігла свого кінця. І коли за другу годину я отримав лишень два легких і холостих тички, теж ще вірив, що все вдасться в цьому турі. Треба було рвати, як не крути. А між тим розкати грому все ближче і ближче лунали. За великим рахунком в любий момент тур міг бути зупиненим (дуже цього не хотілося), бо на те підстави таки мались вкрай вагомі. На цей момент мене не влаштовували вже окуні, бо треба було займати неодмінно високе місце. І шанс у мене був. Дальній вихлоп, якраз де півгодини тому майбутній переможець турніру – Антон Гунько, зловив щуку. Чітка клювака. Є!
Ямага впевнено зігнулась, фрикціон запрацював, повідок із 0,4-го флюра (звісно Intech) виглядав доволі надійною страховкою від зрізання. Щука неквапливо стала рухатись в мій бік, поки не завела, хай їй трясця, за корч. Щось там на дні таки було, бо я вже кілька разів до цього відчував характерний контакт. Мертво. Обірвав. Час ще залишався, і схоже навіть окунь з появою рясних дощових крапель, що міцно лупили по мені і бланку Ямаги, дещо активізувався. Оце гарно! Мав два сходи та два пустих клювання. Як так? Уже й не знаю, що на мене найшло. Зазвичай реалізація у мене не страждає. Навіть коли під кінець туру блискавки вже гуляли над головою, мов кулаки Усика біля обличь бідолашних суперників, і частина учасників відверто сховалася в машинах, я не полишав надій здобути результат. В якийсь момент суддя показав схрещені перед собою руки (голос через дощ з градом уже чутно не було) – я зрозумів, що до кошика своєї команди я покладу таки нулика. На жаль, і напарники мене багато в чому підтримали. Рома з маленьким окунчиком передостанній, а 9-та позиція Юри уже нічого не рятувала. От тобі й фаворити недавні.
Третій тур для нас навряд чи міг принести нагороди, хіба-що градом за ніч комусь із суперників могло б добряче дістатися чи їх змило б водами Псла. На щастя, всі продовжили боротьбу. Дякувати Богу, третій тур пройшов насичено і при хорошій погоді. Вирішили командою ловити крупну рибу. По-перше, орли мух не ловлять, а по-друге, втрачати було вже й нічого. Я ловив лайтом, і уже через пів години тягнув до підхватки непогану щуку, яка напевно мене автоматом виводила в трійку лідерів усього туру. Та зубаста по-зрадницьки зрізала флюрик 0,2 мм. Просто кусь, і до побачення. На тренуванні явно більше десятка тягав я щук, і жодна не перекусила, а сьогодні – відразу. Щуки більше не клювали, а от окунів половити вдалося. Бонусів не мав, тому й місце моє виявилося, здається, 9-им. Мої напарники теж нічим грандіозним не відзначились, через що ми опинилися на невтішній 13-ій командній позиції. А в особистому заліку я зайняв таке місце, що соромно й писати, бо згадають ще цей результат, коли я в черговий раз опублікую «високі матерії» в рубриці «Поради експертів». Дасть Бог, виправлюсь.
Впевнено і високо оцінюю роботу суддів та оргкомітет турніру на чолі з Литецьким Вадимом та Амановим Максимом. Молодці. Вітаю переможців та призерів. Щиро дякую суперникам за науку та міцний характер. Респект моїм друзям – Лазаренко Ромі та Мироненко Юрі, що вчасно підтримали стяг «FishingStock Team». Окремо шана Пслу, що добряче облив мене холодною водою та вказав на недоліки.
Безмежно і щиро вдячний за довіру компанії «FishingStock», яка насправді робить значно більше, аніж просто фінансує спортивні проекти. Поки командне фото на фоні банера без медалей і кубку, але це тільки справа часу. От побачите!
