Думалося нещодавно, що вже кілька тижнів я ловитиму спінінгом по річці, що відтанула, та ось тільки знову вимушено (хоча і з задоволенням) зібрався на лід. І не закриття цього ще сезону очевидне. Спробую цього разу знайти відповідь з боку лящів або хоча б підліщиків на одному з льодових полігонів Харківської області. Наполеонівськими намірами не страждаю, але екземплярів на 500-700 гр. хотів би половити. Сезон спортивної блешні в Україні завершений, і лише Збірна країни в Казахстані (дай Бог, хлопцям успіху) перебуває у понад спортивному режимі. Решті можна і не по-спортивному. Візьму я снасть міцніше, та блешні більші, буде настрій і сенс - встановлю дві вудки і стану споглядати кивки, поки ті не випрямляться. Вже кілька сезонів так не ловив, навіть скучив.
Наварив гороху, додав сухарів, суміш перебив уже на водоймі з півкіло кормового мотиля. Друзі рекомендували ще й коноплі та пару хитрих спецій доповнити, але я вирішив не морочитися. Занадто складний рецепт як для спортивного стилю. На пару вудок, які з довгим ліщовим кивком і ніжкою для стояння, намотав свіженьку Invision Ice Line 0,1 мм, прив'язав блешні Intech Ice Jig (чорна "куля" і мідну "овсинку"). Кинув у ящик про запас пару вудок з ліскою 0,07-0,08 мм, але це скоріше на той випадок, якщо ліщова витівка зірветься і доведеться різко перебудовуватися на плітку.
Прелюдія позаду. Я крокую стежкою, яку рибалки витоптали так за зиму, що вона перетворилася на асфальт. Позицію для лову вибрав багато в чому відфонарно. Звичайно, подібне рішення важко радити будь-кому, але якщо виїжджаєш ловити ляща спонтанно і одним днем без наведення та чітких координат, то варіантів небагато залишається. Лізти в чужі «городи» – зовсім не хочеться. Щоб не заважати іншим рибалкам (але й мені, щоб не заважали), я вибрав ділянку гілок і очеретів, що стирчать з-під снігу, що позначають приналежність території. Це моя ділянка. Рельєф тут одноманітний, шукати перепадів не потрібно. Від мене головним чином потрібно запропонувати лящу смачний і рясний корм, а коли той поведеться і підійде, не опростоволоситися з діями та снастями. Щодо останніх, то вони в мене хоч і не спортивні, а все-таки якісні, перевірені та дуже підходящі під цю ситуацію. Із діями теж якось розберуся. Лящ, підходь!
Бурю дві двійки та п'ять одиночних лунок, утворюючи замкнутий овал. Думка проста: якщо побачу, що моя звична тактика почергового обходу лунок з однією вудкою працює найвірогідніше, її візьму за базову. Але якщо з'явиться можливість посидіти на ящику і поспостерігати спокійно за двома або навіть за однією стаціонарно встановленою вудкою, із задоволенням згадаю минулі часи і віддамся ностальгії. На жаль, скуштувавши принади делікатного лову на одну вудку і усвідомивши ефективність спортивного підходу, я не бачу шансів повернутися до «дідівських» снастей (не в образу тим, хто так звик рибалити). Але риболовля – задоволення, перш за все. Тому намети, поплавці, товсті волосіні та купа вудок – нормально.
Вирішив годувати рясно - по 3-4 повні годівниці в кожну з лунок. Для того і приготував літра чотири підгодовування. А ще регулярно практикую одну фішку. Буває, після риболовлі залишається чимало мотиля, якого зберігати до наступного виїзду не резонно, і викидати шкода. Додаю чистої води і в морозилку або за вікно для заморозки. На найближчий виїзд, заздалегідь увечері поклавши на відтайку в ящик, беру це мотильне морозиво із собою. Щоб не ризикувати, в загальне підгодовування це добро не кидаю, а ось 2-3 окремі лунки годувати. До речі, не пригадаю жодного разу, коли розмороженого мотиля риба ігнорувала б. Не так, як живий, їсть, але цілком охоче. Ось і сьогодні о дві лунки я опустив по півтори годівниці личинок «другої свіжості». Поїхали.
Поки що дістав вудку, на якій стояла 0,079 мм волосінь та «петрашівка». Лунці на третій згадав, що я ж збирався ловити не по-спортивному і добре залишитися вірним своїм же намірам. Закінчивши прохід усієї бази, і впіймавши одну «лаврушку», я зі спокійною душею сховав делікатну вудку в ящик і взяв комплект надійніше. Тут волосінь 0,1 мм, яка з незвички мені здається дуже грубою, хоча для когось це верх делікатності та ризику. З Invision Ice Line я вже мав справу і при лові коропа, і в окремих епізодах по плотві з лящем, так що повністю був упевнений у надійності. А взагалі, для тих, хто очікує від тонкої волосіні чогось неймовірно-фантастичного, відповім, що порвати за бажання (або за невдалого виведення) можна що завгодно і майже з будь-яким запасом потужності. З іншого боку, якісна та тонка волосінь при грамотному користуванні дозволяє впоратися навіть із трофейною рибою. Щодо сьогоднішніх реалій, то тут навряд чи йшлося про екземпляри більше кіла. Але навіть такі лящі легко здатні знищити набагато товстішу, ніж 0,1 мм, волосінь.
Місяць тому, коли я тут рибалив, клювання включили в районі обіду. Підсвідомо очікував, що й зараз (раннього ранку) не час панікувати і скаржитися на життя. Незабаром рибка заворушилась. Наскільки я помітив, більш-менш активно почала ловити лише третину біля рибалок, що сидять (десь 5 з 15-ти). Вже в чому полягав секрет, сказати не візьмуся, але я точно потрапив до цих щасливців, і був надміру задоволений. Діставшись (напевно, втретє) на двійку рясно загодованих лунок, я впіймав поспіль чотири ласкірики, що було більше, ніж увесь мій попередній улов. Рибка підійшла.
Щоб не упускати сусідню лунку з розгляду, розмотав другу вудку з триніжкою, довгим кивком і великою блешнею. Старовиною струсимо! Взагалі, скільки б снастей не стояло на льоду і як би не клювало, рибалок тільки одну вудку здатний за один раз вимотати на лід. Давно зрозумів, що зовсім не кількість гачків визначають результат, тому спокійнісінько ловлю в останні роки на одну вудку, і все виходить. Але сьогодні в планах лов для душі, і дві снасті нехай таки постоять на льоду і очі потішать.
Підозрював, що велику блешню (0,4-0,5 г) риба проігнорує повністю, але вже за хвилину кивок випростався і навіть загнувся у зворотний бік. Є «сопливець» на півкіло. Поки що це найбільший екземплярчик. Надії розцвіли по-новому. Найчастіше спочатку підходять дрібніші рибки, і тільки після їх тата і дідуся підтягуються. На цей раз такий розклад не вдався. Спіймавши ще кілька рибок по 200-300 гр, клювання обірвалося. Ок. Є в мене ще одна пара лунок, де корми стільки, що порося голодним би не залишилося. Підійшла і сюди риба, чекає насадочний мотиль. Щоб за моєї відсутності вудку не потягли, а ще щоб ліскою не насторожувати рибу, що підходила на корм, снасть я перед відходом підняв приблизно на метр і відставив вудильник убік. До речі, всі клювання відбувалися не вище 5 см від дна, в основному ж підліщики підбирали і мормишку, що зовсім лежала на дні. Спочатку вудильник тримав у руці, регулярно злегка підігруючи. Але потім розслабився і став класти на лід. Чи не по-спортивному, так не по-спортивному.
Нова двійка лунок виявилася ще рибнішою. У моменти клювання я геть-чисто забув, що на волосіні моєї не дорогі «петрашівки», та й сама волосінь не елітний Ayu Vip Plus. Все виходило з Invision Ice Line 0,1 мм і з блешками Ice Jig. Цілком вдавалося швидко піднімати нагору рибок до 200-300 гр, а якщо траплялася удача зачепити підліщика на 500-600 гр (більше просто не траплялися), то і з цими «красенями» розмова була коротка. Парочка стравлювання перед лункою, і на лід підліщика. За всю рибалку жодного обриву волосіні, жодного зламаного гачка на блешні і навіть сходів образливих під лункою не пригадаю (а до півсотні хвостів за риболовлю взяв). Правда і те, що місцями відчувався недолік зачеплення у міцнішого, але й товстого гачка на блешні Ice Jig. Це справедлива ціна за надійність та міцність.
Годині до десяти активність риби пішла на спад, що я зрозумів не лише за своїми стараннями, а й за пасивністю тих колег, хто нещодавно ловив. Цікавий поворот подій. Догодувався. Думаю, саме в період млявого клювання мої спортивні снасті та підходи мали б ключовий вплив, але на них я вирішив сьогодні не страждати взагалі. Пройшовся з однією вудкою по базі, щось підібравши, а потім сів на двох найкращих лунках і таки дочекався спочатку підліщика грамів на чотириста, а потім і за півкіло. Що здивувало, вони клюнули далеко не одразу. Або снасті брутальної боялися, або тільки підійшли.
Другий пік активності стався у районі обіду. Не те щоб риба рвала і метала, але раз на кілька хвилин мені вдавалося втягти на лід підліщика. Дрібницю відпускав у лунку неподалік. А ось більш-менш «таранкових» екземплярів складав у ящик. Норму вичерпав, та не перебрав. У моменти клювання на не дрібний гачок блешні варто було одягати 5-6 личинок, а от коли риба ставала в позу і привередничала, явно ефективніше виглядали 2-3 свіжих метелика. У ті моменти, коли я ловив на дві вудки, у мене завжди була на одній велика лящова блешня, а на другій невелика мідна «крапелька» від Intech. Дуже показово виходило: коли зграя підходила, в роботу включалися обидві снасті, коли ж під лунками шастали поодинокі рибки, ловилося тільки на дрібну блешню. З таким успіхом доловив до пообіднього часу і зрозумів, що чогось нового сьогодні вже не буде. Час!