У спорті частенько буває так, що прийнятний результат вислизає у тебе з рук в останній момент або ж приходитиме, коли всі, крім тебе, вже зневірилися. А говорячи про риболовні змагання, то тут і взагалі без щасливого лотерейного квиточка, хоч маленького, не обійтися. Іноді він у тебе в руках, а часом недосяжно далекий. Тернова – саме така водойма. Цікава, рибна, але й фартова занадто. Ні, мова не піде про випадковість, таку просто преамбулу вибравши я для свого звіту про вчорашній кубок Харківської області «Тернова 2019».
Нещодавньої осені на цій же чудесній водоймі «Тернова», в рамках відкритої харківської першості з лову риби спінінгом з берега наша «FishingStock Team» зупинилася на бронзовій сходинці п'єдесталу, хоча перемога була так само близько, як сало з борщем у традиційній українській кухні. Тоді в останньому турі у нас був один нулик, зовсім необов'язковий і, зараза, такий хворий. Він то й позбавив золота. Нова історія та новий турнір. Позаду два тури, і ми з чималою перевагою від четвертого місця займаємо третю сходинку перед останнім стартом. До срібла півкроку, до золота – коротенький стрибок. Крім цього, треба дотерпіти і не втратити вже здобутого.
На вулиці типово по-весняному. З-під нічного одеяла неспішно підіймається сонечко, ранкова прохолода пакує свої валізи, поступаючись місцем духмяно-п'янкому аромату квітневої благодаті дня. Гарно і приємно тут, чорт забирай! Та, здається, риба клювати цього ранку не буде. Вчора добряче її накололи, та й час зараз нерестовий, складний для лову відверто. Сигнал дано, відлік фінішного туру розпочався. Подивимося, який сценарій розгорнути вищі сили на тлі наших скромних, хоча й натхненних намагань зловити хоч на грамчик більше, ніж конкуренти. Повернемося поки що на день тому.
Наша «FishingStock Team» у складі Панежди Олександра, Грибачова Андрія та автора цього писання була готова до будь-яких рибальських розкладів та поворотів долі. Андрій підійшов до підготовки найсерйозніше, повідавши Тернову кілька разів. Молодець, виклав нам багато цінних порад. Що стосується мене, то я повністю підтримую подібні тренування, але цієї пори та ще й по достойній рибі (примірники в кіло – навіть не бонуси), на мій погляд, напрацювання в такій же мірі можуть нашкодити, як і допомогти. Так воно, власне, і вийшло – все (майже), що працювало кілька днів тому, мов бульбашка з дитячого набору, розтанула у розмаїтті нових судакових та щучих заганок. Про окуня якось і згадувати не хотілося. Зібравши три Ямаги: Long Cast BLC83Tz, Blue Current 82F Nano, Various Reborn 88L. Це всі три неперевершені лайти, серед яких 83-я відповідала за найтонший лов поблизу берега на 2-4 гр, а від двох інших виступали головною силою в протистоянні зі справжніми судаками, щуками чи сомами, що повинні були раді атакувати мої блешні та силіконки. Орудував, як виявитись пізніше, ще й воблерами, та відвертості у такій бесіді не знайшов.
У першому турі рибка дзьобала хоч і без особливого азарту, та все ж дозволяла виявити найсильнішого об'єктивно, а не за допомогою щасливого квиточка, як то частенько практикується у нашому справі. За три години натхненної роботи, пошуків та намагань перехитрити всіх риб, що потенційно могли звестись на мої хитрощі, я дістав трьох судаків, трішки більше кіла загальною вагою. Це було 10 місце позбавлення. Розраховував на більше, але як уже є. Мої напарники теж зловили по три хвості (Саша другий, Андрій – дев'ятий). Ні я, ні наша команда найсильнішими поки не стали, але оптимістичну третю сходинку серед 27 команд ми облюбували. А це вже добре. Боротьба хоч і попереду, та все ж приємно мати міцний зачин.
Вечірній тур очікувано виявився скупішим на рибу, за винятком деяких секторів мілководної зони «С», де за вдалого збігу обставин та майстерності спортсмена можна було спіймати кількох судаків на півтори-два кіло. Це, мабуть, незабутньо. Хай дані звитяги опишуть спортсмени, що боролися ввечері там і мають чим похвалитися. Моє поле битви було у зоні «А», де майже все цікаве розгорталося на мілководді. А цікавого було небагато, бо риби діставали рідко і невеликих. І якщо за першу годину розпочалася третина зони (дехто і кілька хвостів умудрився звабити), то за другий я в суддівському протоколі вугледів лише 4 записи. Третя година також, в цілому, пройшла в безуспішних намаганнях здобути прихильність колючих чи зубастих мешканців Тернової. Я зловивши аж цілого судака за тур плюс кілька клювань проґавив. У цьому турі ніхто з нашої команди зірок не схопив, та за рахунок міцного командного результату ми залишилися на тій же третій позиції, тільки серйозно збільшили відрив від переслідувачів. Найцікавіше неодмінно розгорнутись у третьому турі. Приємно, що FishingStock Team в епіцентрі баталій. Безперечно, драма обов'язково знайде, над ким побавитися. Нам же хочеться опинитися в числі тих небагатьох, кому доля посміхнутися білосніжною посмішкою, нагородивши сповна за волю та прагнення. Якби все не складалося, а скоро всі крапочки знайдуть свої залишкові місця у підсумковій таблиці.
Риба не дзьобала загалом, хоча поодинокі діамантики у вигляді щупаків та судачків наповнювали стабільно ряди щасливчиків. Ти міг спіймати рибку на 200 г, а міг і на 2 кг, міг свій шанс змарнувати. Тут багато в чому ще й характер розставляв пріоритети. Минуло дві години, а наша команда все ще тягнула три вбивчі «барани». У певному сенсі вони були порівняні з ношею тих бідолах, що дві тисячі років тому підіймалися на Голгофу. Може й сильно загнув, пардон. У якийсь момент мені навіть прийшла ідея встрибнути у воду, щоби першим зайняти хороший сектор. По молодецькі змагався у спринті з Женею Труковим – добіг, зайнявши позицію. Та трохи не розрахував на фініші, що вода полилася аж за пазуху. Як п'яниця звалився я столбом біля ставок, прийнявши весняну ванну в очереті та жабуринні. До речі вода не виявилася холодною, шкода було лише доброго десятка бойових приманок, що під вагою вольфраму зникли під водою. Котушки запрацювали й після пірнання, спінінги не зламавши, а телефон із ключами, просохнувши, скоро знову виконували свої функції. У цьому секторі мені було даровано навіть дві гарні дзьобаки, та їх я не реалізував. Залишався час до фінішу, і у кожного з нашої команди поки що був бублик. З некращого лоша позицію на робочому місі я зайнявши якісну. Незабаром отримав четверту покльовку, яка теж виявилася неодруженою. А щоб ти! Noike Ninja 2” на паличці в 10 г хоч і рухався стрілою, а все ж рибку зацікавив. А ось п'ятий контакт! чеканні, а потім почала неймовірними барвами (зрозуміє той, хто не любив нулі возити) вибренькувати по моїх нервах і нервах соперників, у чиї плани ажяк не входило успішне виважування Щука (я в цьому не хвилююсь). кришці, але шнур обмотаний навколо тіла і схоже знаходиться перед самою пащею.
До фінішу у мене відбулося ще два контакти, один із яких завершився сходом. Щука на 750 г і 8 позиція. Грибачов О. схоже розіграв ще більш яскравий камбек на кшталт недавнього тріумфу МЮ проти ПСЖ у Парижі. Напарник уже в самому кінці вміло здолав добренького судачіну і злетів одразу на другу позицію. Не склалося, на жаль, у Саші. А швидше, просто не пощастило, бо були клювання, та марно. Власне ми навіть з нулем могли бути в призах, але конкуренти на диво виступили сильно й упевнено. На тому й казочці кінець, ми шості. Як і в минулому році, нуль в останньому турі виявився сумнозвісним гвоздом у гроб командного результату. Як то кажуть: «І після поганого врожаю треба засівати».
Респект нашій ФРСХО і особливо її президенту – Бабунову Андрію, велика вдячність суддівському колективу на чолі з Шамраєм Миколою та Сиротенком Сергієм. Поздоровлення призерам та всім, хто був з нами на Терновій. Окрема шана Яковенка В.О., що зумів створити таку яскраву та спортивну водойму. Вдячний моїм друзям – Панєжді Саші та Грибачову Андрію. Окремі слова вдячності нашому беззмінному спонсору – компанії «FishingStock», яка майже 10 років впевнено підтримує команду у її победах та враженнях. Ще побачимося і помагаємось, друзі!