В спорті частенько буває так, що прийнятний результат вислизає у тебе з рук в останній момент або ж приходить, коли всі, крім тебе, уже зневірилися. А говорячи про риболовні змагання, то тут і взагалі без щасливого лотерейного квиточка, бодай маленького, не обійтися. Інколи він у тебе в руках, а часом – недосяжно далекий. Тернова – якраз така водойма. Цікава, рибна, але й фартова занадто. Ні, мова не піде про випадковості, таку просто преамбулу вибрав я для свого звіту про вчорашній кубок Харківської області «Тернова 2019».
Недавньої осені на цій же чудесній водоймі «Тернова», в рамках відкритої харківської першості з лову риби спіннінгом з берега наша «FishingStock Team» зупинилася на бронзовій сходинці п’єдесталу, хоча перемога була так же близько, як сало з борщем в традиційній українській кухні. Тоді в останньому турі у нас був один нулик, зовсім необов’язковий і, зараза, такий болючий. Він то і позбавив золота. Нова історія і новий турнір. Позаду два тури, і ми з немалою перевагою від четвертого місця займаємо третю сходинку перед останнім стартом. До срібла півкроку, до золота – коротенький стрибок. Крім цього, треба дотерпіти і не втратити уже здобутого.
На вулиці типово по-весняному. З-під нічної ковдри неспішно підіймається сонечко, ранкова прохолода пакує свої валізи, поступаючись місцем духмяно-п’янкому аромату квітневої благодаті дня. Гарно і приємно тут, чорт забирай! Та, здається, риба клювати цим ранком не буде. Вчора добряче її накололи, та й час зараз нерестовий, складний для лову відверто. Сигнал дано, відлік фінішного туру розпочався. Подивимось, який сценарій розгорнуть вищі сили на тлі наших скромних, хоча й натхненних намагань зловити бодай на грамчик більше, ніж конкуренти. Повернемося поки на день назад.
Наша «FishingStock Team» у складі Панєжди Олександра, Грибачова Андрія та автора цього писання була готова до будь-яких риболовних розкладів та поворотів долі. Андрій підійшов до підготовки найбільш серйозно, відвідавши Тернову кілька разів. Молодець, виклав нам багато цінних порад. Що стосується мене, то я повністю підтримую подібні тренування, але в цю пору та ще й по достойній рибі (екземпляри в кіло – навіть не бонуси), на мій погляд, напрацювання в такій же мірі можуть нашкодити, як і допомогти. Так воно, власне, і вийшло – все (майже), що працювало кілька днів тому, мов бульбашка с дитячого набору, розтанула в розмаїтті нових судакових та щучих забаганок. Про окуня якось і згадувати не хотілось.
Зібрав три Ямаги: Long Cast BLC83Tz, Blue Current 82F Nano, Various Reborn 88L. Це всі три неперевершені лайти, серед яких 83-я відповідала за найтоншу ловлю поблизу берега на 2-4 гр, а от дві інші виступали головною силою в протистоянні зі справжніми судаками, щуками чи сомами, що повинні були радо атакувати мої блешні та силіконки. Орудував, як виявиться пізніше, ще й воблерами, та відвертості в такій бесіді не знайшов.
В першому турі рибка клювала хоч і без особливого азарту, та все ж дозволяла виявити найсильнішого об’єктивно, а не за допомогою щасливого квиточка, як то частенько практикується в нашій справі. За три години натхненної роботи, пошуків та намагань перехитрити всіх риб, що потенційно могли звестись на мої хитрощі, я здобув трьох судаків, трішки більше кіла загальною вагою. Це було 10-е місце лишень. Розраховував на більше, але як уже є. Мої напарники теж зловили по три хвости (Саша 2-ий, Андрій – 9-ий). Ні я, ні наша команда найсильнішими поки не стали, але оптимістичну третю сходинку серед 27-ми команд ми облюбували. А це уже непогано. Боротьба хоч і попереду, та все ж приємно мати міцний зачин.
Вечірній тур очікувано виявився скупішим на рибу, за вийнятком деяких секторів мілководної зони «С», де при вдалому збігу обставин та майстерності спортсмена можна було спіймати кількох судаків на півтори-два кіло. Це, мабуть, незабутньо. Хай дані звитяги опишуть спортсмени, що боролись ввечері там і мають чим похвалитися. Моє поле битви було в зоні «А», де майже все цікаве розгорталося на мілководді. А цікавого було небагато, бо риб діставали рідко і невеликих. І якщо за першу годину розпочинилась третина зони (дехто й кілька хвостів умудрився звабити), то за другу я у суддівському протоколі угледів лишень 4 записи. Третя година також, в цілому, пройшла в безуспішних намаганнях здобути прихильність колючих чи зубастих мешканців Тернової. Я зловив аж цілого судака за тур плюс кілька клювань проґавив. В цьому турі ніхто з нашої команди зірок на схопив, та за рахунок міцного командного результату ми залишились на тій же третій позиції, тільки серйозно збільшили відрив від переслідувачів. Найцікавіше неодмінно розгорнеться в третьому турі. Приємно, що «FishingStock Team» в епіцентрі баталій. Безумовно, драма обов’язково знайде, над ким побавитися. Нам же хочеться опинитися в числі тих небагатьох, кому доля посміхнеться білосніжною посмішкою, нагородивши сповна за волю і прагнення. Якби все не складалось, а скоро всі крапочки знайдуть свої остаточні місця в підсумковій таблиці.
Риба не клювала загалом, хоча поодинокі діамантики у вигляді щупаків та судачків наповнювали стабільно ряди щасливчиків. Ти міг спіймати рибку на 200 г, а міг і на 2 кг, міг свій шанс змарнувати. Тут багато в чому ще й вдача розставляла пріоритети. Минуло дві години, а наша команда все ще тягнула три вбивчі «барани». В певному сенсі вони були порівняні з ношею тих бідолаг, що дві тисячі років тому підіймалися на Голгофу. Може й загнув сильно, пардон.
В якийсь момент мені навіть прийшла ідея встрибнути в воду, щоб першим зайняти хороший сектор. По молодецькі змагався в спринті з Женею Труковим – добіг, зайняв позицію. Та трохи не розрахував на фініші, що вода полилася аж за пазуху. Мов п’яниця звалився я стовпом у ставок, прийнявши весняну ванну в очереті і жабуринні. Доречи вода не виявилася холодною, шкода було тільки доброго десятка бойових приманок, що під вагою вольфрама зникли під водою. Катушки запрацювали й після пірнання, спінінги не зламав, а телефон з ключами, просохнувши, скоро знову виконували свої функції. В цьому секторі мені було даровано навіть дві хороші клюваки, та їх я не реалізував. Залишався час до фініша, і у кожного з нашої команди поки що був бублик.
З некращого жеребу позицію на робочому мису я зайняв якісну. Скоро отримав четверту покльовку, яка теж виявилась холостою. А щоб ти! Noike Ninja 2” на «паличці» в 10 г хоч і рухався стрілою, а все ж рибку зацікавив. А ось п’ятий контакт! У сусіда сталася якраз покльовка, яку я побачив, бо той не втримав розпач на обличчі. Максимально близько до того місця відправив приманку і я. Е! На пів проводки Ямага на якусь мить застигла в напруженому очікуванні, а потім почала неймовірними барвами (зрозуміє той, хто не любить нулі возити) вибренькувати по моїх нервах і нервах суперників, в чиї плани ажніяк не входило успішне виважування. Щука (я в цьому не сумнівався) йшла важко, але не різко. Точно! Її я тягну хвостом вперед. Крючок хоч и стирчить в зяберній кришці, але шнур обмотаний кругом тіла і схоже знаходиться перед самою пащею. Не дай Боже, «ням» їй зробити. Не зробила. Я не зволікав і запакував щастя гарненько в підхват. Пане суддя, реєструй, будь-ласка, моє прощання зі списком лузерів цього туру.
До фініша у мене відбулося ще два контакти, один з яких завершився сходом. Щука на 750 г і 8-ма позиція. Грибачов А. схоже розіграв ще більш яскравий камбек на кшталт недавнього тріумфу МЮ проти ПСЖ в Парижі. Напарник уже в самому кінці уміло здолав добренького судачину і злетів відразу на другу позицію. Не склалося, на жаль, у Саші. А скоріше, просто не пощастило, бо були клювання, та марно. Власне ми навіть з нулем могли бути в призах, але конкуренти на диво виступили сильно й упевнено. На тому й казочці кінець, ми шості. Як і минулого року, нуль в останньому турі виявився сумнозвісним цвяхом в домовину командного результату. Як то кажуть: «І після поганого врожаю потрібно засівати».
Респект нашій ФРСХО і особливо її президенту – Бабунову Андрію, велика вдячність суддівському колективу на чолі з Шамраєм Миколою та Сиротенко Сергієм. Поздоровлення призерам і всім, хто був з нами на Терновій. Окрема шана Яковенко В.О., що зумів створити таку яскраву і спортивну водойму. Вдячний моїм друзям – Панєжді Саші та Грибачову Андрію. Окремі слова вдячності нашому беззмінному спонсору – компанії «FishingStock», яка без малого вже 10 років впевнено підтримує команду в її перемогах та поразках. Ще побачимося і позмагаємося, друзі!
