Нещодавно я переконався, що ефективно облавлювати коряжник можна і без того, щоб постійно контактувати гачками про перепони, постійно засаджуючи приманку в колоди. Дуже часто навіть «мертвий коряжник» цілком нормально обстежується з поверхні, нехай і не так ефективно, якби ми подавали свої хижакові під ніс. Недолік презентабельності приманки в очах щуки при лові над корчами компенсується кращою прохідністю монтажу і меншими втратами часу на відчепи. Іншими словами: над корчами ловити досить просто і комфортно, при цьому для певної частини підводних жителів (активні екземпляри) наші приманки цілком придивитись.

В принципі, чим щільніше «упакований» коряжник, тим схема лову «над корчами» і подача приманки ближче до корчів виправданіша. Найчастіше над корчами я дію відносно швидко, адже тут головні наші «клієнти» – ті екземпляри, які або готові з'їсти видобуток без роздумів, або знаходяться набагато вище за дно, і приманка, що йде близько до поверхні, для них доступна.

Практика показує, що при глибині три метри достатньо приманку заглибити всього на метр, щоб щука, якщо вона схильна до їжі, зробила кидок. На нашому боці також той фактор, що в серпні хижачка ще не керується особливо осінніми інстинктами, тому її можна зустріти не біля самого дна. Загалом, ловити в середньому та приповерхневому горизонті щуку наприкінці літа і навіть на початку осені цілком природно. Як мінімум, на річках цей номер проходив регулярно, але часто і на закритих водоймищах все виходило не менш яскраво.
Найбільш очевидний тип приманок, яким я орудую при лові над корчами, є воблери. Звичайно, плавзасіб багато спрощує, бо навіть у поверхні немає жодної страховки від зачепа. Рибалка в коряжнке з човна, вдається частенько у щук виграти «в суху», тобто і рибу виманити з корчів, і свої свої не втратити.

Давним-давно при лові літньої щуки я повірив у воблери (мінноу та кренки). Іноді якщо глибина виявлялася незначною і коряжник був покритий килимом з водоростей, траплялося ловити щуку попперами, рідше - глісерами. Був досвід використання блешень з жорстко-впаяним одинарним гачком і захисним вусом, але все це призводило лише до рідкісних, безсистемних клювань (мабуть, тільки самих голодних щук). І лише джиг міг виступити альтернативою воблерам.

Мінноу. Довгий час я вважав, що твічинг у коряжнику – до певної міри «самовбивство» і дурне, загалом, заняття. Адже найгостріші трійники навіть «поверхневиків» не пропускають жодної можливості у що-небудь засісти. Тут не посперечаєшся, але ж є коряжники, коли метр-півтора вільного простору над «підводними джунглями» є. У цьому шарі таки ефективні ривкові проводки «миношек». Ще вдалий варіант, коли вдається помітити чи експериментальним шляхом визначити вільні від зачепів коридори. Якщо навіть їх довжина складає всього кілька метрів, провести мінноу цим шляхом хоча б кілька разів дуже правильно і ефективно.

Якщо я бачу в такому коридорі цікаве місце, де особливо можливе клювання (колода, латаття, вир та ін.), я затримую там мінноу трохи довше. Такий трюк легко виходить з моделями нейтральної плавучості та тонущими.
На відміну від інших приманок, за воблером-мінно може вийти навіть не голодна щука, яка в іншій ситуації і не подумала б виявити інтерес. За воблерами цієї геометрії давно помічено унікальну властивість спокушати на клювання навіть дуже пасивних хижаків. Впевнений, кожен щукар потрапляв у ситуації, коли в дні явного безкльов'я лише «минками» виходило розворушити щуку.

Твічингуючи над корчами, слід завжди пам'ятати про одну річ, яка часом стає непереборною стіною на шляху до клювання і яскравих виведень. Це зачепи. Не секрет, що воблер, що застряг у корчі, і подальше його звільнення майже гарантовано «вб'ють» місце на кілька годин точно. У зв'язку з цим я ніколи не лікую, стрімголов, до першого-ліпшого коряжника і вже точно не закидаю туди воблер навмання. Найбільш виправдано, як на мене, твити над знайомим коряжником, що особливо комфортно при деякому підвищенні рівня води (до осені така нерідкість). Але навіть якщо акваторія знайома слабо і немає чіткого уявлення, наскільки корчі розлогі і як близькі підходять до поверхні, твити не заборонено. При належному освітленні і достатньої прозорості води часто рибалці виходить розглянути особливості коряжника ще до того, як плавзасіб наблизився занадто близько до місця щучої стоянки. Іноді я не лінуюся підійти до корчів впритул і подивитися детальніше, що і як тут виглядає. Це допомагає вже наступного разу бути на цьому коряжнику у всеозброєнні. Взагалі, дивно якось виходить: я насилу запам'ятовую 3-4 назви продуктів, які мене просять купити дорогою додому, зате точно можу відтворити десятки коряжників, які облавлював ще минулого сезону. Так, риболовля все-таки велика справа!
Темп і динаміка твічингу при лові над корчами визначаються багато в чому характером розташування зачепів, їх частотою та відстанню до поверхні. Здебільшого це досить м'який із короткими ривками твічінг. Однак якщо глибина невелика (до двох метрів), цілком можна використовувати якраз швидку динамічну анімацію. У даному випадку щуці не потрібно за приманкою підніматися з глибини, як би це спостерігалося в глибинному коряжнику, тому на мілководдях щука цілком атакує навіть видобуток, що швидко рухається.
Толком навіть не визначився, які розміри воблерів найбільш уловисті. Ймовірно, правильна відповідь, перш за все, залежить від водойми, місця і часу, проте здебільшого я застосовую мінноу довжиною 80-120 мм і рідко «пролітаю».

Представлю своїх фаворитів за такою рибалкою: Megabite Mystic 120SP , Dandy 90SP , Amigo 110SP , Zip Baits Orbit 110SP. Сказати, що лише конкретними мінноу можна досягти успіху, а рештою – «нервово покурити осторонь», не візьмуся. Це справа особистого смаку і вибирати, на щастя, є з чого.