Трішки набридли, якщо чесно, уже навіть мені зимові рибальські теми, і в якийсь момент захотілось теплого та безтурботного літнього спінінгу. А такий у мене, як правило, асоціюється з липневою річкою, надувним човником та лісовими пейзажами, що зазвичай опоясують річкову долину та створюють неповторний коридор спокою, захищеності і релаксу. Пропоную, друзі, невеличку розповідь про одну з моїх літніх рибалок на річці Псел. Вирішив цього разу не економити на епітетах, порівняннях, метафорах, писав, як натхнення веліло.
Цей літній день уже й не пам’ятаю, як починався, та здорово закарбувалися події, що його завершували. Ох, і правий був той мудрець, хто першим помітив: «життя – ті дні, що запам’яталися».
… Абсолютно невимушено та неспішно я рухався на своєму човні по річці, за годину не отримавши ані натяку на клювання. Здається, і друга година промайнула в безуспішних намаганнях якось зламати невтішний, хоча й цілком очікуваний, як для липневого дня, хід рибальських подій. Чи вийде сьогодні? Ох, безліч разів терпів фіаско на літньому Пслі, але це майже жодним чином не впливало в подальшому на мій азарт продовжувати підкорювати в’ялих літніх щук. Ну, вже й щуки ці! Влітку вони в’ялі, зимою відморожені, весною у них нерест… Та навіть осінь частенько приносить ті ж самі скупі підсумки. І що за життя у чесного рибалки?... Нормальне. Годі жалітися.
Отож не напружуючи себе і річкових жителів якимись оригінальними ідеями, закидав я в воду кренки, анімуючи останніх неквапом. Не забував при цьому, що рибалю з дрейфуючого за течією човна і використовую плаваючі воблери, тож не перетворював гру приманки на ілюзію «сплячої красуні» і не давав воблеру зупинятися. Власне, сьогодні «stop and go» в черговий раз я пропагував як основну проводку. Давно так рибалю і маю, в принципі, чим похвалитися. А що ж сьогодні? Схоже, був поки що не правий я у своїх діях, так як уже без дещиці три години не мав ані однісінького доказу, що мої намагання та приманки тут комусь цікаві.
А чи є тут взагалі риба? Здається так. Вчора, наприклад, спіймав кілька невеликих щупаків. Два дні тому майже завів у підхват зубасту під три кілограми, але вона, сто гарпунів киту в …, звільнилась від гачка останньої миті. Ще кілька днів перед цим святкував перемогу над щукою-«півторачкою» і кількома хижачками близько кіла. Всі рибальські сесії були короткими (три-чотири години), бо денна спека в ті дні погрожувала не дитячими наслідками. «Кілька хвостів – не такий уже й успіх» – хтось зауважить. Згоден, але це все ж привід продовжувати. От сьогодні я й продовжував, хай і марно допоки.
Післяполуднева спека потроху відступала, і вже тінь від нависаючих довкола дерев дарувала реальний прихисток та довгоочікувану прохолоду. В легкій одежині було справжньою насолодою перебувати тут і зараз. Невибагливі бажання з легкістю породжували незбагненну ідилію. Я це люблю! Ти, річка, човен… і нічого зайвого. Навіть комарі поки що з розумінням ставилися до моїх скромних запитів і не турбували своїми примітивними потребами. А чого ж, чорт забирай, не клює?
Не складно навіть новачку при бажанні виправдати свою власну невдачу, наприклад, безвітряною і спекотною погодою, що стояла наразі. Без сумнівів, це могла бути вагома причина, та я вже давно глибше навчився вдивлятися через обставини, і це іноді спрацьовує. Погода реально не щуча, та оскільки інших варіантів все одно я не мав (хіба що гайнути кудись на північ, приміром, в Скандинавію), то доводилося натхненно обловлювати чергові цікаві, на мій погляд, місця, очікуючи в якийсь момент благословення. Буде останнє? Очевидно, якби я сьогодні нічого не зловив, то забув би дану риболовлю, як багато інших уже не пам’ятаю, і точно не присвятив би цій події ані рядка. Ні, сьогодні риба була і варта того, щоб про це писати.
Ледь не чотири години минули з початку лову, як вечір повністю отримав контрольний пакет акцій сьогоднішнього дня. Сонця не стало видно на обрії, а на річку падали лиш відголоски променів, котрі зовсім недавно стартували з поверхні світила і мали на меті подарувати ще з півгодинки риболовлі. Немов по команді свої лігва покинули місцеві кровопивці, тріо, а то і квартетом приземляючись на моє тіло і кваплячись вихопити його частинку. На цих падлюк я зважав мало, бо на меті мав куди вагоміші плани. «Be on a mission», так би мовити.
Якщо ти, дорогий читачу, все ж знайшов силу і натхнення дійти до цих рядків, висловлюю тобі справжню вдячність і повагу. Цей блог не є дешевою попсою з найбільш уживаними тегами, не є примітивною рекламою, котру ти знайдеш на сотнях інших ресурсів. Навіть не стоїть мета зібрати якнайбільше лайків. Хай є, як є. Кожен блог авторський, він носить ім’я живої людини з її вподобаннями та поглядами. Шановний друже, тут ти маєш змогу хоч і скраєчку, та все ж зазирнути обережно в душу авторові. Для своїх це можливо. Та годі сентиментів!
Чи то останні промені надихнули енергією річкових жителів, чи може хтось зверху розпорядився нагородити врешті стійкість та упертість деяких рибалок, а мені виділили перше клювання. Його я, правда, проґавив, тому можу лишень здогадуватися на десять чи на двадцять кілограмів тягнула та щука. А може то й щупак в триста грамів з розгону вдарив воблер, не потрапивши зрештою на гачок. Хто ж тепер дізнається?
А ось друга риба не минула гострих гачків. Достатньо далеко від човна, тільки-но мій кренк вийшов на робочий горизонт, його лихо схопили. Це я відчув миттєво і вже не вагався, що це мій, скоріш за все, єдиний сьогодні шанс. Підсік відносно мляво, бо коли ловиш на приманку з двома трійниками та ще й клювання отримуєш потужне, не гоже вимахувати вудлищем, мов пастух батогом перед вівцями. Риба на прив’язі (на гачці)! І дуже віриться, сидить там надійно. Вперед!
Як рибалиш з електродвигуном, на фінальній стадії виважування будь готовий до того, що щука напевно пірне під гвинт, а там уже й обірвати ниточку недовго. Здається, нема ніякої проблеми двигун підняти, та й чекати трофей на відстані підхвату. В деяких ситуаціях це правильно. Та коли ти застиг на якусь мить посеред річки з трофеєм на тому кінці, зовсім скоро ти чи риба опинитесь в корчах. Повір, їх місцеві підводні жителі швидко знайдуть або течією плавзасіб знесе. Щоб не несло, зручно трішки підрулити двигуном. Але ж ти його нещодавно підняв? Така ось дилема!
Я не квапився підіймати лапу, бо бачив поруч повалене дерево, куди щука і рухалася. Розумна, гадюка! Вага і натиск з її боку були суттєвими, тож я не смів диктувати свої умови так уперто, як це роблять деякі начальники на ранкових планірках. В якийсь момент довелося навіть на електротязі і з затисненим фрикціоном буксирувати бранця подалі від корчів. І це вийшло. Ціль взята! Щось під чотири кіла було у тій щуці, і мені для щастя цього виявилося більш ніж достатньо.
День згасав на очах, а я й не мав намірів більше закидати у воду свою приманку. Завтра буде новий день, спробую тут ще зранку порибалити…
