Є у нас в Україні одне дуже цікаве водосховище, яке сьогодні називають «Каменським». Рибалити тут мені доводилося неодноразово, але далеко не завжди успіх супроводжував мої дії. Ось і ще один тиждень мого рибальського життя присвятив Кам'янському. Підсумки цієї поїздки укрупнено доповідаю.
Їхали ми явно не за рибою і навіть не стільки за емоціями від яскравих виведень і злих подзьобок, як то часто звучить у коментах рибальських післямов і пр. Справжня мета полягала в підготовці до одного дуже важливого спортивного заходу, який у даному ракурсі значення не матиме, а тому і на цьому значення не матиме, а тому і на цьому важить не буде. Рибалка наша виглядала швидше пошуком - знайшов вдале місце, відзначив точку, намотав на вус специфіку, і попрямував далі підкорювати незвідане або перевіряти знайоме. У будь-якому іншому випадку після затримання пари (і навіть однієї) хороших риб ми б точку не залишали, чекали трофея або просто ловили в задоволення. Навіть фотоапарат не всі дні був при мені, а це, повірте, рідкість.
Мій напарник і добрий друг Романій Сергій, до місця наших майбутніх тижневих баталій прибув раніше. Він то й розповів одну штуку, яка мені довго не давала спокою, та й після приїзду вже разом ми натхненно намагалися розмотати клубок неймовірного ребуса. Про що я?
Знайшовся один цікавий, зарослий травою затоку, в якій зібралося справжнє полчище не дрібної щуки. Візуально і побічно (але щиро і без привидів) у цьому заливчику одночасно полювало понад десяток хижачок далеко за 3 кг кожна. Це все було видно на власні очі. Мій напарник запевняв, що затока ця він спочатку «почув» (ніби купалися створювали шум), а потім і бачив вже на власні очі неабияке бенкет «мамок». Ось тільки на спінінгові приманки ті не велися, хоча ми намагалися переламати найнеприємніший розклад. Не було клювань і в наступні наші заїзди до цієї чудо-затоки, хоча вже й ознак наявності щуки в ній не спостерігалося. Очевидно, хвилею в цю гавань короткочасно прибило зграю карася чи підліщика, а за цими бідолахами і зубаста підтяглася. Дивно, що так масово щука концентрувалася (адже не осінь на дворі), але що є. А як там судак?
Судакових точок на тутешній акваторії в нас було достатньо, тільки не всі з них відгукувалися і взагалі мали статус «рибних». До мого приїзду напарник вже кілька добрих судачих засідок виявив, де клювали ікласті на 1-1,5 кг, але хотілося більше місць та екземплярів більше.
З урахуванням того, що пошук ми вели на чудовому катері Finval 555 з Ямахою в 150 к.с. і електроніка була нова - Solix 15 і HDS 12, однозначно могли розраховувати на найбільш швидке виявлення риби. Так воно загалом і було. Як тільки на екрані з'являлися силуети, ми зупинялися і здебільшого мали успіх саме там, де «розумні прилади» пеленгували рибу. На превеликий жаль (не тільки ми помічали це), рибних ділянок зустрічалося зовсім небагато. Бувало пройдеш добрий десяток кілометрів доки не побачиш щось більш-менш вартісне. Чому немає достатньої кількості риби, довго думати не потрібно. Особисто у мене немає сумнівів: виною тому промисловці, браконьєри (може, це одне й те саме) і кришування рибоохоронної влади. На жаль, Дніпродзержинське водосховище (нині Кам'янське) і досі відчуває серйозний пресинг з боку «рибалок у клітинку». За цей тиждень, до речі, я неодноразово бачив, як у човен промисловці пакували судачат по 300 г та решту дрібниць. На жаль!
В одному місці знайшли судачка, який клював на кожній проводці, а якщо підсікання мети не досягало, то й повторення себе не змушував довго чекати. Екземплярчики, щоправда, траплялися скромні (до 700 г), але це був супер клювання. У зграї цієї судацької молоді траплялися і берші (300-500 г). Безперечно, такі підводні жителі вирушили назад. Взагалі, за нашу тижневу вилазку на Кам'янське всі спіймані риби відпустили без серйозних травм.
Коли знаходилося місце з невеликим ікластим, то силіконові ракоподібні виглядали поза конкуренцією. У принципі, всі раки, які ми одягали на застібку, судак охоче їв. Окремо відзначу Bait Breath SL-Remix, на який мої добрі друзі – Гіріч П. та Макогон Е., незабаром виграють другий етап UFL. Ці чудо-раки з елементами активної гри давно у судака на доброму рахунку, чудово вони ловили і сьогодні. Як відомо, пошукова рибалка передбачає не надто тривале топтання на місці, бо інакше часу на сам пошук уже не залишається. Ми з легкістю переходили з крапки на крапку, сповідуючи «повітряну» рибалку. А ще приманки, що відправляються у воду, мають бути перевіреними та уловистими. Сумніватися у своїй снасті не можна. Експерименти тут недоречні. У мого партнера супер пошуковою принадою виступав новенький One Up Curly від Sawamura, я ж віддав перевагу Bait Breath TT Shad, Sawamura One Up Shad і Noike Ninja. На розміри приманок не скупилися, бо не за дрібницею сюди приїхали. На джигових ділянках ловив шнуром #0.8 YGK UpGrade X4 і Yamaga Blanks Calista 710M, а ось по траві і чагарникам латаття «плетінку» ставив #1.2 у поєднанні з Various 79M.
Ось що порадувало, так це чимало окуня, який місцями влаштовував поверхневе полювання, в основному ж ловився з дна на щучих і судачих угіддях. Наловити мішечок смугастих по 300-400 г не становило жодних питань. Деколи провожаючі побратими окуня, що сів на гачок, залітали разом з ним у підсак. Власне, не було зовсім проблемою виловити і горбача на 500-700 г, але таких було поменше. Періодично траплялися екземпляри під кіло, але таких «красенів» слід було чимало пошукати. Одним словом, в районі впадання Ворскли окуня можна ловити багато і дуже великого. Це очевидний плюс для Кам'янського.
Для тих рибалок, хто має намір Кам'янською поганятись за щукою, скажу відверто: ймовірно виникнуть проблеми. При всьому тому, що місця для щуки просто шикарні (вважаю, і щука там живе), половити нормально зубасту дуже непросто. Вже точно не має наміру обмовити Кам'янське на предмет відсутності щуки, але впадання Ворскли, Орлика та прилегла акваторія наявністю і тим більше клювання зубастий не вразила зовсім. І не лише нас. Втім, мій напарник одну гарну (5,4 кг) на зеленого OneUp Shad таки зловив, але успіх той так і залишився поодиноким. Ще одна хижачка попалася на 2,6 кг і кілька за півтора, в іншому або мовчок навіть на супер точках, або дрібні щупаки у улові.
З приємного доповнення зазначу часті вльоти сомиків. У нас з напарником це сталося лише один раз (зімінок кіла на півтора), а от у наших друзів куди регулярніше чіплялися на гачок вусаті, в тому числі і по 5-10 кг. Із цими було приємно потягатися. У подібних ситуаціях зазвичай сподіваєшся, що це трофейний судак, і до самого підйому «субмарини» до поверхні з трепетом качаєш… А ні, вусатий! Зате дрібні сомята лихо атакують приманку в горезвісному стилі «віддай спінінг». Супер відчуття!
За цей рибальський тиждень багато чого сталося ще, але не втомлюватиму колег усім цим. Яскравих Вам, друзі, літніх рибалок та неодмінно гарного клювання!