Є одна собі річечка на Полтавщині, що навряд чи здатна завести рибальскі азарт та бажання у звичайного українського рибалки. Принаймні я так думав ледь не усе своє життя. А не такий уже й молодий, якщо озирнутися, я – лишень одного рибальського стажу за 30 років перевалило. Отож недавно прийшов час вписати ще одну водойму до вже немаленького переліку моїх рибальських місць. Це річка Говтва. Кортка оповідь про знайомство.
Як то традиційно буває, преамбулою до першої риболовлі стали розповіді «місцевих». Головним генератором всіляких історій обов’язково з грандіозно успішним завершенням був Юра Мироненко – мій давній друг та вже неодноразово напарник по команді «FishingStock Team». Разом з Василем Васильовичем – справжнім гуру і знавцем усіх місць на Говтві, Юра повідав стільки чудесних речей, що ця річка мені здалася без сумніву самою благодатною серед усього мною звіданого. Та ще й як назло Псел і Сіверський Дінець майже мовчали. Говтва, я до тебе!
Виїхавши поночі, на місце прибув зрання. Те да се, і ми вже розсікаємо неспішно затуманену річкову поверхню електромоторчиком в 60lb. Перша точка, де зі слів Юри клюють окуні в 300-500 г, нічим не відзначилася. Нічого ми не здобули й там, де регулярно ловлять щук-«п’ятірок», а як поганий день, то тільки «трійок». Буває! Відомо ж бо, що рибальське перебільшення – не перебільшення!
Через відсутність течії та мутність води рельєф читався дуже погано, і це мене неабияк бентежило. Єдине в чому я мало сумнівався – берегова лінія, що сховалася в тісних обіймах очерету, безперечно приваблювала рибу. Саме там я свою першу щуку сьогодні і спіймав.
Після того, як хтось відкусив хвоста моєму перевіреному розвіднику – зеленому Slim Shad від Intech, слідом відбулася ще одна покльовка, яку я вже не проґавив. Злий щупак проковтнув ледь не усю приманку, навіть трохи діставши до флюорокарбонового повідця. Але ж у мене Intech Shock Leader, а не якась там бульбашка мильна. Спіймалася-відпустилася, дала нам трохи інформації для роздумів.
Біля очерету достатньо глибоко, і це вочевидь хижака приваблює, мов сало справжнього козака. Скоріш за все тут розташовуються невеликі трав’янки (а де ще їм бути, як не тут?), справжні ж «зубасті отамани» десь в іншому місці затаїлися. Ясна річ, мені хотілося (та й розповіді я чув знатні) справжнього трофея. Вони тут точно є. До справи!
Немало часу ми з Юрою приділили кільком ямам, де на бровках сподівалися звабити щось серйозне, та все пусте. Лиш поодинокі окунці цікавилися нашими приманками без натяку на щось значиме. При цьому поверхня неодноразово «закіпала» від очевидної окуневої возні, а одного разу за Юриною блешнею піднялося з десяток гарних «горбачиків». Впевнений, що останніх можна було б непогано половити, але вони цікавили нас мало. Нам би щук здоровенних!
Трохи повільніше, аніж учасники UFL, але не менш впевнено і натхненно, ми з Юрою відправилися на електротязі в сторону канав та впадин, що на Говтві зробив свого часу земснаряд. Подібні місця хоч і не є в моєму розумінні сильно перспективними, та все ж здатні здивувати приємною рибиною, що полюбляє причаїтися поблизу аномалій. Десь на підході до цих місць ми затрималися на одному з поворотів, де на поверхні ганяв окунь, а сама територія виглядала дуже-таки щучою. Скоро у мене і у Юри відбулося по клюванню. Пощастило мені. А може просто тому, що я ловив Ямагою (Mebius), але врешті решт я дістав з води щучку близько кіла. Хай далеко й не те, на що сподівався, та все ж краще, ніж дріб’язок. Спрацював знову-таки силікон, хоча ми чесно сьогодні твічили, кренкували і Юра навіть коливалки вигулював.
Що ж, для мене нічого дивного в тому не було, що віброхвости (коротка сесія з твістерами ні до чого не привела) виявилися самими надійними приманками. Я в більшості випадків мав досвід використання на невідомій акваторії саме віброхвостів, бо вони, на мою думку, найбільш універсальні та безпрограшні по щуці. Віддаю зазвичай перевагу не сильно яскравим кольорам, хоча перша сьогоднішня щука і кілька стартових клювань відбулися саме на зелену силіконку. В основному ж «масло», «болото» і «ультрафіолет» є моїми фаворитами. Ловив на Slim Shad 4”, бо якось шкода було відправляти Bait Breath T.T. Shad в корчі, що регулярно траплялися на нашому маршруті.
На цьому місці у нас відбулося ще по кілька контактів з рибою, що ми ідентифікували як щучі, тож на якусь мить навіть вирішили, буцімто знайшли врешті хороше місце з голодною хижачкою. Цю думку підсилювала також розповідь одного з поплавочників, який ловив линів поблизу і повідав нам, що тут цілий ранок хтось когось ганяв на поверхні. З півгодини ми витратили на перевірку цього місця, аж поки не вирішили йти далі. Кілька пустих атак без успіху. А далі теж нічого толкового не відбулося, хоч місця виглядали доволі цікаво. Восени Юра неодноразово тут діставав щупаків, нерідко стаючи свідком справжнісінького жору. Але гарячий серпень – не час наївно-райдужних сподівань. Треба звикати до цього.
Кілька годин ми ловили і скраю водоростей, і в заливі, і на ямі, і на русловій бровці, і біля стінки густого очерету. Нічого особливого. Навіть коли ми пообідали та з новими силами приступили до справ, мало що змінилося. В цьому районі щука не ловилася. Йдемо назад, в якихось чотирьох-п’яти кілометрах розкинулися ще одні не перевірені нами місця, де певно щука є і її реально зловити. Туди!
Такою собі цікаво-розважальною справою в найближчу годину-дві став тролінг. Рухалися ми неспішно по Говтві і щоби хоч якось доповнити сенс цієї справи закинули воблери за борт. Якраз, пам’ятаю, з Юрою вели бесіди про ефективність тролінгу, його переваги та тонкощі застосування. Треба відзначити, що ми з товаришем дуже недалекі в цій справі, тому й роздуми наші виглядали по-школярськи. Якби там не було, а за якихось 15 хв Юра зловив два щупаки (на Hardcore). А трішки згодом і я двох (на Booby 50F). У обох спрацювали кренки, хоча ми й мінохи немало купали до цього. Товстунчики таки рулять! Щучки були зовсім скромними за розміром, але вони спіймалися там, де ми недавно взакид нічого не здобули. От тобі й тролінг.
Після переходу з елементами тролінгування ми сконцентрувалися на з’єднанні двох рукавів Говтви, що по статистиці місцевих спінінгістів були ледь не самими багатообіцяючими. Нам тут нічого не перепало цього разу. Дарма! Для мене доречи показовим став випадок з браконьєрами, який дозволяє з оптимізмом дивитися у риболовне майбутнє Говтви та місцевих рибалок. Так зустріли ми цих засранців, що сітчасто-забороненим способом намагалися ловити. Дзвіночок Юри в місцевий рибоохоронний орган, і вже за півгодини ласі до наживи браки похмуро збирали лахи під акомпанемент оформлення протоколу. Респект місцевій рибоохороні. Приємно було таке бачити, бо, на жаль, не є то буденною справою.
Поки ми ганялися за «крокодилами» спіймали ще по кілька дрібних щучок, які ніяк не змогли замінити відсутність трофею. Може й добре, наступного разу Говтва, дасть Бог, реабілітується, хоча ніяк не можу сказати, що сьогодні вона була непривітна чи щось подібне. Класно провів час. Впевнений, сюди я ще навідаюсь!
