Справа наприкінці жовтня цього року відбувалася. Якраз серед тижня випала можливість присвятити день рибалці, чим я скористався. Грандіозного вояжу не планував, а от порибалити на одному з численних ставків Харківської області – здалося гарною ідеєю. Якраз один такий водойма на прикметі був, друзі його хвалили, але я там не рибалив досі.

Ранній ранок. Туман, благодать! Перше закидання, перша сходинка. Іди сюди… Зачіп! Тяжкість пружно тяглася, поки не обірвала шнур із десятиграмовою вольфрамкою та Ніндзей на гачку. Це 100% мережа. Відмінний початок! У мене немає бажання залишати елітні японські снасті цим упирям, що поставили сітку, і я йду далі. Благо через те, що ставок чи не пересох, берегом крокуєш, як Бродвеєм. Нехай у бродвейських краях я ніколи й не бував.
Ловлю по майданах і не затримуюсь на точках. Мета: швидко визначитися з рельєфом водоймища і якщо пощастить, зрозуміти наявність хижака. За перші сорок хвилин два невиразні контакти. Не впевнений навіть, що то були щуки – надто вже приховано і мляво все сталося. Ставок має ширину не більше сотні метрів і стуканням вантажу об дно я швидко викупив, що малопомітне руслице розташоване якраз посередині. Мої напрацювання цілком однозначно підказували, що щуці найбільш логічно перебувати на глибині подалі від прибережної метушні. Остання, звичайно, була мінімальною, оскільки, крім мене, на ставку спінінгували лише двоє, та й то облавлювали дистанцію до 25-30 метрів від берега. Для мене це було ще одним приводом сконцентруватися на дальняку, задіявши свою перевагу в снастях. А ловив я довгим Various 88L зі шнуром BornRush #0.4 та навантаженнями 8-10 г. Принади спочатку використовував дрібні - 2-2,5 дюйми, щоб не порушувати гармонію якісного далекого закидання. Летіло, наче з катапульти. Потрібно відзначити, що всі напівплющування сталися фактично з викиду, так що я ще більше повірив у свої дії.
Перша зубаста попалася після двох неодружених контактів. На одному з далеких п'ятаків я помітив розсипи малька, за яким явно хтось ганявся. Закид на п'ятому до краю тієї зграйки білі отримав тичок, потім ще один, а коли втретє тюкнуло і я підсік, вудка зігнулася. Щуренок на 700 г з'їв малюка-Ніндзю і попався на найгостріші двійники Vanfook. Його я незабаром завів у підсак. Минуло ще з півгодини часу доки я не перехитрив другу зубасту (під кіло) і пару окунів непоганих попутно спіймав. Тільки ці риби вже клюнули на Sl Remix Chiby, який швидко нагадав мені, що є просто ідеальним ловцем хижака на водоймах без течії. Я продовжив риболовлю вже зі Сл-Реміксом на чолі, але крім двох неодружених контактів, нічого не досяг. Прозріння ж прийшло завдяки моїм двом друзям – Ігореві та Валентину, які мало того, що спінінгісти майстерні, так ще й рибалили тут раніше. Коротше кажучи, як я побачив, що за досить короткий проміжок часу дістали по три щуки, я зрозумів, що мої дії далеко не ідеальні. Причина полягала у наступному.
По-перше, товариші стали на вже перевіреному та рибному місці, яке я пройшов, навіть не запідозривши, що ділянка щуча. По-друге, на цьому ставку риба включає апетит ближче до обіду і рано-вранці тут не цінується, так що я і не міг адекватно оцінити перспективність місця. По-третє, Валик з Ігорем ловили на приманки набагато більшого розміру, ніж я, і це здалося мені справжнім ключем до успіху. Дійсно, друга половина осені. Коли, як не зараз, укрупнюватись? Ставлю гуму більше. І Бог з ним, що дальність трохи впала, зате клювання стали більш впевненими, і за найближчі півгодини я спіймав дві гарні півторухи.
Шляхом зовсім не хитрих експериментів я зрозумів, що розмір принад 3-3,5 дюйми – оптимум з погляду дальності закидання та переваг хижака. Вважаю, щука і більші силіконки їла б, але їх докинути до русла виглядало вкрай проблематично. Тепер я точно зрозумів, чому ті два місцевих спінінгісти не спіймали жодної щуки. Вони просто не добралися до неї. Та й не факт ще, що їхні примітивні силіконки щука забажали б з'їсти. Загалом, у розпал обіднього клювання я був у повному розумінні того, що відбувається, і ловив упевнено. Якщо не помиляюся, за наступну годину я спіймав 4 щуки і ще штук п'ять чітких клювань проґав.
Була деяка особливість у проводках. Незважаючи на те, що щука активнічала, їй потрібно було подати приманку багато в чому по горизонталі. У деякій частині працював рівномір, але особливий ефект демонструвала «сходинка» з дотяжкою, коли на стадії вільного опускання приманки рибалок додатково відводить плавно вершинку вудки вгору. Цей трюк дозволяє продовжити «сходинку», що особливо важливо для малої глибини, дальньої дистанції та важких джигів. Саме такі умови й спостерігалися тут, тож не дивно, що щука це оцінила. Був, щоправда, нюанс, що реалізація кульгала, адже майже всі клювання траплялися в момент, коли вудка знаходилася майже вертикально до землі (11 або навіть 12 годин), але я не засмучувався. Благо і так упіймання відбувалися регулярно.
Свої корективи трохи вносив бічний вітер, що піднявся, але його виходило долати, вибираючи швидко слабину і не сильно задираючи вудку вгору. Було також кілька ділянок, де вітер не так дошкуляв. До речі, димчастого кольору Noike Ninja демонстрував найбільш стабільний результат, а ось як зміна (щука швидко звикала до сталості) відмінно ловили Bait Breath ET Shad 3.4 ". Загалом, віброхвости середнього розміру кермували по повній, і це важко було ігнорувати".
Незабаром клювання пішло на спад і за підсумком майже припинилося зовсім. Друзі підбадьорювали, що це тимчасово і щука просто збирається зі своїми силами до нового бенкету. І точно. Десь за годину, як набігла чергова хмарка і навіть краплинки дощу посипалися на голову, клювання знову стали регулярними та жадібними. Пам'ятаю, що три наступні спіймані щуки зжерли приманку з тельбухами, так що половина флуорокарбонового повідця знаходилася в пащі. Тільки це зубастих не врятувало – мій Інтеківський флюрик 0,5 мм тримав усі зуби, жодного разу не давши збій. Рибу ми всю відпускали, хоч ситуація того й не вимагала, оскільки став безхазяйний (офіційний статус не з'ясовував). Може, і з цієї причини також до нас Посейдон сьогодні був прихильний.
Як підсумок, піймав я надвечір 12 щук, серед яких третина була близько 2 кг, решта від 0,7 до 1,5 кг. Не менше десятка мордатих смугастих влетіло як прилов також, але вони сьогодні не цікавили мене. Загалом, купу позитиву отримав я від тієї риболовлі, і постараюся до льодоставу ще хоча б разочок на той ставок навідатися.