Мабуть, у кожного рибалки у пам'яті зберігається його максимальна риба чи навіть кілька, які претендують на титул «Big Fish». Я свої найбільш значущі затримання пам'ятаю добре. А нещодавно оновив рекорд, чим намірився поділитися. Так, мій Біг Фіш був спійманий не зовсім характерно і не в цілком звичному для спінінгіста варіанті, але все ж таки це відбулося.
Чергове полювання за судаком ще «до карантинні часи». Вирушили ми з товаришами (Олександр Капустін та Осмачко Ігор) на ставок, де недавно здорово половили судака. Звичайно, сповнені були ентузіазму повторити свою феєрію. Рибалили на ставку «Патріот», що у с. Ірпінь. Скажу одразу, що контактів господаря в мене немає, до реклами цього ставку стосунку не маю і не володію інформацією чи відкрита по хижакові зараз риболовля взагалі. Але від себе особисто додам, що водойма класна, доглянута, рибна і я отримав справжнє задоволення від риболовлі тут.
Так ось, вирішили з друзями відразу пройтися тими точками, що минулого разу виглядали найбільш яскраво і рибно. Ну, хто б вчинив інакше, полови нещодавно добрих судаків (від 0,5 кг до 2,5 кг)? Пробуємо, але нічого, якщо не рахувати по парі дрібних щупаків, які чергували на судачих точках. Пам'ятаючи чітко, як минулого виїзд ікластий активничав у прибережних коряжках, їх і почали підгортати спершу. Ось тільки затримання не сталося. Хоча ні, Сашко на воблерок одного невеликого кликастика виманив з-під колоди, але це не здалося мені закономірністю, та й надалі воблерна тема не працювала. Копаємо глибше і далі.
Навесні немає клювання рано-вранці? Досить типова картина, і я рідко впадаю у відчай, оскільки обіднє тепло частенько включає апетит прибережних мешканців дуже навіть. На те й розраховували, продовжуючи облавлювати корчі та змінюючи приманки з їхніми забарвленнями. Як і в минулі виїзди переважно комбінували раків (Noike Smoking Dad, Mighty Mama) та віброхвости (Bait Breath ET Shad, Intech Long Heel). Якоїсь миті повернулися на вихідну позицію (де починали рибалити), тут і почалося все найцікавіше.
Один-другий-третій закид до коряжки… Нічого. Сашко пішов за новим акумулятором для камери (поки путнього не зняли, а тільки розрядили комплект батарей), а я в гордій самоті залишившись, взявся підгортати п'ятачок меляки, розташований під навислим деревом. Там до того ж малеча розліталася в різні боки. Закидання на другий зачіп. Тільки то була риба. Здоров'яна до того ж! З півсотні метрів вилетіло зі шпулі як одну мить, і я побачив бекінг. Ну та ну! У руках Yamaga Blanks Various до 15 г та шнурок лайтовий Intech Furious #0.6. І хотів би зупинити рибу, та не мав змоги. У те, що це щука-гігант, надії було мало, а от у коропа чи товстолоба вірилося цілком. Як би там не було, а хотілося бодай побачити суперника, чий натиск здавався паровозно-ракетним без перебільшення. Коли вже петелька, що з'єднує Furious і мою сторічну давність Power Pro, що служив бекінгом, пролетіла по кільцях і віддалилася від тюльпана, риба зупинилася. Що далі? Тепер торпеді надумалося рвонути до греблі і майже впертись носом у її стрімкий край. Дамба, на щастя, розташовувалась метрах за сімдесят від мене, через що пристойну кількість плетінки я відвоював легко. Тільки тепер гілки та дерева стали головною причиною моїх побоювань. Потикавшись фактично в берег, мій Біг Фіш знову попрямував до центру ставка, не звертаючи уваги на мої спроби його підтягнути до себе. Риба рухалася своїм маршрутом, ніби автобус повз зупинку, не звертаючи уваги на спроби його зупинити. Незабаром я побачив у супернику щось дуже довге та велике. Схоже, лобатий сів на гачок, і, як водиться, не пащою. Нехай і незалік, але мені дуже хотілося подолати такого гіганта лайтовою снастю, заодно оновивши свій рекорд.
Риба зупинилася, переваливши шнур через вербові гілки, що тільки зараз з'явилися в моєму полі зору, досі ні краплі не заважаючи моїм занедбанням. Хвилин десять риба стояла на місці, хоча періодично я її намагався підтягнути, підтискуючи рукою фрикціон. Безуспішно. Навіть з'явилася думка плюнути і потягти нахрапом, щоб правильно обірвати снасть. Якоюсь мірою хотілося далі впиратися в судака і не бавитися з цим дивом. Втім, Саша, що з'явився зі свіжими акумуляторами і включив камеру, мою ідею позбутися добровільно трофею, не підтримав зовсім. Ок, друга слухаю. Тепер я виважував уже на камеру, тому довелося трохи серйозніше ставитися до слів і своїх дій. А риба не здавалася анітрохи. І як вона трималася на маленькому офсетнику? План моєї перемоги вимальовувався таким. Як тільки суперник змінить свою позицію, і я зможу прибрати шнур з хитросплетінь гілок, одразу додам сили і спробую втомлену на той час рибі, швидко підвести до берега. З обох боків від мене лежало дві величезні колоди, куди пірнути лобатий міг спокійнісінько, але до цього ще треба було дійти. Вимотував я, коротше, рибину, як міг (підтягну на пару метрів і дам їй ці заходи забрати знову), але як тільки лобастик змістився подалі від корчів, я включив на повну форсаж і мій хоч і новенький, а все ж не призначений для таких риб Фуріос Інтеч задзвенів від натяж. Ямага теж навантажилася так, ніби відро з криниці нею почали тягнути. Дуже не хотілося, щоб така знатна вудка вибухнула на камеру від перевантаження, але інших варіантів я не бачив. І лобатий пішов на берег. Знехотя й неквапливо, але пішов. Незабаром ми чітко усвідомили, що ця махіна в мій спортивний підсак ніяк не поміститися.

Поради за спиною присутніх я чув різні. І накидати підсак на голову, і ловити його руками, і не робити нічого. Товстолобий! У ньому 20-25 кг і це мій рекорд. Бідолашний ET Shad 2.8” стирчав у бочині гіганта, намертво приклеєний тоненьким офсетничком Vanfook. Свій улов я ледве зміг підняти, а мови про те, щоб тримати його на витягнутих руках і зовсім не було. дотяг до машини і потім ліфтом на 9-й поверх.
Після затримання товстолоба і судаки трохи проклюнулися. Нехай ті й не виглядали серйозно в розмірі, але їх впевнені клювання примусили згадати, що цей ставок все ж таки судачий і ікластого тут можна добре половити. З того, що у нас виходило найкраще, це був прибережний лов по корчах на 4-5 г у поєднанні з Intech Turborib 3” та Bait Breath ET Shad 2.8”.
Після обіду вирішили збиратися, і на одному з крайніх закидів у мене знову сів на гачок «бегемот» (під тим самим корчом, що й перший), тільки я не став із ним возитися, затиснувши шнур на шпулі, який обірвався незабаром під божевільним натиском. Емоцій і так достатньо. Нова висота взята, постараюся рекорд в 20-25 кг побити тепер сомом чи що.