З роздвоєними почуттями чекав я розвитку зимових подій цієї зими. Воно і на лід дуже боляче полювання, і спінінг зачохляти надовго не хотілося. Але у січні погода вже не залишила вибору, скувавши рідку воду цілком надійним панцирем. Сезон я відкрив на невеликому ставку по окуню, але хотілося, звичайно, трохи більш вагомих пригод. У сенсі: рибальських. На термометрі морозець за десять, снігу майже немає... Мабуть, і велика вода схопилася нормально. Хоча б 6-7 см монолітного міцного льоду. Здається, є! Їду.

Процедура початкового етапу лову у мене досить проста, хоча це все відносно. Раніше, пам'ятаю, дуже примітивно було. Нині спершу намагаюся відшукати перепад глибини, а вже потім по обидва боки брівки годувати лунки. По білій рибі це залізно так, і ймовірність промаху в цьому випадку не висока. А ось по окуню можна завдання спростити суттєво, роблячи «дорогу» з лунок і швидко їх перевіряючи. Сьогодні на Печенізькому водосховищі ловити я маю намір білизну (переважно плотву) на глибинах 3,5-4,5 метра. Про лящі не йдеться, а от плотви та густерок, впевнений, можна приманити і зібрати у лунки без тривалого підгодовування, як то практикують (і дуже продуктивно), представники наметового містечка, що вже став розростатися по водосховищу. Якщо ловити на середніх глибинах (3-6 метрів), то й окунишка напевно підтягнеться. Як же без нього?

Погодку комфортною сьогодні явно не назвеш – вітруган та мороз помітний. Вранці -13 було. Мені особисто дуже важко уявити, як риба відчуває (і чи дійсно відчуває) все, що відбувається тут, навіть під тоненьким льодом, але на погоду вона таки реагує. Зробивши довгу дорогу для проміру глибини і знайшовши нарешті невеликий (в півметра) перепадик, я загодував лунки по обидва боки брівки. Випивши чаю, приступив до їхньої перевірки. Плотва, звичайно, рідко коли відразу стовпом стає навіть на рясний корм, але якщо поблизу шастає, то якось так про себе дається взнаки вже через десятки хвилин.
Перші й такі довгоочікувані рибки відгукнулися хвилин за тридцять. Це я вважав цілком добрим знаком. Якщо є одиночні плотви, то і зграю зібрати реально. Догодував і пішов далі. Більше у підгодовуванні сподівався на мотиля, хоча в деякі лунки годівницею опустив сипучку Gold Ready Mix, а в пару (експериментальних) і зовсім манку (напередодні знайшов пачку в рибальських покладах). Перші кілька плотвиць потрапили якраз у лунках із сипучкою, що я відразу відзначив на майбутнє. До речі, манка навіть із мотилем рибі не особливо подобалася – вона програвала будь-якому з варіантів сипухи і тим більше – мотилю. Теслі клюнули на опусканні. Власне, дуже стандартний, як для мене, варіант проводки, коли я з півметрової або метрової висоти опускаю плавно з похитуванням блешню вниз до дна. Десь вона затримується, і кивок здригається. Є риба, друга...

Щодо смугастого, то до нього претензій немає. Він клює справно, подекуди навіть серією. Окунь, якщо є, явно раніше за плітку і підліщика помічає мотиля, хоча ми цю штуку не цінуємо зовсім. Потрапив окунь чи йорж? Погана лунка.

Минула година з хвостиком, мабуть. Про гребельний кулемет не йшлося, у кращому випадку – про затримання двох рибок поспіль. Та й то сріблясті красуні поводилися досить примхливо і найчастіше відгукувалися з третьої чи четвертої проводки. Під час змагань я і не наважився б на такий тривалий облов лунки, але зараз інша ситуація. Щось треба міняти.

На даний момент я ловив ліскою 0,074 мм і мідною блешнею 2,5 мм. Для плітки до 100-120 гр на звичайній риболовлі це цілком звичний тандем. Приймаю рішення догодувати і спробувати зробити серію лунок ближче до берега, де, як виявилося, намалювалася пристойна зворотна течія і лід там був 5 см від сили. Обратку навіть взимку часто риба поважає, але труднощі підгодовування та інші нюанси лову протягом нерідко відлякують рибалки. Годую на дно мотилем і залишаю лунки на цілу годину.

На моєму ранковому місці плотва трохи пожвавішала, хоча, як і раніше, 2-3 рибки з лунки в скромному темпі – і є межа результативності. Іноді плітки влітають заморочливі (100-120гр), в основному ж - 60-80 гр. Окунь нікуди не подівся, він з'являється майже в кожній лунці. Піймалася парочка пліток, чекай на «матроса». Для мене це сигнал, щоб змінити позицію. Поміняв блешню на золоту (у тому ж розмірі) і волосінь на 0,065 мм. Але це, якщо і покращило клювання, то на зовсім небагато. Піду я на течію.

Акуратно наближаюся до лунок, що грають злегка водою, і опускаю в них мотиля. Через мороз навіть хвилинний перехід заморожує личинок у камінь. Відігрів їх і на побачення з рибою. Тут явно менше 4-х метрів. Ялинки-палиці, це ж плітка. Вона підібрала мотиля на шляху. Непоганий екземпляр, мабуть, за сто. Опускаю ще, і після промаху така ж гарненька срібло виштовхує воду і залишки крихти з крижаної нори. Підхоплюю улов рукою. Зовсім інша розмова. Щоправда, потім йдуть два окуні, і на тому все. Переходжу далі – добуваю плотву та окуня. Наступна лунка – три непогані окуні. Далі плотва та окунь. Темп лову значно суттєвіший, ніж на основній базі. Глибина всього на півметра менша (десь 3,5 м), але риба там у рази активніша. Що цікаво, спрацювали навіть ті лунки, які я не годував. Мабуть, протягом плотва нормально переміщається і в прозорій воді відмінно реагує на появу блешні. Сьогодні, до речі, окрім звичних і багато в чому безальтернативних для мене «киселівок», частина з яких «петрашівки» (вже й не знаю, ху з ху), я ловив і на набагато бюджетніші Intech Ice Jig (краплю та кульку). Залишився цілком задоволений і вважаю, що для звичайних рибалок такий варіант дуже вдалий.

Як тільки в мене закралася думка, що вже все зрозуміло і настав час переносити речі на ці лунки, другий прохід щойно рибних лунок дав всього три окушки. Ну тобі. Можливо, через відсутність корму (кинутий раніше з годівниці мотиль точно встиг змити давно течією), спіймавши якусь кількість риб, що тут шастали, я залишився, як Петро Пустота в порожнечі. Знову повертаюся на вихідну позицію, де бурів уранці, сподіваючись, що там розклюється. Справді, плотва трохи пожвавішала, але це кулемети. Жаль, на одиночних рибах багато не зробиш. Якоїсь миті збираю все майно і зміщуюсь на течію, де і без корму клює. Зробив перед цим для історії фото з уловом, вважаючи, що за півтори години, що залишилися, мало що додасться. І як же я був не правий. Все найцікавіше сталося саме у ці наступні півтори години. Тому улов на фото лише частина (менша) повного результату.

Що залишалося з підгодовування, все кинув у лунки. І десятка хвилин не минуло, як плотва включилася до діалогу. Клювання виглядали дуже жадібно, кивок випрямлявся, різко загинався і удар передавався навіть в руку ... Зовсім не важко зрозуміти, що риба голодна і зграйна. Щоправда, через 3-4 плотви і пару окунців, лунка замовкла, але це був найкращий на сьогодні розклад. Залишся в мене корм (особливо сипучка), безперечно, можна було рибу розгодувати і втримати, але запаси були порожні. Плотва, до речі, траплялася і в негодованих лунках теж, але це явно залітним виходило. Лісочка скрізь прилипала до одного з країв лунки, що чітко свідчило про струм води. Цей струм давав плюси і підганяв рибу харчуватися. Без корми виходило ловити в рваному темпі, але виходило. Дуже цікаве помітив мій товариш - Максим, який, бачачи фініш риболовлі, взяв і висипав рештки мотиля в одну з лунок. Організувався хороший стовп рубінових смакота, і плотва тут же це оцінила, обдарувавши друга справжнім і першим за сьогодні кулеметом. Коротше, за останню годину ми подвоїли свій улов і, напевно, перевищили б денну норму, не відпускаючи дрібних рибок по ходу лову. Незважаючи на морозний та вітряний день, задоволення та навіть деякий комфорт відчувалися. Рибка також порадувала своєю увагою, нехай і не одразу дозволивши себе розкусити. До нових зустрічей, друзі, на льодових просторах!