Промайнули теплі деньки, кожен подальший день календаря наближає все більше зимову пору. Легкий нічний морозець вже сприймається як норма, а водойми, здається, повністю приготувалися до своєї крижаної долі і просто чекають занурення в зимовий сон. Але доки лід не став, у нас – спінінгістів, є хороша можливість відмінно порибалити. 
Час перед початком зими. Зараз, мабуть, перебуває в такій собі рівновазі не лише навколишня природа, але і підводні мешканці, для яких зима - чимале все-таки випробування. Втім, життя триває і нині, риба годується і цілком здатна оцінити старання рибалки. Аби ті були доречними і умілими. Найбільш традиційне місце для спінінга по холодній воді - ями і їх околиці. Це, без сумніву, так. І сам я багато часу приділяю вказаним ділянкам. Проте є і інші, менш очевидні і звичні місця, на яких в передзимову пору можна також дуже здорово половити. Одним з таких нестандартних варіантів назвав би малі глибини. 
На щуку
У передзимову пору для багатьох спінінгістів, у тому числі і для мене, щука є ключовий об'єкт уваги. Ключовий, та не єдиний. Саме щуці я приділяю основну увагу. Найбільш перспективне мілководдя - те, яке щонайближче розташоване до ями чи русла. Це цілком може бути прибережна смуга, яка вже через пару метрів обривається в глибину або ж підйом дна далеко від берега, утворене внаслідок "хитрого" напряму річкових потоків або інших аномалій. Щуку і те, і інше влаштовує, тому принципово на будь-які височини хижачка (і не лише щука) піднімається. Що стосується типово щучих місць, то я б відмітив в першу чергу мілководдя із залишками рослинності. Якщо тут зовсім мілко (до метра), то щука може і побоятися тут залишатися. Коли ж глибина хоч би півтора метри (для багатьох водойм це мілководдя), щука запросто відвідає цю ділянку. І неважливо, які глибини поблизу. На трав'янистих ділянках однозначно уловисті воблери. Майже завжди міноу з нейтральною плавучістю (або що тонуть) по крижаній воді поза конкуренцією на фоні кренков і інших плаваючих моделей. Проте в порівнянні з джигом часто воблери виглядають тьмяно або ж ними ловити не так комфортно. 
Особисто я взимку і перед початком зими навіть на малих глибинах застосовую джиг. Причини? Рибалячи з берега (а перед початком зими це часто єдиний варіант), джигом можна обловлювати набагато більш віддалені точки, та і не так шкода втратити силіконку на зачепі (корчі на мілині ніхто не відміняв). А ще силікон з одним гачком, що направлений вгору, набагато краще проходить через перешкоди, аніж два трійники воблера, що "дивляться" вниз. Іноді остання обставина виявляється вирішальною на користь джига. Також я давно переконався, що джиг при грамотній адаптації до умов лову ефективний майже завжди. Полюючи за щукою в другій половині осені, я традиційно віддаю перевагу віброхвостам. Принаймні на тих водоймах, де не маю достовірної інформації відносно переваг місцевої зубастої. Віброхвости і в першій половині осені виступали ключовими приманками, залишаються вони такими і зараз. 
Намагаюся з розміром віброхвостів не дрібнити, хоча вже не раз переконувався, як мікроджиг перегравав будь-які звичні щучі розміри. Напевно справедливо відмітити, що закидаючи у воду дрібну приманку, швидше за все, і щука клюватиме теж дрібна. Але не завжди це цікаво нам. З думками про нормального розміру екземплярів краще задіяти приманки і снасть відповідну. Якщо без надмірностей і намірів влаштувати "Big Game" я б назвав віброхвости завдовжки 10-12 см найбільш стабільними. Бажано, щоб тіло силікону виглядало більш-менш об’ємним. Одна з основних вимог до віброхвостів, в моєму розумінні, є стабільна і стійка гра як на малій швидкості, вільному парінні, так і на стрімких ривках. Іноді різко смикати все-таки знадобиться. Річ у тому, що обловлюючи мілководдя, анімація приманки частково складатиметься з рівномірного руху, частково - плавної "сходинки" або "хвилі" в товщі, а частково – ривків на прориванні монтажу крізь водорості. Якщо хочемо спокусити щуку на атаку, наша силіконка не повинна бути в траві. 
В принципі, майже усі сучасні віброхвости мають вказані якості, але буде не зайвим переконатися рибалці, що саме на його снасті і при його стилі лову, а також в конкретних умовах вибраний віброхвост ефективно рухається. Вода нині дуже чиста, тому характер гри приманки легко оцінити візуально, якщо провести її біля берега. Саме ця прозорість води, до речі, дозволяє хижакові помітити каверзу і не клюнути, якщо щось не сподобалося. Особисто мої віброхвости-фаворити для лову передзимової щуки на мілководдях оригінальністю не відрізняються, з ними я успішно рибалю і в інших умовах. Це Noike Ninja, Intech Long Heel, Slim Shad, Bait Breath T.T. Shad, Betanco Shad Tail Slim. Скоріш за все, цей список доповнить і новий Bait Breath E.T. Shad, котрій уже встиг продемонструвати свої якості на кількох виїздах по холодній воді. 
Остаточно переконався в перевазі флюорокарбонового поводка над сталькою, струною і іншими навіть найтоншими "неперекушуваними" поводками. Флюр і літом є дуже вдале рішення (хоч і без стовідсоткової страховки), в холодну пору, коли вода чиста і неглибока, а проводка плавна і з довгими паузами, актуальність маскування зростає додатково. Як правило, застосовую флюр діаметром 0,4-0,5 мм (Intech Shock Leader). Така товщина, на мій погляд, не виглядає занадто громіздко, але є вже дуже надійним захистом від гострих зубів. 
На окуня
Неодноразово помічав, що великий окунь на багатьох водоймах чомусь починає ловитися лише із справжнім похолоданням. До цього ж "горбанів" вдень з вогнем зустріти не виходить, ніби і немає їх зовсім у водоймі. Малі глибини вкінці осені та взимку цілком вдалі місця для успішного полювання за смугастим. Мабуть, поза конкуренцією виступають плями черепашки на м’якому ґрунті. Останні можуть розташовуватися не лише на бровках, косах, "пупках", горбах, але навіть на рівних майданчиках. Відношуся до цього просто: де черепашка, там окунева "їдальня". Зрозуміло, що сюди із задоволенням забрідає щука з судаком (хто ж з нас буде проти), проте їх візити нині короткочасні. Окунь же затримується на черепашці довше. Передзимового і зимового окуня я ловлю частенько не так, як робив це в першій половині осені і тим більше - влітку. Безумовно, в моменти, коли "смугасті розбійники" активно годуються, занадто мудрити рибалці не слід, це навіть шкідливо. У такі благодатні періоди навіть щуча снасть підійде. Біда ось тільки, що справжня агресія в поведінці окуня - занадто рідкісне і короткочасне явище, тому сподіватися на таку удачу, щонайменше, наївно. У переважній більшості ситуацій стикаєшся з умовами, коли хижака треба умовляти на клювання. Здорово в цьому допомагає пасивна їстівна гума і надлегкі вантажки. Перше місце я б відвів дрібним слагам (5-7 см). 
Далі буде…
