Закінчення 
… А ще давно я переконався, що навіть коли щука в даний момент голодна і готова атакувати приманку, майже обов'язковою умовою для клювання є подача приманки прямо щуці під ніс. Хочемо ми того або ні, але в крижаній воді, швидше за все, навіть голодна хижачка не зважиться на далекий кидок або переслідування стрімкої здобичі. Це я ще мовчу про те, що явно не усі приманки, їх розміри, забарвлення, монтажі і анімація сподобаються навіть голодній рибі. А наш випадок ще важчий - перед нами щука, яка не бажає. Довго обловлювати одну і ту ж ділянку – не означає монотонно робити одне і те ж з однаковими приманками. Таке навряд чи пройде. Свого часу сформував я для себе невеликий алгоритм, а швидше – зразковий план того, в якій послідовності краще експериментувати. Перше – намагаюся обловити місця з перепадом глибини, використовуючи перевірену приманку і проводку. Друге – у рамках розумного варіюю проводки, намагаючись знайти найбільш відповідні. Третє – пробую різні приманки, починаючи з їх розміру, далі з їх виду, і лише потім кольору та іншого. 
2. Швидкий облов і переходи. Погодьтеся, було б зовсім нудно, якби наполегливе стояння на одному місці виявилося єдино затребуваною тактикою лову зимовим днем. Це поплавочник з фідерист неминуче прив'язані до точки лову, спінінгіста ж часто ноги годують. І це справедливо навіть взимку. Коли пошук і швидкий облов точок найбільш виправданий? По-перше, коли річка або закрита водойма мають більш-менш рівнозначну місцевість, де б хижак зміг собі знайти притулок і місце для засідки. По-друге, коли на нашому маршруті просто немає очевидних поглиблень, на яких можна було б затриматися довше і спробувати узяти підводних мешканців «висижуванням». По-третє, часто вже спочатку риболовлі приходить розуміння, що хижак зараз покинув яму і чим більше перспективних місць ми обловимо, тим з більшим числом "голодних" риб зустрінемося. По-четверте, в деякі зимові дні щука вважає за краще харчуватися на малих глибинах, у тому числі і з залишками водоростей на дні, тому лов "по площах" має особливий статус. 
Навіть переконавшись, що швидкий облов точок сьогодні працює краще всього, я намагаюся утриматися від проводок навмання. У більшості своїй можна водойму прочитати, просто окинувши поглядом місцевість. І немає сенсу витрачати дорогоцінний час на закидання куди-небудь. У такій схемі лову дуже здорово допомагає вчасно помічена якась родзинка. Напевно і в іншому місці вона спрацює. 3. Вибірковий підхід. Частенько перспективних місць, де можна довше звичайного половити, кілька в межах пішого маршруту. У багатьох ситуаціях це є прекрасною передумовою для успішної риболовлі. Маючи в запасі хоч би 3-4 багатообіцяючі містечка, ми з величезними шансами потрапимо на рибу, хоч якою б, в цілому, вона інертною не виглядала. Втім, тут є і підводні камені. Один з них – захопившись метушнею між супер точками, по підсумку ми більше часу проведемо в дорозі, ніж безпосередньо рибалячи. Це неправильно звісно. На мій погляд, навіть дуже велику яму за годину-півтори реально якісно перевірити. Навіть з урахуванням того, що спроба упіймати пасивних риб взимку на спінінг – дуже сумнівна ідея, вибірковий лов по цікавих точках – ефективна річ. Природно кожне з перспективних місць необхідно досить добре представляти, щоб обловлювати саме ті напрями і точки, де клювання найбільш очікувані. Неодноразово переконувався: якщо в конкретному уловистому, на нашу думку, місці клювань не сталося, мабуть, їх не буде і на іншому подібному. Тому я не лінуюся змінити свій маршрут або черговість облову місць, якщо бачу, що хижак не відгукується. Краще вже витратити півгодини на перехід, але зайняти перспективну позицію. Наприклад, коли не спрацювала точка №1, а точка №2 аналогічна їй, я, швидше за все, піду на точку №3, якщо та істотно відрізняється від попередніх. 
За великим рахунком вибір "схем на гру" тільки цими трьома варіантами явно не обмежується. Щонайменше, комбінація з трьох вказаних цілком має самостійний сенс. Риболовля ж бо то неймовірно творчий процес.
Інструментарій
В принципі, якою конкретно приманкою вдасться спокусити небажаючу клювати хижачку, заздалегідь передбачити важко. Не лише передбачити, але навіть під час самого лову визначити це проблематично. Проте завдяки власному досвіду і напрацюванням, цілком можна коло пошуків різко звузити. Тим більше це важливо нині, тому як зимовий день зовсім недовгий, а окрім експериментів з приманками, ще так багато слід встигнути. Не вдаючись занадто до конкретики, пройдуся по деяких ключових, на мій погляд, типах приманок, які зимовим днем мене неодноразово виручали і які я вважаю найбільш надійними в моменти, коли зубаста не хоче.
1. Твістери
Це неймовірно, як на мене, вдалі приманки по пасивній щуці. У чому саме фішка твістера, можна сперечатися довго. Мені здається, що причина, передусім, в імітації легкодоступної, майже без шансів на порятунок здобичі. Взимку раціональність і економія сил, як відомо, набувають первинного значення. Дійсно, якщо твістер вести неквапом і з паузами, ілюзія легкої здобичі в очах щуки проявиться особливо. Як би то не було, а рибальська практика твердо говорить, що твістер по малоактивній хижачці - дуже хороший. Твістери цілком використовую і в якості основних приманок (для пошуку, наприклад), але особливо цей силікон "вистрілює" на зміні після тих же віброхвостів або інших моделей. Твістери дуже далекобійні, вдало працюють на двійнику, офсеті, одинарнику та інше. Усі ці дифірамби особливо доречні для зимової пасивної щуки і берегової риболовлі. 
Для себе в останні декілька сезонів виділяю два різновиди твістерів: класичні (довгий в'юнкий хвіст) і сучасні (витягнуте ребристе тіло і короткий хвіст). Залежно від ситуації, краще працює якийсь один варіант, але я перевіряю і той, і інший. За звичкою розпочинаю з "класики" (Bait Breath Curly Grub - особливий фаворит), а вже потім закидаю у воду твістери останнього покоління (куцохвості), що мають більш рвану гру і деякі збої в коливаннях. Саме збої, як мені здається, мають ту магічну силу, що спонукає щуку змінити своє рішення і хапнути приманку. Серед куцохвостих твістерів окремими симпатіями перейнявся до Intech Turborib і Bait Breath Bugsy. Для себе прийняв наступне: якщо ніякий з трьох вказаних твістерів не спрацював, роблю висновок, що тут і зараз твістері мало актуальні і зі спокійною душею переходжу до наступного типу приманок.
2. Віброхвости
У багатьох ситуаціях віброхвости я ставлю на перше місце, але взимку і тим більше, коли щука неголодна, ці активні приманки занадто агресивні і очевидно нагадують щуці здобич, яка в змозі уникнути зубів. Як би все не складалося на користь інших силіконок, віброхвости я рідко залишаю в коробках. Вони реально щучі. 
Не буде новиною заява, що навіть у бесклів’я віброхвост може бути приманкою №1. Запросто! Особливо на водоймах, які не мають серйозного риболовецького натиску. Це можуть бути як ділянки річок далеко від населених пунктів, так і лісові озера або ж коропові "платники", які не встигли покритися кригою. Давно переконався, що в крижаній воді найнадійніші - саме непомітні забарвлення ("ультрафіолет", "машинне масло", "димчастий", зелений, коричневий і подібні до них). Іноді, звичайно, помітно краще ловлять яскраві забарвлення, але зі старту покладати надії на них я відважуюся рідко. Стосовно першої половини зими, найбільш ходовими розмірами віброхвостів вважаю моделі близько 10 см. Такі цілком комфортно закидати з берега, вони досить упевнено "пробивають" товщу води, а ще цікаві як великим, так і дрібним щукам. Нині по-справжньому вірю в Intech Long Heel, Slim Shad, Bait Breath T.T. Shad, E.T. Shad, Betanco Shad Tail Slim.
3. Слаги
Давно у мене слаги являються в обоймі основних зимових приманок, на які я розраховую, незалежно від умов та ситуації. Слаги взагалі замислювалися, передусім, для пасивної риби, що якнайкраще відповідає нашим реаліям (коли щука не хоче). Витончені, з ніжним довгастим тільцем їстівні силіконки, що проводяться плавними "сходинками" чи «хвилею» біля дна, не можуть не зацікавити щуку (або майже не можуть). Особливо слаги ефективні на "запресингованих" водоймах і їх окремих ділянках. Частенько якщо слаг щуці цікавий, то це розмір 6-8 см, коричневого, зеленого або іншого близького до цих забарвленнь. Обов'язково на шарнірному монтажі з маленьким гачком, що не доходить трохи до середини тіла. Як доповнення до "уловистого рецепту" слага додам плавну "сходинку" із затяжними паузами. Вже не один рік переконуюся, що це по щуці просто "бомба". Своїми фаворитами серед слагів твердо вважаю Fish Tail Ringer і Fish Tail Shad. Заслуговують доповнення до списку і ще декілька типів силікону (і не лише силікону), але я упевнений, що навіть цією "трійкою" (твістер, віброхвост і слаг) можна спокусити щуку майже у будь-який день, навіть коли та не хоче. Взагалі, декілька перевірених моделей в трьох-п'яти забарвленнях і в парі розмірів кожного класу цілком достатньо для успішного зимового лову. Хоч би цей арсенал встигнути перевірити. 
Прошу узяти на замітку, що навіть, коли щука не хоче, є вихід. Світла думка, трохи завзятості і вдачі – і все неодмінно у нас вийде. Всім того і бажаю!
