Заходячи на якийсь звичайнісінький сайт, сторінку соцмереж чи банально гортаючи стрічку новин, неодмінно побачиш таємничо-сенсаційні заголовки та заманливі пропозиції чогось надзвичайного. Поведешся і натиснеш на посилання, а там порожнього змісту новина чи відверто безглузда писанина. А як зовсім не поталанити, то й вирус чи якусь автоматичну підписку підхопиш. Щодо цього блогу, то я вирішивши назвати вказати, так би мовити, з изюминкою, але зробив усе можливе, щоб після переходу за посиланням читач не пошкодував про зроблене. Крім того, цей запис українською мовою, якою, на мій погляд, настав час уже володіти кожному Homo sapiens з українським паспортом.
Отож до справ рибальських. Днів, коли хижак, і зокрема щука, відмовляються клювати, значно більше за ті, коли виходить дуже яскраво та результативно порибалити. Безумовно, відсутність улову це ще не привід все звалювати на поганий апетит у риби. Причин невдачі може бути мільйон і дуже часто саме рибалка і його неправильні дії – корінь всього. На жаль, зимою зі спінінгом частенько доводиться констатувати, що з клюванням великі проблеми. І якщо в теплу пору цілком можна вплинути на малоприємний розклад і знайти все-таки ключик до незговірливої риби, то зимою – здається, ніяк. Здається? Поділюсь тими епізодами та спостереженнями, які вже не раз перетворювали мою зимову рибальство спінінгом з абсолютно приреченої в красиву, динамічну і, нарешті, - результативну.
Якщо щука не хоче? Логічно, на перший погляд, розібратися спочатку з причинами, а вже потім шукати шляхи вирішення проблеми. На цей рахунок існує дуже вдала, як на мене, шутка-картинка у вигляді товстючої книги під назвою "Чому не клює". Дійсно, можна голову "зламати", роздумуючи над варіантами. Але чи варто? Я давно вібрав інший шлях, який полягає не стільки у пошуках причин, скільки в реальних діях із запобігання провалу. На щастя, сучасна спінінгова снасть і хоч якийсь риболовецький стаж дають можливість багато чого запропонувати незговірливій рибі.

Важливі нюанси

В яких умовах і за яких обставин у зимову пору доводиться шукати підхід до тих екземплярів, що не бажають клювати, здається, більш-менш зрозуміло. Зимовий спінінг на сьогодні – зовсім не новий напрям, проте багато що доводиться знаходити безпосередньо під час лову. І тут дуже важливо потрапити в масть якомога раніше, щоб устигнути скористатися знайденим. Нюансів предостатньо. Наведу деякі найбільш значущі з них. Чомусь багато рибалок їх абсолютно ігнорують, заслужено залишаючись за підсумком з нічим.
1.Традиційно найбільш вірогідне місцезнаходження щуки в зимову пору (особливо в першу її половину) - ями та сусідні до них території. Необов'язково це будуть максимальні глибини, швидше – брівки, корчі та аномалії у рельєфі дна, що примикають до них. За моїми спостереженнями, триметрової глибини вже достатньо (іноді навіть півтора-два), щоби зимою щука відчувала собі комфортно і в безпеці. Очевидно, що в даному випадку на клювання можна розраховувати практично завжди. Регулярно мені вдавалося взимку ловити добрих щук на глибинах 3-5 метрів, хоча зовсім поряд розташовувалися ями до 10 метрів. Глибині були порожні або ж хижак там знаходився у напівдрімоті.
2. Давно пройшла година, коли щука активно переміщалася, виходила за приманкою і стрімголов її атакувала (у середині осені справа то була). З похолоданням же води до 4-6 градусів, як стверджує їхтіологія, процеси метаболізму у щук (і не лише) сповільнюються майже до свого граничного значення. Хижачка не впадає у сплячку, але надто вже інертна і некваплива стає. Це головним чином і визначає подальший в'ялий та монотонний характер її поведінки, але що важливіше – реакцію щуки на жертву. Значить - від спінінгіста буде потрібний особливий підхід, так би мовити, з изюминкою. На щастя, харчуватися хижачка не припиняє і від правильно та вчасно поданих приманок зовсім не відмовляється. 3. Через явну «загальмованість» майже всіх підводних мешканців, що обумовлена крижаною водою, щука зараз особливо віддає перевагу приманкам з плавною грою і на повільних проводках. Проте це все досить умовно. Наприклад, на ділянках зі значною течією і глибиною гра приманки неминуче матиме нотки агресії, але це не означає, що клювання не станеться. Загалом, підбираючи темп проведення, я в першому наближенні беру до уваги наступні числа: швидкість руху приманки оббираю такою, яка десь на третину менша за літній варіант. 4. У першій половині зими щуці у більшості своїй немає потреби переміщатися на далекі відстані. У всякому разі, це твердження справедливе, якщо кардинальні зміни в погоді відсутні. Давно помітив: при незмінному рівні води, стійкій погоді та інших елементах "стаціонарності" можна сміливо розраховувати на клювання у тих місцях, де ловилося вчора. Чим глибше на уловистій ділянці і чим більше там природних аномалій на дні, тим поведінка щуки більш стабільна.
5. Сплески клювання нині мало прив'язані до вранішніх, вечірніх чи інших годин, проте частенько все ж таки вдається відзначити годину, коли щука «включається» в режим «полювання». Зазвичай «кльовий час» повторюється і в наступні дні, так що, запам'ятавши його сьогодні, є можливість спланувати грамотніше свою риболовлю і маршрут назавтра. Вирушаючи ж у малознайому місцевість, раджу орієнтуватися на те, що в будь-який проміжок дня клювання може як початися, так і стихнути. 6. Нерідко інформація про недавні виїзди або інше однозначно говорять, що щука зараз пасивна і перспективи скромні, як ніколи. Статистка пригноблює і гризе? На жаль, так відбувається часто взимку. Проте це лише статистика і в мене багато разів бувало, коли всупереч песимістичним прогнозам, дзьобало просто чудово. Добре сприяють «пробудженню» хижака різного роду потрясіння та зміни. Скажімо, дві тижні майже не дзьобало, але прийшла відлига, і щука заворушилася. Загалом часто навіть погана погода – вісник активізації щуки.
7. У крижаній воді хижачка зовсім не розподілена по водоймі рівномірно. Майже завжди десь її густо, а десь і зовсім порожньо. У зв'язку з цим чи не ключову роль я відводжу пошуку місць, де зубаста перебуває хоч трохи в стані полювання і не поодинока. Часто ключик, який усі ми так натхненно шукаємо, полягає у правильно поміченій глибині. Нерідко самими уловистими по зимі є чотириметрові глибини з виходом на трав'янисті мілини. Взагалі, навіть під час повного бесклів'я намагаюся я знайти хоч трішки зговірливу рибу.

Схема на гру

Без сумніву, удало усвідомлені і у правильно застосовані нюанси зимової поведінки щуки в рази підвищують вірогідність відмінного результату, проте все це матиме скромний вес, якщо наша схема на гру (вона ж "тактика") виявиться помилковою. Згадайте, наприклад, скільки футбольних команд-грандів терпіли фіаско від "середняків" або аутсайдерів внаслідок невдало вібраної тактики. Не знаю навіть чому, але частенько знаходжу багато спільного у футболі та риболовлі. Тут тобі і майстерність, і характер, і підготовленість, і інше. За десяток сезонів зимових спінінгувань виробивши кілька схем, які у тій чи іншій ситуації намагаюся втілити у життя.
1. Завзятість і праця. Зимовий час – найстабільніший і найстійкіший як у плані поведінки хижака, так і його місць стоянки. Твердження справедливе, ось тільки "але" є маса. Завзятість і праця зимовим риболовецьким днем, у моєму розумінні, полягають у вдумливому та осмисленому облові особливо перспективної точки чи ділянки. Іноді вдається знайти такі місця, де практично не сходячи з точки, можна закидати і до ями, і ловити біля її краю, і навіть мілководдя, що поблизу, обловлювати.
Оскільки зима передбачає все-таки рибальство з берега, то часто більш-менш зручних підходів до води зовсім мало. Ось і виходить, що тактика нашої ловлі неминуче будується навколо точок, де можна зробити нормальну проводку. Причиною вибору тактики детального облову точок може стати, наприклад, глибокий сніг, обмеженість часу лову, розклад транспорту та ін. Але що істотніше – на хорошому місці, де є тверда упевненість у наявності риби, клювання може спалахнути в будь-який момент. І чекати клювання на ямі – часто куди розважливіше, ніж ловити аби де. І навіть якщо «щучого» не станеться, якась пара-трійка щук має виявити до нас цікавість.
Далі буде…