Заходячи на якийсь звичайнісінький сайт, сторінку соцмереж чи банально гортаючи стрічку новин, неодмінно побачиш таємничо-сенсаційні заголовки та заманливі пропозиції чогось надзвичайного. Поведешся і натиснеш на посилання, а там пустого змісту новина чи відверто безглузда писанина. А як зовсім не поталанить, то й вірус чи якусь автоматичну підписку підхопиш. Щодо цього блогу, то я вирішив назву вказати, так би мовити, з родзинкою, але зробив усе можливе, щоби після переходу за посиланням читач не пошкодував про зроблене. Крім того, цей запис українською мовою, котрою, на мій погляд, пора вже володіти кожному Homo sapiens з українським паспортом. 
Отож, до справ рибальських. Днів, коли хижак, і зокрема щука, відмовляються клювати, значно більше за ті, коли виходить дуже яскраво і результативно порибалити. Безумовно, відсутність улову це ще не привід все звалювати на поганий апетит у риби. Причин невдачі може бути мільйон і дуже часто якраз рибалка і його неправильні дії – корінь всього. На жаль, взимку зі спінінгом частенько доводиться констатувати, що з клюванням великі проблеми. І якщо в теплу пору цілком можна вплинути на малоприємний розклад і знайти все-таки ключик до незговірливої риби, то взимку – здається, ніяк. Здається? Поділюся тими епізодами і спостереженнями, які вже не раз перетворювали мою зимову риболовлю спінінгом з абсолютно приреченої в красиву, динамічну і, нарешті, - результативну. 
Якщо щука не хоче? Логічно, на перший погляд, розібратися спочатку з причинами, а вже потім шукати шляхи вирішення проблеми. На цей рахунок існує дуже вдала, як на мене, жарт-картинка у вигляді товстючої книги під назвою "Чому не клює". Дійсно, можна голову "зламати", роздумуючи над варіантами. Але чи варто? Я давно вибрав інший шлях, якмй полягає не стільки в пошуку причин, скільки в реальних діях по запобіганню провалу. На щастя, сучасна спінінгова снасть і хоч якийсь риболовецький стаж дають можливість багато що запропонувати незговірливій рибі.
Важливі нюанси
В яких умовах і за яких обставин в зимову пору доводиться шукати підхід до тих екземплярів, що не бажають клювати, здається, більш-менш зрозуміло. Зимовий спінінг на сьогодні – зовсім не новий напрям, проте багато що доводиться знаходити безпосередньо під час лову. І тут вкрай важливо потрапити в масть якомога раніше, щоб встигнути скористатися знайденим. Нюансів предостатньо. Приведу деякі найбільш значимі з них. Чомусь багато рибалок їх абсолютно ігнорують, заслужено залишаючись по підсумку з нічим. 
1.Традиційно найбільш вірогідне місцезнаходження щуки в зимову пору (особливо в першу її половину) - ями і сусідні до них території. Необов'язково це будуть максимальні глибини, швидше – бровки, корчі та аномалії в рельєфі дна, що примикають до них. За моїми спостереженнями, триметрової глибини вже досить (іноді навіть півтора-два), щоб взимку щука почувала себе комфортно і в безпеці. Очевидно, що в даному випадку на клювання можна розраховувати практично завжди. Регулярно мені вдавалося зимою ловити хороших щук на глибинах 3-5 метрів, хоча зовсім поряд розташовувалися ями до 10 метрів. Глибини були порожні або ж хижак там знаходився в напівдрімоті. 
2. Давно пройшов час, коли щука активно переміщалася, виходила за приманкою і стрімголов її атакувала (в середині осені справа то була). З похолоданням же води до 4-6 градусів, як стверджує іхтіологія, процеси метаболізму у щук (і не лише) сповільнюються майже до свого граничного значення. Хижачка не впадає в сплячку, але занадто вже інертна і некваплива стає. Це головним чином і визначає подальший в'ялий і монотонний характер її поведінки, але що важливіше – реакцію щуки на жертву. Значить - від спінінгіста знадобиться особливий підхід, так би мовити, з родзинкою. На щастя, харчуватися хижачка не припиняє і від правильно та вчасно поданих приманок зовсім не відмовляється. 3. З причини явної «загальмованості» майже усіх підводних мешканців, що обумовлена крижаною водою, щука зараз особливо віддає перевагу приманкам з плавною грою і на повільних проводках. Втім це усе досить умовно. Приміром, на ділянках зі значною течією і глибиною гра приманки неминуче матиме нотки агресії, але це не означає, що клювання не станеться. Взагалі, підбираючи темп проводки, я в першому наближенні беру до уваги наступні числа: швидкість руху приманки обираю такою, яка десь на третину менша за літній варіант. 4. У першій половині зими щуці у більшості своїй немає потреби переміщатися на далекі відстані. В усякому разі це твердження справедливе, якщо кардинальні зміни в погоді відсутні. Давно помітив: при незмінному рівні води, стійкій погоді і інших елементах "стаціонарності" можна сміливо розраховувати на клювання в тих місцях, де ловилося учора. Чим глибше на уловистій ділянці і чим більше там природних аномалій на дні, тим поведінка щуки більш стабільна. 
5. Сплески клювання нині мало прив'язані до вранішніх, вечірніх чи інших годинах, проте частенько все ж вдається відзначити час, коли щука «включається» в режим «полювання». Зазвичай «кльовий час» повторюється і в наступні дні, так що, запам’ятавши його сьогодні, є можливість спланувати більше грамотно свою риболовлю і маршрут назавтра. Вирушаючи ж в малознайому місцевість, раджу орієнтуватися на те, що у будь-який проміжок дня клювання може як початися, так і стихнути. 6. Нерідко інформація про недавні виїзди або ж інше однозначно говорять, що щука зараз пасивна і перспективи скромні, як ніколи. Статистка пригноблює і гризе? На жаль, так відбувається частенько взимку. Проте це лише статистика і у мене багато разів бувало, коли усупереч песимістичним прогнозам, клювало просто чудесно. Добре сприяють «пробудженню» хижака всякого роду потрясіння і зміни. Скажімо, два тижні майже не клювало, але прийшла відлига, і щука заворушилася. Загалом часто навіть погана погода – вісник активізації щуки. 
7. У крижаній воді хижачка зовсім не розподілена по водоймі рівномірно. Майже завжди десь її густо, а десь і зовсім порожньо. У зв'язку з цим чи не ключову роль я відвожу пошуку місць, де зубаста перебуває хоч трохи в стані полювання і не одинична. Часто ключик, який усі ми так натхненно шукаємо, полягає в правильно поміченій глибині. Нерідко самими уловистими по зимі є чотириметрові глибини з виходом на трав'янисті мілини. Взагалі, навіть під час повного бесклів’я намагаюсь я знайти хоч трішки зговірливу рибу.
Схема на гру
Без сумніву, вдало усвідомлені і у правильно застосовані нюанси зимової поведінки щуки в рази підвищують вірогідність відмінного результату, проте усе це матиме скромну вагу, якщо наша схема на гру (вона ж "тактика") виявиться помилковою. Згадайте, приміром, скільки футбольних команд-грандів терпіли фіаско від "середняків" або аутсайдерів унаслідок невдало вибраної тактики. Не знаю навіть чому, але частенько знаходжу багато спільного у футболі і риболовлі. Тут тобі і майстерність, і вдача, і підготовленість, і інше. За десяток сезонів зимових спінінгувань виробив декілька схем, які в тій або іншій ситуації намагаюся утілити в життя. 
1. Завзятість і праця. Зимовий час – найстабільніший і найстійкіший як в плані поведінки хижака, так і його місць стоянки. Твердження справедливе, ось тільки "але" є маса. Завзятість і праця зимовим риболовецьким днем, в моєму розумінні, полягають у вдумливому і осмисленому облові особливо перспективної точки або ділянки. Іноді вдається знайти такі місця, де практично не сходячи з точки, можна закидати і до ями, і ловити біля її краю, і навіть мілководдя, що поблизу, обловлювати. 
Оскільки зима передбачає все-таки риболовлю з берега, то часто більш-менш зручних підходів до води зовсім мало. Ось і виходить, що тактика нашого лову неминуче будується навколо точок, де можна зробити нормальну проводку. Причиною вибору тактики детального облову точок може стати, наприклад, глибокий сніг, обмеженість часу лову, розклад транспорту та ін. Але що істотніше – на хорошому місці, де є тверда упевненість в наявності риби, клювання може спалахнути у будь-який момент. І чекати клювання на ямі - часто куди розсудливіше, ніж ловити аби де. І навіть якщо «щучого» не станеться, якась пара-трійка щук повинна виявити до нас цікавість. 
Далі буде…
