Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 30 січня 2016

Індивідуальний підхід.

Окунь, на мою думку, другий після щуки хижак, який здатний забезпечити цікаву рибалку взимку. Практично на всіх рівнинних річках з окунем повний порядок, та й апетит його взимку дуже пристойний. І навіть незважаючи на це, окуневе полювання здебільшого трудове і доводиться щоразу сильно постаратися, щоб досягти результату. Багато в чому це виходить тому, що окунь малорухливий і в'ялий. Видобуток він вирішується атакувати тільки ту, яка помітно слабша за смугасту і не здатна піти. Тобто навіть коли хижак голодний і налаштований полювати, це зовсім не ознака жвавості та спритні в поведінці. Особливо так поводяться прибережні екземпляри, які необов'язково дрібні, але, в цілому, помітно скромніші розмірами від своїх руслових побратимів. Останні здатні навіть на значні міграції, якщо їх щось не влаштовує на колишньому місці. І відлига тому цілком слушний час.

За роки своїх зимових виїздів (і не лише за «плюсу») я чітко усвідомив, що, як і у випадку з іншими хижаками, правильне місце відіграє ключову роль. Це влітку можна облавлювати хоч трохи підходящі місця, знімаючи активних риб. Навряд чи короткочасне потепління після зимових морозів змусить окуня мігрувати, проте я неодноразово був свідком того, як у відлигу результат приносили саме точки, які ще нещодавно пустували або ж окунь там був вкрай інертним. І навпаки - де в мороз ловилося, з потеплінням все затихало. Коротше кажучи, зимовий хижак не на прив'язі.

За аналогією зі щучими місцями, представлю свою топ-п'ятірку окуневих місць, де у відлигу, як на мене, найпростіше зловити рибу. Перелік знову-таки представлений у порядку зменшення перспективності.

1. Невеликий розмір поглиблення, розташовані неподалік русла з практично відсутнім течією. Тут не повинно бути надто глибоко, але достатньо для того, щоб окунь відчував себе у безпеці. Особливо цінні поглиблення далеко від берега.

Читайте також: "Дуже «зимова» приманка"

2. Тихі вири з коряжником або деревами, що впали у воду. Для лову більше підходять ті корчі, які являють собою товсті колоди або окремі пні, але ніяк не поєднання дрібних гілок, кожна з яких норовить зачепити гачок.

3. Очеретяні затоки з глибиною 1-1,5 метра біля межі чагарників та чистої води. Тут важлива не так кількість очерету, як його протяжність. І що довший такий периметр, то краще. Часто очеретяна стіна завширшки становить лише метр-два, але цього достатньо, щоб біля неї оселився окунь.

4. Обривисті береги, де у відлизі разом із глиною у воду втікають каламутні мікроручки талої води. Мало того, що місце саме по собі окуню цікаве, то ще й з потеплінням є шанс потрапити на легкодоступний видобуток, що потрапив у річку з берега.

5. Краї прибережних країн з товстого льоду. Вже у січні, а лютому тим більше, закраїни часто мають пристойну товщину. Вони цілком здатні втримати навіть рибалки, але головне – служать для окуня надійним щитом від будь-яких зовнішніх неприємностей. З-під своєрідного крижаного козирка і любить смугастий «висувати», щоб на світ подивитися та зловити якийсь ласий шматочок.

Здебільшого за цілеспрямованого полювання за окунем я практикую пасивний їстівний силікон. Здорово, якщо працюють активні твістери та віброхвости, але найчастіше окунь чекає від видобутку вкрай млявих рухів, що й покликана передусім імітувати пасивна гума. Хробаки, злаки та раки особливо, на мій погляд, актуальні.

Нерідко силіконові імітації черв'яків здатні пробудити бажання клюнути навіть вкрай байдужого та неповороткого окуня. З хробаками паузи можна робити як завгодно тривалими. Якщо це їстівка до того ж на легкому шарнірі, цілком можна очікувати, що окунь візьме приманку, що нерухомо лежить, проте з проводкою куди правильніше і ефективніше виходить. Не донними ж нарешті оснастками ловимо.

Моя проводка черв'яка часто виглядає як плавне волочіння по дну з паузами і підкидами. Коли приманка ворушиться, вона однозначно помітніша і цікавіша для хижака. Черв'яків, довший за три дюйми, я використовую рідко. Tsunekichi Worm, Sawamura Rigge, Swimie Bullet, Bait Breath Vein, Needle Real Fry – мої головні улюбленці.

А ось злаки призначені для динамічнішої риболовлі, незважаючи навіть на те, що це пасивка. Сходинка у виконанні складу – дуже уловиста штука, хоча це не зовсім те, як ми анімуємо твістери чи віброхвости. Оскільки склад – імітація крихітної рибки, в цю пору особливо гарні короткі стрибкоподібні рухи із затяжними паузами. У всякому разі, статистика про це свідчить. Мої найвагоміші успіхи були пов'язані з Fish Tail і Fish Tail Shad, хоча, звичайно, це багато в чому суб'єктивно.

Раки взимку по окуню ще менш популярні, ніж слаги, проте часом творять справжні чудеса, перетворюючи звичайну рибалку на феєрію клювання та позитиву. Силіконові їстівні раки особливо хороші на твердому грунті, хоча часто ловлять і в інших ситуаціях. Перевага раку багато в чому пояснюється його здатністю довго зависати над дном, виглядати презентабельно для хижака навіть у статичному становищі, ледве вловимо ворушити клешнями, тим самим показуючи окуню, що від погоні його жертва не втече. За роки рибалок я випробував багато моделей, зупинившись на Tsunekichi Mini Jig Trailer, Bait Breath Rush Craw, Bys Flappin Chunk. Ними й ловлю.

Щодо різних типів силікону я переконався, що взимку краще повністю виключити різкі рухи у проводках. Звичайно, у деяких випадках корисно ривком привернути увагу хижака, але потім видобуток все одно має виглядати без сил та шансів на порятунок. Щодо пауз у проводці теж дещо можу порадити. Так, для цілком активного окуня досить паузи в 2-3 сек. Для більш інертних екземплярів, але все ж таки таких, які не проти щось з'їсти, даю паузу в 4-5 сек. Для тих же риб, які до їжі не розташовані зовсім, часто потрібно ще більше часу, але я намагаюся на таких окунів час свій не витрачати.

На моє особисте переконання, краще зі снастью для окуня дещо «перетончити», ніж поставити зайво грубу. Якщо йдеться про лов екземплярів від трьохсот грамів, то я застосовую шнур #0.4-0.6 і флюорокарбоновий повідець 0,18-0,21 мм. Якщо ж це лов прибережних «матросів» до того ж короткий, обходжуся шнуром #0.3 і «флюриком» 0,12-0,14 мм. У особливих випадках (наприклад, при лові на черв'яків з довгими паузами) ставлю звичайну монофільну волосінь 0,1 мм. Тут чутливість ролі майже не грає, а ось розтяжність моноліски дуже допомагає, та й перев'язувати обірвану приманку легше та швидше.

Судак. При всій своїй індивідуальності судак у період зимової відлиги, наскільки мені дозволяє судити наявна статистика, або ж нагадує звичками щуку, або багато в чому подібний до окуня. Якщо ікластий схильний до полювання, він може навіть щуку витіснити з її угідь і там сміливо атакувати щучі віброхвости та твістери. Але якщо судак в даний момент менш рухливий і інертний, його якраз більше цікавлять солодощі, раки та інші імітації безпорадного видобутку, які ми застосовуємо часто при лові окуня. Саме тому, цілеспрямовано вирушаючи за судаком, я орієнтуюсь насамперед на щучі та окуневі точки. Безумовно, не тільки в них може полягати успіх справи.

Так, якщо в моїх планах на першому місці однозначно значиться судак, я орієнтуюсь на досить глибокі ділянки з помітною течією. Звичайно, тут не завжди виходить комфортно рибалити, і часом доводиться довго підлаштовуватись під нові умови, але якщо це вдається і хижак там є, часто будь-які неприємності забувають моментально. У разі, коли яма чи течія справді непосильні для повноцінного облову, я орієнтуюсь на краї заглиблень чи русла. Як і інші хижаки, судак сюди також регулярно виходить.

Безперечно, відлига взимку - зовсім не гарантія гарного клювання, проте це вірна ознака змін на краще і надія, що разом з природою відтає трохи і суворе серце підводних жителів.