Дочекалися літньої пори, а з нею з’явилося багато сподівань і в плані лову головня. Згоден, дуже таки своєрідна це риболовля і зовсім не така багатообіцяюча, як, скажімо, полювання за щукою, окунем чи судаком, проте цим варто перейматися. Якщо відверто, то мої по-справжньому головневі сезони датуються вже чималим проміжком часу від сьогодення, та я не засмучуюсь і при першій ліпшій нагоді намагаюся головнів половити. Час від часу вдається.
Бувало так, що виходило за один рибальський день ловити більше десятка головнів, більша частина з яких перевалювала за півкіла. Пам’ятаю кілька яскравих літніх сезонів, коли за шестигодинний сплав я регулярно ловив 2-3 екземпляри більше 1 кг кожен. Славні були часи і хочу вірити, що вони ще повторяться хоч у якомусь вигляді в моїй рибальській біографії. Якби там не було, пропоную тим спінінгістам, хто лишень збирається стати на шлях справжнього головлятника, частинки свого досвіду та деякі мої спостереження.
Головень ще з травня веде активний спосіб життя, проте у кінці весни упіймання цієї красивої риби на спінінг не таке часте і прогнозоване, як того б нам хотілося. Виліт хруща і багатьох інших комах забезпечує головню справжній бенкет і ситість. Червоноперому хижакові просто немає чого ганятися за штучними приманками. Але вже в червні все інакше - природного корму помітно менше, і головень на спінінг попадається регулярно. На думку багатьох, в червні якраз і починається найцікавіша по головню пора. Цей хижак піднімається до поверхні і вже там активно шукає корм, регулярно радуючи яскравими і сильними атаками спінінгістів. Нині головень переходить на корм молоддю риб, а не тільки хрущами або іншою сезонною живністю. Як тільки хижацькі інтереси головня починають переважати над бажанням живитися травою і комахами, саме час для спінінгіста. Головнева риболовля цілком може бути успішною з берега, але з човна і під час сплаву особливо. Власне, базові принципи лову не змінюються, хоч би де спінінгіст не знаходився.
Як і зазвичай, першою проблемою, з якою доводиться стикатися спінінгісту, котрий зважився на полювання за цією цікавою рибою, є визначення потенційного місця її стоянки. Майже кожен з нас хоче упіймати великий екземпляр. Зазвичай риби від півкіла вже вважаються гідним об'єктом лову. Не у плані гастрономічних властивостей, в плані азарту і боротьби. Останнє в сучасному спінінгові куди важливіше.
На яких же ділянках найімовірніше зустріти головня? Якщо коротко, то там, де течія найбільш стрімка. Але часто порогів і справжніх перекатів вдень з вогнем не знайти, при цьому головень в річці живе і його лов зовсім не позбавлений сенсу. Отож, в першій половині літа, вважаю, варто віддати перевагу таким характерним місцям.
1. Ділянки біля гідроспоруд.
Не так важливо, чи працююча це станція або давно покинута, із-за наявності всякого роду перешкод потоку є ділянки з особливо сильною течією, що іноді навіть нагадують гірські потоки з піною і шумом. Для головня це просто рай. Червоноперий хижак полює на таких місцях постійно. Активні екземпляри цілком можуть розташовуватися як на самому струмені, так і трохи осторонь, контролюючи те, що відбувається в «бурлилці». Одним словом, обловлюючи гідроспоруди, перспективним місцем можна вважати будь-що, де сила і напрям течії відрізняються від середніх показників даної ділянки річки.
2. Піщані перекати.
Якщо, скажімо, на Південному Бузі повноцінним перекатом є струмина з валунами і кам'янистими грядами, то на рівнинних річках перекат - усього лише піщане мілководдя з сильнішою, ніж зазвичай, течією. Особливо перспективні перекати, де удосталь росте водоростей. Часто така ділянка представляє собою чергування плям трави і чистого дна. Напевно, головень знаходитиметься в районі водоростей, а ось приманку краще подавати все-таки на чистий простір.
3. Навислі над водою перешкоди.
Звичайно, в жаркий літній день немає кращого місця, ніж тінь від навислого над водою куща або дерева. Таким ділянкам віддають перевагу багато хижаків, але особливо їх любить головень. На відміну від попередніх двох варіантів тут частенько течія відсутня, але це червоноперому хижакові явно не перешкода. Спекотним літнім днем в тіні дерев зазвичай стоять не найголодніші головні, проте правильно подану приманку вони запросто атакують.
4. Дерева, що впали у воду.
Буває, сплавляєшся де-небудь по лісовій річці і дивуєшся, скільки затонулих дерев навкруги. Через такі затори іноді взагалі доводиться плавзасіб перетягувати по суші. Безумовно, головень до таких місць не може бути байдужий, проте помічено, що якраз затонулі дерева на глибині до 2-ох метрів по-справжньому перспективні. Чомусь над глибокими вирами навіть саме гіллясте і розкішне дерево притягає в основному невеликих головників, а ще збирає купу всілякого сміття і баклажок, які, на жаль, набагато частіше зустрічаються на наших річках, ніж гідні головні.
5. Відбійні струмені біля крутих обривів.
За великим рахунком кожен різкий поворот річкового русла на зовнішньому своєму радіусі утворює обривистий берег. Вода тут з великою швидкістю ударяється в берег, вимиваючи звідти нові і нові порції глини або піску. При цьому дно обривається в глибину майже біля урізання води і тільки залишається гадати, хто ж там в пучині вартує свою жертву. Одним з таких вартових може бути головень. Як правило, це великі одиничні особини, що не розмінюються на здобич у вигляді коника, котрий випадково впав у воду, або жука. Можна навіть сказати, що під обривистими берегами розташовуються найбільші і саме хижі головні, яким потрібна справжня здобич.
6. Локальні ділянки зі швидкою течією.
Частенько гілка, що окремо стирчить, або опора старого моста утворює у своїй кормовій частині турбулентний слід, в якому тиск рідини менший, ніж в незбуреному потоці, тобто будь-які дрібні предмети в цю зону затягуватимуться. Головень…
Далі буде…
