Команді FishingStock Team десять років! Це я зовсім недавно усвідомив, перегортаючи альбом старих фотографій. Їй Богу, думав, ще дев'ять. Та ні – десятка! За моєю спиною півтори сотні виступів у різних турнірах у футболці Фішингсток та понад двісті всього. Думаю, маю тепер право взяти на себе сміливість та підготувати невеликий історичний калейдоскоп із фактами та подіями про команду. Тут ви не знайдете опису приманок і снастей, порад та хитромудрих висновків. Тільки факти, турніри, досягнення та ключові епізоди в житті великого, не побоюсь цього слова, «FishingStock Team»! Намагався, щоб було цікаво. І так…
Взимку 2010-го мені потрібно було прийняти дуже важливе рішення, яке неодмінно мало і мою долю круто змінити, і моїх друзів у чомусь спантеличити. Юлій Цезар та його Рубікон нервово курили осторонь на тлі моїх тодішніх вагань. Рішення тоді все ж таки я прийняв, і багато хто був йому відверто здивований і навіть обурений, мовляв, сильно вітряний цей Лисиця Олексій. І справді, було в чому мене дорікнути. У лютому 2010-го я ще виступав у команді «Чорні Лисиці» разом із Колею Черниченком та Костею Мустецовим (це був, щоправда, перший і останній наш турнір), а вже наприкінці березня на Фігурівці стояв я у гарній формі команди «FishingStock Team». Найважче було сказати про звільнення Костя та Коля. І я досі пам'ятаю цей момент, коли в порожній аудиторії ХАІ, тільки-но після заняття розійшлися студенти, я зателефонував своїм недавнім напарникам і попросив у них вибачення за свій догляд. Думаю, не одразу товариші мене зрозуміли, але це сталося однозначно, бо зараз як із Миколою, так і з Костянтином ми друзі не лише у Facebook, а й у житті.
Моя нова спортивна історія тепер була пов'язана з тоді абсолютно нікому невідомою командою «FishingStock Team». Та й знову однойменна компанія, що знову утворилася, поки була на слуху у парі сотень людей. Чи стане цей проект успішним, чи матиме продовження та зміст, ніхто, і я навіть не знали. Але я вже був частинкою команди і фірми одночасно, так що інших варіантів, ніж рухатися вперед і розбивати камені, що лежали попереду, не бачив. Близнюк Назар, Терещенко Костянтин, Поляков Володимир та я – одночасно були і спортсменами, і каменебитним знаряддям на шляху до успіху. А успіх не за горами чекав, і зовсім скоро, думаю, багато в чому завдяки блискучому виступу команди, про FishingStock дізналися дуже багато. Це було страшенно приємно. Результати того спортивного сезону справді вражали, надихаючи на майбутні звершення.
Так наш перший турнір на Фігурівці приніс золотий дубль у командному та особистому заліках. З ким не буває, та й Фігурівка навесні - штука багато в чому від фарту залежить - подумали багато хто. А ми й не сперечалися. Незабаром відбувся Кубок Харківської області «Червонооскольський окунь 2010», який ми також виграли. Слідом йшов предкубок України «Артільне 2010», який на той час зібрав багато найсильніших колективів Харківської, Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Київської та інших областей. У тому році на Артельне (канал Дніпро-Донбас) приїхало рекордне число команд (близько півсотні), що, гадаю, досі залишається рекордом відвідуваності на офіційних турнірах, які проводять федерації. «FishingStock Team» в обоймі найкращих із найкращих тоді здобула срібні нагороди. Ми пройшли внутрішні відбори і потрапили на Кубок України (проходив тут же у швидкості), який і завоювали. Їздили ми цього року до Вінниці, яку також з великим відривом взяли. А на фініші сезону стали срібними призерами "Камлиці 2010". Закономірною нагородою за підсумком року за наші неабиякі старання став титул «Краща команда України згідно з загальнонаціональним рейтингом 2010».
На лаврах спочивати не стали і вирішили 2011-го року спробувати свої сили в човні теж. Тоді вже діяло правило, що бойова одиниця – не один спортсмен, а двійка, а команда складалася з двох двійок. Терещенко Костянтин брав участь із Близнюком Назаром у човні, а ми довгий шлях пройшли з Поляковим Володею. Вже в тому році ми взяли срібло на Кубку України (Рогозянське водосховище) і зовсім не дотягли до призів на Чемпіонаті України, що проходив у Дельті Дніпра. Тим не менш, човнова «FishingStock Team» здобула титул «Краща команда України 2011 року по спінінгу з човна». І це було найвищим визнанням наших старань. Не залишилися ми й у береговому спінінгу без медалей. "Краснооскольський окунь 2011", "Перещепино 2011", "Bait Breath - Камплиця 2011" - подарували нам різного статусу нагороди.
Лише другого року наших виступів ми зрозуміли, що крім призових місць, є й інші. По-справжньому усвідомили також, що можна міцно програвати, а суперники в будь-якому турнірі можуть бути майстернішими за тебе. Ряд локальних невдач допоміг рухатися вперед, бо на той час рибальський спорт різко додав у розвитку і з'явилося відчутно більше талановитих і майстерних конкурентів. Безумовно, були в нашій ранній історії і відверті прольоти, які допомагали нам переосмислювати те, що відбувається, і прагнути чергових висот.
На третій рік виступів склад команди зазнав змін. Костянтин із Назаром повністю сконцентрувалися на справах компанії, Володимир відкрив свою справу, а мені було довірено продовжити славні традиції «FishingStock Team». І це цілком посильним завданням виявилося, тому що в команду прийшли Сизон Олег та Нестерцов Максим. Не дуже довго ми розгойдувалися, і незабаром почали бити нагороди. На весняному Чемпіонаті Донецької області "СлавГрЕС 2013" ми стали третіми серед команд, а мені пощастило виграти личку. Далі було срібло у командному та особистому заліках на «Краснооскольському окуні 2013». Перше командне золото того року сталося на «Софіївці 2013» плюс срібло особистого заліку в рамках того ж Чемпіонату Миколаївської області. Пройшли ми і на всеукраїнські першості, але там медалей не здобули, натомість за підсумками Чемпіонату та Кубка України з берегового спінінгу 2013 року посіли 3-е місце у всеукраїнському рейтингу. Звичайно, той рік по-справжньому був пам'ятним ще й тим, що у складі Збірної України з лову спінінгом з човна ми з Володею Поляковим стали Чемпіонами Світу, отримавши після звання Майстрів Спорту Міжнародного Класу.
До речі, 13-й рік став знаменним ще й тому, що саме тоді народилася «FishingStock Team» з лову з льоду на блешню. У мене ще кількома роками раніше зріла думка запустити цей проект, але все не мав підтримки партнерів. Тепер вони були в кращому вигляді. І Олег Іванович, і Максим чудово володіли тонкощами підлідного лову та любили щиро цю справу. До того ж Сизон Олег уже мав певний досвід спортивної блешні, так що привести нас з Максом у бойову готовність не становило проблем. У дебютний наш сезон ми нічого не виграли, а ось уже на «Березневій 2014» багато в чому сенсаційно здобули срібні медалі, обігравши багато маститих колективів, поступившись лише Зайко та компанії. З того моменту між іншим, не буде жодної зими, коли б «FishingStock Team» по блешні не залишалася без медалей. Це при тому, що за зиму встигаємо зіграти лише кілька змагань. Ми швидко стали головною командою нашої Федерації як на внутрішній, так і всеукраїнській арені. Надалі тричі на Всеукраїнських першостях домагалися срібних нагород у командному заліку та одного разу навіть личка вийшла золотою. Сьогодні, до речі, зимової «FishingStock Team» вже 7 років. Дасть Бог, і на цьому шляху дотягнемо до ювілею.
Берегова команда явно набирала обертів.