І ще один сезон пролетів для нашої FishingStock Team. Вже десятий. Може колись зберуся з думками та силами, та й представлю підсумок за всі десять років. Впевнений, чи знайдеться, що згадати! Поки що про спінінговий сезон 2019! Хто хоч скільки-небудь уважно або навіть просто читав мої звіти з турнірів, той не міг не помітити кілька моментів у статистиці, що по-справжньому відображають досягнення та стабільність як безпосередньо спортивної команди, так і компанії-спонсора, яка впевнено та стабільно рухається до мети, залишаючись вірною своїм планам та зобов'язанням. Що ж це за статистика, якою так хвалиться автор?
На сьогоднішній день «FishingStock Team» – найтитулованіша команда України в береговому спінінгу, а ще найстаріша з тих, що нині діють. В принципі, я не знаю взагалі жодного з берегових колективів, хто б виступав 10 років поспіль, як це ми робимо. Блін, стільки часу пройшло з того часу, як на першому своєму змаганні («Фігурування 2010») новоспечена «FishingStock Team» зробила золотий дубль у особі та командному заліку. Пішло-поїхало після. Терещенко Костянтин, Поляков Володимир та Лисиця Олексій заповнили тієї весни першу сторінку славної командної історії. Багато сторінок буде написано, та й учасників зміниться чимало. Але я відволікся. Яким для нас виявився 2019-й? Відверто не найзірковішим, але більш успішним, ніж попередні два, так що про позитивну динаміку і зростання команди можна сміливо говорити. Беручи участь у 8-ми турнірах цього року, ми виграли командні комплекти бронзових та золотих медалей, а ще дві бронзи та золото в особистому заліку. Це лише зовні здається, що потрапити до призової трійки – завдання легко здійсненне, насправді ж за кожним успіхом стоїть купа виконаної роботи, успішних дій та трохи везіння. Кому цікаво, пропоную невеликий калейдоскоп найуспішніших подій «FishingStock Team» у 2019-му році. Перша наша нагорода цього сезону відбулася у травні. Це був стартовий домашній турнір і проходив він на старосалтівській греблі Печенізького водосховища. Дуже добре пам'ятаю, як буквально тижнем чи двома перед цим ми їздили на Псел до друзів-суперників із ПОФРС і там я зайняв чи не останнє місце. Чимало глузувань-підколів вислухав (заслужених, правда), тож майбутній чемпіонат Харківської області я розглядав як можливість реваншуватися та змити хоч якось із себе недавню ганьбу. Заруба вийшла знатна на греблі! Приємно згадати результати, адже у ті вихідні мої дії реально мали успіх, і успішніших спортсменів не виявилося. З сумою місць 5 я здобув перемогу. А виграшний лов тоді зводився до приповерхневого горизонту та застосування чудо-складу – Bait Breath Fish Tail . Останнім, до речі, досягала успіхів ще «FishingStock Team» зразка 2011-2013 року.
У червні, здається, я рибалив з човна (UFL, пару вилазок на Псел), а мої напарники-друзі загрузли в клопотах-справах, так що ми й не змагалися, але вже в липні стався дуже плідний виїзд до Чернігівської області на велику річку Десну. Було видобуто командну бронзу, яка, мабуть, виявилася найціннішою, оскільки була досягнута на передкубку України, куди приїхали три з лишком десятки найкращих колективів країни. Брали участь лідери з лідерів. Пам'ятаю, мав місце тоді дуже цікавий і різноманітний лов окуня на середній та ближній дистанціях в умовах пристойної деснянської течії. Ми впоралися, знайшли підходи, поступившись лише двом місцевим командам, які за підсумком року стали кращими в Україні. Разом із Сашком Панеждою та Юрою Мироненком, який вдало підмінив Грибачова Андрія, ми тоді й досягли результату.
Традиційно серпень був деяким міжсезонням у спортивному спінінгу, коли риба не дуже ловиться, і обласні федерації концентрують свої сили на осінь, так що і ми набиралися натхнення. Натомість один із вересневих турнірів нам приніс золото. Печенізьке водосховище. Саме командне перше місце, яке, в моєму розумінні, найцінніше і найпоказовіше з усього різноманіття номінацій та заліків. Ох і валідольним для нас вийшли ті дні. А як же гладко пройшли два перші тури, коли ми лідирували з величезним відривом, і здається нічого не могло перешкодити нашому тріумфу. У мене взагалі було дві одиниці і чудове розуміння картини того, що відбувається. Дехто навіть почав мене вітати з достроковим чемпіонством. Я їх запам'ятав) А що, власне, сталося? Напередодні третього туру пішла злива і задув вітруган. Ще вчора така привітна і цілком рибна дамба перетворилася на водяну ковзанку і жижу, що піняється, замість води. Довго дискутували, чи не скасувати тур. Вирішили грати. Загалом, чималих зусиль та нервів нашій команді варто було у третьому турі утримати перемогу. Зібралися, втримали. Особу я благополучно злив, але головне завдання все ж таки було досягнуто - «FishingStock Team» взяла чемпіонство. Ще раз знімаю капелюх перед Андрієм Грибачовим та Сашком Панеждою. Чудова командна робота. До речі, Сані вдалося тоді й бронзу у личку вирвати.
Після золотого старосалтівського тріумфу було кілька осічок – одна форелева на Білому Камені, а друга – щуча на Терновій, як настав час і сезон закривати. Це була та сама Тернова, але вже другий етап. І тут на кону значилося набагато більше, ніж залишитися в історії володарем кубка чи медалей. Не у всіх, природно, була понад мотивація, а лише в деяких. Просто остаточно мав визначитися склад Збірної ФРСХО для участі у Кубку та Чемпіонаті України 2020 року. З усіх спінінгістів-береговиків ФРСХО відбиралася за підсумком року трійка найкращих. У принципі, все йшло досить гладко і впевнено до отримання місця Лазаренко Ромою, Скарновичем Іваном та автором цього писання, але в останніх двох виїзних турнірах, що пройшли з інтервалом у 5 днів, Сизон Олег здійснив справжній камбек, заробивши за ці два найскладніші змагання за сезонні бали. Олег Іванович став третім, а я четвертим. І тепер моє місце в Збірній повисло на дуже тоненькому волоску, бо на Терновій мені треба було ввійти до топ-п'ятірки, а Олегу Івановичу, навпаки, цього не зробити. Не знаю, які коефіцієнти могла б призначити букмекерська контора, але ймовірність мого прольоту здавалася дуже реальною. Я розумів, що сильному супернику не соромно програти, але дуже не хотілося цього. Загалом, не вантажитиму читача повторним описом тих дуже цікавих перипетій «Терновий 2019 Етап 2», а лише нагадаю, що своє завдання я виконав. Бронзова медаль у личку дозволила мені впевнено повернути місце у трійці (друга позиція) рейтингу спінінгістів ФРСХО та одягнути наступного року футболку Збірної області на всеукраїнських першостях.
Здається, все! Кінець листопада погода навряд чи благоволить проведенню берегового турніру, тому цілком резонно можу вважати сезон 2019 для «FishingStock Team» закритим. Дякую, друзі, що були та є з нами. У наших планах досягти нових висот та перемог!
Ще раз хочу потиснути руку моїм напарникам – Андрію Грибачову та Панеді Саші, а також Мироненко Юрі, Лазаренко Ромі та Ковальову Саші, які в потрібний момент підміняли когось із тимчасово відсутніх. Окремо і щиро висловлюю подяку нашому постійному спонсору – компанії «FishingStock». Чи жарт, десять років поспіль у тріумфах і фіаско бути з командою. Мабуть, жодна з компаній України цим похвалитися не може. Не має значення коли і за яких обставин може розійтися наші шляхи, я все одно скажу: «Дякую» всім, хто був причетний до команди. Втім, нотою мажорною завершую свій опус, тому що маю всі підстави вважати, що наступний спортивний сезон для «FishingStock Team» пройде в азартній, самовідданій та успішній, безперечно, боротьбі за вищі нагороди. Того нашій команді і бажаю від щирого серця!