Зовсім не змовляючись, на одній із ділянок нашого славетного Сіверського Дінця в січні зустрілися одразу три представники компанії «FishingStock». Рибалка та вийшла дуже насиченою і кльовою, про неї є, що сказати. І Максим, і Микола, і я – певен, анітрохи не пошкодували про той виїзд. Справа була півтора тижні тому, але через мормишково-спортивні баталії в рамках ЧУ на Рівненщині, куди ми вирушили відразу ж і на цілий тиждень, ця подія вчасно висвітлити не склалася. Загалом, ділюся з півторатижневим запізненням.

Вихідний день З погляду комфорту риболовлі погода благоволила на всі сто. Невеликий плюс, майже безвітря, хмарно. Не тільки рибалці, а й хижакові таке часто до душі. І це підтвердилося практично одразу. За якихось 20-30 хвилин, поки ми з Максимом збирали снасті, пили чай і крокували до першої точки, Коля спіймав двох щуків (під 2 кг і одну біля кіла), а ще кілька клювань не реалізував.

Ось і наші приманки вирушили у води Дінця. У Макса атака відразу, але підсічка вийшла неодруженою. Слідом ще клювання. У Колі схід. У мене ж лихого старту не вийшло, хоча напередодні я тут непогано відрибалив і, здається, уявляв те, що відбувається, як ніхто інший. Але тема минулих рибалок не працювала чомусь.
Найближчої години рибу спіймали тільки Максим і Микола (по невеликій щуці і, на диво, майже одночасно).

Після спостерігалося деяке затишшя, під час якого відзначитись нікому не пощастило, за винятком Макса. Той на черговій проводці, раптом, розмашисто підсік, а за мить, під скрипи фрикціону з вигнутим в бублик вудилищем сповістив усіх, що на гачку крупняк. Риба, дійсно, виявилася цілком товарною - щука трохи менше 2 кг, але розташування гачка виявилося таким, що тягнути зубасту довелося трохи впоперек, а ще проти течії. Звідси й серйозне натяг.

З нашої Фішингстоківської трійки поки що мені не дісталося риби. Більше того, якщо у Колі і Макса, крім спійманих щук, були регулярні клювання, то я міг згадати лише два невиразні тички, після одного з яких приманка залишилася без хвоста, а другий і зовсім міг виявитися травою. Це недарма. Настав час шукати причини.

Перше, що спало на думку, – розмір приманки. Якщо друзі ловили головним чином на моделі 3-4 дюйми (в основному Noike Ninja), то я використав – 2-2,5 дюйми. Взагалі-то за річковою зимовою щукою з мікрухою я не так часто полюю, віддаючи перевагу нормальним щучим розмірам, але останні кілька виїздів переконали: на дрібне клює, на велике майже немає. Принаймні так було тоді й у мене. Але сьогодні все по-іншому.

Як тільки я намірився вдатися до змін, Максим запропонував кардинально змінити місце і переїхати вище за течією. Мовляв, там щуки ще більші. Хто ж від того відмовиться?
І ту почалося щось дивне… Навіть не зрозумів, хто це з хижаків був, але вже на другій точці клювання посипалися, наче з рогу достатку. В обох. Давно такого не пам'ятаю, але з 5-6 чітких контактів відбулося в першу годину риболовлі на новому місці. Результат найплачливіший – у Максима один окунь

і щучий схід, у мене хтось двічі невеликий побував на гачку, але навіть не дав на себе подивитись. Навіть якщо це була окунева зграя, смугастим слід було поводитися зговірливіше. Адже вся спіймана риба відпускалася назад незалежно від виду і розміру.

До того часу я ловив вже виключно віброхвостами розміром 3" (OneUp Shad, Ninja). Максим це робив взагалі з самого початку риболовлі і багато в чому досяг успіху. Моя перша риба спіймалася тільки до обіду, і трапилося це за дуже кумедних обставин. Макс якось пообіцяв, що покаже мені щось. рибалив, і якраз у цьому місці у нього зубаста зійшла. Мабуть, обіцяла повернутися.

Місце на вигляд не саме обіцяє: повалені у воду дерева це плюс, але невелика глибина і суцільна течія перспективність різко знижували. Сам міг би і не наважитися тут витратити час. Макс каже, що біля гілки залізно живе щука і треба бути «ло…ом», щоб її не зловити. Вчитель стоїть збоку і не ловить, контролюючи мою профпридатність. Ок.
Два перші короткі закидання ні до чого не призводять, але третій дарує чіткий обіцяний удар. Різка підсікання та бурхлива боротьба. Максим вдає, що ні краплі не здивований – все згідно з його планом. Попереджає про корч, який біля самого берега й оку не видно. Виважую дуже круто - Yamaga Blanks Battle Whip, який до 15 гр, шнур YGK G-Soul X4 Upgrade #0.6, повідець Seaguar 0,4 мм завантажені на повну. Рибка невелика (десь 600 гр), але її потрібно майже на глісері протягнути через корч, а потім ще й на вудлище підняти над кущем. Вийшло. Після купи змащених окуневих клювань, нарешті, перша риба. Впіймалася вона на «ультрафіолетовий» Sawamura OneUp Shad 3”.

А Макс мав рацію - місце житло. Таким воно й лишилося, рибу повернув назад. А ось наступна супер точка, якій напарник, до речі, також пророкував уловистість, окрім зачепа та втрати OneUp Shad, нічого не дала. І екстрасенси помиляються.

Вирішили по обіді заскочити на місце ранкових старань. Тут не душі. По телефону від Миколи дізнаємося, що за нашої відсутності він ловився кількома щуками (2 кг – найбільша) і тепер із напарником збираються додому. Ну, а ми годинку ще порибалимо.
Вже всі експерименти відставлені убік, картина зрозуміла. Завдяки успіхам друзів і моїм власним неуспіхам, я зрозумів, що сьогодні затребувані якраз не дрібні віброхвости, а цілком нормальні - 3 ". Забарвлення: темно-зелена, коричнева, "масло", "карамель". Завантаження: 10-14 гр. Проведення: плавні і заплавки течії сміливо виходила полювати на ділянки з малою глибиною.

У Максима першого клювання. Повз. А хвилин за десять уже у мене легкий контакт. Смачно підсікаю. Снасть напружилася, риба заметушилася на гачку. Хвилювально посахнулася в прибережній траві, але за підсумком у підсак залізла. Примірник не найдрібніший, але й трофейним його не назвати – «полторушка», може трохи більше.

Сьогодні Ninja 3" однозначно рулить. Слідом ще клювання, але підсікання "в молоко". А потім ловлю третю свою зубасту грамів на сімсот.

Час ще є і, мабуть, клювання буде. Але ми вже й так сповнені всього, заради чого їхали на Донець. День прекрасний, компанія чудова, рибка клювала. Що ще можна додати?