Щось таки в Десні є цікавого і навіть де в чому звабливого, що сюди вертатися хочеться знову й знову. А може просто час вдалий обрано, місце живописне, купа старих друзяк і дуже гостинні організатори. Ну, вкрай важко відмовитися від поїздки сюди. Тим більше вже за два тижні тут пройде Кубок країни, отже склад учасників зібрався надсерйозним. Десять чи й більше областей приїхало. Зрештою за невеликим вийнятком це кращі команди України з берегового спінінгу. З такими суперниками завжди цікаво конкурувати.
Цього разу в складі нашої команди «FishingStock Team» замість Андрія Грибачова виступав Мироненко Юра, але завдання від того ніяк не змінювалися. Може й дивно звучить, але частенько помічав (ледь не десятиліття представляю кольори «FishingStock Team»), що ми виступаємо значно краще, коли суперники зіркові. Наразі з цим проблеми не стало і були всі передумови до вдалого виступу. Уже через півтори тижні тут Кубок України, тож традиційно усі звіти надтаємні, якщо взагалі мають місце. Але є багато «але», та й не пам’ятаю я, щоб на «області», а потім на «Україні» працювали одній й ті ж теми. Таким чином, деякі подробиці я все ж розкрию.
Води в Десні зараз аномально мало, то ж місця, де минулоріч ми стояли ледь не по пояс у водоростях та звідти висмикували щупаків, сьогодні представляли берег та багнюку. За вийнятком нової зони «А», берегова лінія виглядала дуже комфортною для спінінгування. Стартуємо!
Перший тур рідко проходить без натхненних пошуку та намагань «вкурити» правильний ритм, тому відразу після стартового гудка всі учасники, як бджоли біля миски з варенням, стали копирсатися в деснянській воді та мулові. Ну, дуже хотілося усім риби! Ще з учорашнього тренування я зробив цілком виважений висновок, що середня частина ріки сама перспективна. Там і дно тверде, і течія хороша, і рибка відгукувалася постійно. Окунь виступав центром уваги спортсменів з невеликими вкрапленнями у вигляді щук та судаків. Може й була якась особлива логічна послідовність у цілеспрямованій охоті за бонусами, та я цим знанням не володів, тож орієнтувався на окуня.
Одна із стовідсоткових тем на Десні і схоже на більшості водойм – використання Bait Breath Fish Tail на вольфрамових «чебурашках» 2-3 г. З цього я й почав. Треба сказати, що десь уже за 15 хв після початку туру клювання стали доволі прогнозованими та частими. Багато в чому я таки підібрав потрібні ниточки, смикаючи канат успіху уже з відчутним зусиллям. «Смугасті красунчики» почали масово борсатися у садку, і це сповнювало оптимізмом. Власне особливих надій я не плекав, бо бачив, що зліва, де розташовувалися найбільш цікаві сектори, які й зайняли учасники з першими стартовими номерами, риболовля йшла більш насичено та яскраво. 666 г я здобув за першу годину, планомірно сплавляючи Fish Tail по течії з коротким підкиданнями його над дном.
Друга година промайнула в подібному режимі і принесла мені ще майже 600 г. З осадом згадую п’ятихвилинну боротьбу з хорошою рибиною (щука, здається), яка таки зрізала або розірвала 0,14-ий окуневий повідець із флюра. Intech хоч і надійна штука, та зовсім сили не рівними виявилися. Заключний проміжок першого туру я вирішив провести з лайтом і спробувати щастя за межами дій легеньких монтажів. А підказав мені це Максим Нестерцов, який хоч і був сьогодні моїм конкурентом, та як і раніше, ще за часів виступів разом за «FishingStock Team», користувався повною повагою і довірою з моєї сторони. Неможливо сказати, як би склалася доля без лайт-версії, але чергові 520 г я додав, а ще спустив судака прямо перед підсакою. А ловив я на Micro Grub та Intech Turborib, якими, здається, окуні цікавилися яскравіше всього. В сумі мої здобутки (1,7 кг за тур окунів) принесли п’яте місце в зоні. Юра теж став 5-им, а Саша Панєжда приніс хорошу командну 8-ку. Доволі спокійно наша «FishingStock Team» очолила турнірну таблицю.
Другий тур не мав настільки активного кльову, але сумувати не доводилося. Я зловив 5 окунів за першу годину, що було не так уже й слабо. А ось друга година пройшла в намагання дістати рибу здалеку (як це робили іноді суперники в бонусних секторах) та у спробах видурити когось на все того ж Fish Tail неподалік. Лиш два окуні в активі… Вже відчувався неприємний запах смаженого, а точніше – ймовірного зальоту у своїй зоні. Бо коли ти претендуєш на п’єдестал, не маєш права бовтатися за серединою зони. Напарники рухалися у своїх зонах по ранковому сценарію, і ніби непогано це виходило. Біда тільки, що в зоні «А» все було іншим, отже і напрацювання ранішні не дуже копіювалися. Наприкінці прийняв рішення йти в кінець, де на дні розташовувалося кілька корчів, котрі різко підсилювалися обірваними біля тюльпанів нитками, що вороже зрізали хвости приманкам, а то й «плетінки» спортсменів. Усю годину я там простояв, десятка півтора вольфрамок 10-12 г обірвав, в два рази більше згубив Noikе Ninja та Micro Grub, отримав 7 клювань і таки пред’явив до зважування судачка на 240 г. По-моєму жодна проводка не завершувалася без контакту за обривки ниток чи корчі. Позицій 8 відіграв, зупинившись на 11-ій сходинці. Не підняв команду, але й не завалив, дякувати Богу. Непросто складався тур у Юри Мироненко (8-ий), Саша Панєжда вдало розігрував ранкову карту, і приніс потрібну 4-ку. За результатами першу сходинку ми втратили, але всього лиш 1 бал програвали лідерам – команді «Флагман». Щоправда й за нами конкуренти чатували не особливо далеко. Гра ще далека від розв’язки.
Недільний ранок видався напрочуд комфортним і добрим, хоча як справа дійшла до здобування таких важливих грамів, то все перетворилося на справжню дилему. Не клювало, хоч ти трісни! Змучена риба зовсім не радо велася на наші вмовляння, тож виглядало цілою історією видурити чергове клювання. Щось змінювати кардинально не бачив сенсу. Зі мною дві Ямаги – Long Cast 83Tz і BLC 65Ti, вчорашні перевірені Micro Grub, Turborib, Fish Tail…
Здалеку не відгукнулося нічого (у мене), а ось ближче дехто ще цікавився приманками. Робив я усе можливе, утримаючи по краплині свій та командний результат. Став за 8-им, Сашко – 5-им, а Юра – 15-им. З урахуванням того, що більшість конкурентів ми знову обловили, програвши тільки «М5» та «Флагман», посіли третю загальну сходинку. Загалом в компанії найкращих це цілком прийнятний результат для будь-кого, та все одно залишився невеличкий осад втраченого чи випущеного з рук «золота». Останнє вже, мабуть, наступного разу.
Щиро вдячний усім, хто за нас вболівав, суперникам, організаторам та суддівському комітету. Ще раз дякую Панєжді Саші та Мироненко Юрі і особливі слова поваги компанії FishingStock, яка з нами в тріумфах та фіаско уже багато років!
