На зорі мого захоплення джиг-ловом, що довелося на 90-ті роки, варіантів уподобань хижака глобально було два: твістери або віброхвости. Але через роки в моду упевненою ходою увійшла пасивка в різних своїх варіаціях, часто повністю затінюючи активні приманки. А ще сьогодні будь-якої миті з легкістю можуть вистрілити мінноу, кренки, «вертушки», «колебалки», ратліни і, чорт знає, ще що. І чим пасивніший хижак, тим менша ймовірність на активні приманки, особливо віброхвости, його половити. Але цей день вийшов однозначно за віброхвістами, про що я й намір поділитися.
З моїм старим другом – Юрою Мироненком, набили ми нещодавно рибальську стрілку на одному з ставків, де водяться щука та окунь. Дива не очікували, бо це не «акваріум», та й вода ще скоріше літня, хоч і серпень був на календарі, на вулиці до того ж спекотно... Загалом, слід було попрацювати і попиратися неабияк, щоб чимось хвалитися після знайшлося.
Вже вкотре у мене швидкого старту не вийшло, а ось Юра, через якихось 15 хвилин, виявив завидну майстерність у щуколівному мистецтві. Спочатку холостий клювання, але потім і спіймана зубаста вселили надії. Обидві щучі клювання сталися фактично на викиді вольфраммових 8 г, що свідчило про дуже дальнє місце розташування щуки. Перейшов на дальняк і я. А вже хвилин через двадцять отримав першу впевнену щучу подачу (холосту) і спіймав трохи згодом два окуня. Всі контакти трапилися на віброхвостики (Noike Ninja 2”, Bait Breath TT Shad 2.8”), але я цьому факту поки що не надавав великої ролі, а, як і раніше, шукав ключик, перебираючи силіконки з коробки. До речі, Юра свою щуку заарканив на віброхвіст.
Не поспішаючи, ми рухалися по периметру водоймища і незабаром нашу увагу привернула зграйка окуня, яка хвацько бадала будь-яку з приманок, і, зізнатися, вивела нас тимчасово з ладу. Взявши в руки легкі комплекти, ми душили (і відразу відпускали) невеликих полосатиків, які навіть огризки їстівки рвали на частини. З погляду пошуку топ-приманки, я цей час в облік не беру – зайве сумбурним воно вийшло.
У швидкості внесла сум'яття в загальну картину й упіймання щуки кіла під чотири одним із колег, який також шукав своє щастя на даному ставку. Спрацював ратлін, зубаста цапнула його за десять метрів від берега фактично на моїх очах. Клас! Видно, закусити окунем рибина підійшла до берега. Невдовзі все притихло, і я відійшов убік, щоб спокійно порибалити на самоті. Fish Tail, Turborib, Saturn, Tanta – не приносять і тичка на гарному та перевіреному місці, але мене щось зупиняє від догляду та я наостанок ставлю Noike Ninja. Відразу ж клювання, але неодружена, а потім два упіймання хороших окунів по 150 г десь. Пробую знову пасивку – тиша. Ставлю віброхвіст (вже Intech Slim Shad 2"), і знову впевнена посадка нормального окуня. А це вже статистика. Загалом, при не найяскравішій активності хижака зараз віброхвости однозначно виграшні. Розіграємо ж цю тему детальніше!
Мене наздогнав Юрко і вже разом ми обловили кут дамби (безуспішно, правда), а потім перейшли на інший її край, де застрягли хвилин на сорок. Спочатку нічого путнього не відбувалося, і я постійно підначував партнера «крутити педалі далі», але як тільки ми обидва по-справжньому вперлися у віброхвости і стали вести їх майже рівноміром, клювання посипалися одна за одною. Що цікаво: там, де ми відчували рідкісні щипки, тепер відбувалися впевнені посадки залікових «горбачків» по 150-250 г. Фактично не сходячи з місця і навіть не змінюючи вектор закидання, ми діставали пристойних риб. Мушу визнати, що Юра ловив куди успішніше за мого, і це із загальної концепції переваги віброхвостів зовсім не випадало. Невеликі (до 3 дюймів) з живим хвостиком модельки найцікавіше були окуню. Якоїсь миті мені набридло споглядати, як товариш на кожну мою затримку відповідає двома важкими «кабанами», і я вмовив Юркові йти далі, де теоретично міг статися «вихід» щуки та й окуня теж. Що ж, залишили ми клюючого смугастого відпочивати, а самі пішли в протилежний край ставка.
«Жора» щуки тут поки що не спостерігалося, а от окунь реально клював із апетитом і розміри мав дуже приємні. Іноді з трьох проводок я діставав три окуня вагою 100-300 г. Яка приманка була основною? Так, віброхвіст. Без варіантів. Зараз я ловив на Ninja 2” та Bait Breath TT Shad 2.8”. Як і годиться, на дрібну гуму клювань відзначалося більше, але часто моєю здобиччю ставали екземплярчики в 30-40 г, які на тлі їх побратимів в 100-300 г, ну зовсім не котирувалися.
У цей час мене влаштовувало практично все, за винятком того єдиного моменту, що у Юри на рахунку значилося три або чотири щуки, тоді як у мене - жодної. Випадковість? Та ні. Ось і скажи після цього, що все залежить від активності риби.
По-справжньому вечоріло, і окунь темп тільки нарощував, часом зі справжнім розлюченістю налітаючи на приманки. У мене зі смугастим і надалі проблем не виникало жодних. Ведеш собі рівномірно або «плавною хвилею», періодично роблячи зупинку для контролю дна, і окунева братія в якусь мить б'є в приманку, сідаючи на гачки. Загалом, що далі закид, то більше риби. Як з'ясувалося, дрібнити з масою монтажу не слід, 6-8 г виходили оптимальним рішенням, хоча глибина на всій довжині проводки не перевищувала 2 метри.
Мабуть, єдине, що мене, як і раніше, засмучувало (і я це не міг зламати), це ставлення щук до Юриних проводок і приманок. Незабаром друг упіймав ще, а потім і ще одну зубасту, тоді як у мене за весь вечір на цій явно рибній ділянці вийшло заробити лише один контакт зубастої і ще одну хижачку я спустив перед підсаком. До самого заходу сонця вирішили не чекати, хоча рибка не зменшувала в клюві. Поганявши ще трохи віброхвости, вирішили закруглюватись. Однозначно сьогоднішній виїзд пройшов під акомпанемент віброхвостів. Прикинув, напевно, лише одна з десяти латових берегових рибалок з прицілом на щуку та окуня передбачає використання віброхвостів як ключа до успіху. Сьогодні було так.
Усім здоров'я, позитиву та відмінного клювання!