Весняна пора – далеко не самий багатообіцяючий для спінінгіста час, проте по-справжньому йдуть справи кепсько тоді, коли після остаточного танення снігу й льоду рівень води помітно піднімається, а її каламутність досягає максимального значення. Іноді таку мало приємну картину ми називаємо «кавою з молоком». Буває, риболовлю доводиться відкладати до кращих часів, але в цілому, навіть у весняній муті рибу спіймати можна. Як правило, щука з окунем, а іноді й судак – ключові герої цієї гри. Як спіймати весною у каламуті?
Вважаю, аби мати успіх у цій невдячній справі, спершу варто з'ясувати, де саме знаходиться хижак, готовий клюнути, а вже тоді робити усе можливе, щоб правильну приманку вдало і своєчасно рибі продемонструвати.
Де ловити в мутній воді
Представлю список тих характерних місць, де з найбільшою вірогідністю ранньою весною в каламутній воді можна розраховувати на клювання.
1. Місця впадіння струмків і інших джерел талих вод, що представляють хоч якийсь інтерес для риби як місце можливого нересту. Природно, вода з таких струмків не повинна мати шкідливих речовин і відверто бути брудною.
2. Неглибокі ділянки з більше прогрітою, ніж на руслі водою, що мають до того ж менше муті, в порівнянні з довколишніми територіями. Одним з ключових моментів є наявність поблизу ями або ділянки зі змінним рельєфом.
3. Затоки з глибиною в метр і більше, в яких щуці не лише комфортно зараз знаходитися, але й ікру є можливість відкласти. Найбільш перспективні для лову ті затоки, які межують з великою водою по значній акваторії, а не з'єднуються вузькою протокою.
4. Місця, де візуально видно розділення між прозорішими і зовсім каламутними потоками. Звичайно менше муті на тиховодних ділянках, де зважені частинки встигли осісти на дно. Тут рибі простіше орієнтуватися.
5. Території, що знаходяться дещо поодаль основного русла річки і на дні присутні кущі водоростей. Рослинність слугує прекрасним притулком для хижака, а також кормовою базою для багатьох підводних мешканців.
6. Прибережні очеретяні зарості, біля краю яких глибина складає 1-2 метри і практично відсутня течія. Муті напевно тут менше, плюс очерет служить прекрасним укриттям для засідки.
7. Річкові затони і мікрозатоки з поваленими у воду розлогими деревами. Часто такі природного походження перешкоди створюють міні вири, в яких зупиняються на відпочинок мандруючі в цей час зграї білої риби.
8. Прибережні ділянки з різким переходом в глибину, де немає сильної течії. Подібно до того, як дерево, що впало, утворює тиховоддя, так і різка бровка створює спокій і затишок біля дна.
У вигляді узагальнення: зараз найбільш щучими місцями можна вважати, передусім, неглибокі тиховоддя зі світлішою і теплішою водою, де біля дна є хоч трохи природних схованок для риби.
На що ловити в мутній воді
Правильний вибір місця і взагалі будь-які старання рибалки можуть піти прахом, якщо приманка і спосіб її подання в очах хижака не знайде розуміння. До цього додамо ще й погану видимість через каламуть та високий рівень води.
Аби клюнути, приманку хижак повинен помітити. Безумовно, мають місце рефлекторні, інстинктивні і інші, не зовсім зрозумілі для нас мотиви клювань, але в цілому, щука, впевнений, спершу оцінює візуально здобич, а вже тоді приймає рішення. Іноді ми скаржимося на зайву прозорість води, яка, мовляв, багато недоліків снасті оголює перед рибою, але зараз усе якраз навпаки.
Мої практика і спостереження говорять, що немає помітнішого у весняній муті кольору, аніж "ядовито"-зелений або "ядовито"-жовтий. Такі приманки не лише під водою, але і в повітрі, здається, "виїдають" очі (тому й "отрутою" звуться), виглядаючи особливо зухвало. Флюоресцентність поверхні тільки додає ефект. А ще якимось магічним чином сюди можу віднести «ультрафіолет». Не заглиблюючись у суть, чому ж цей колір такий особливий, що працює в каламутній воді, готовий з практики підтвердити, це, дійсно, так.
Не так давно мав можливість ультрафіолетовою лампою сканувати багато різних силіконок. Виявилося, що серед немалої кількості піддослідних експонатів приманки Intech Turborib, Slim Shad, Long Heel виявилися найбільш яскравими. Власне, й на практиці усе підтвердилося.
Окрім помітності, також коливання приманки важливі. Дійсно, було б зовсім банально, якби питання вирішувалося одним лише застосуванням флюоресцентних і різких забарвлень. Збурення водного середовища активними коливаннями – ще один крок до успіху. Одним із способів влаштувати під водою якомога більше турбулентності і флуктуацій, щоб хижак точно звернув на нашу приманку увагу, це задіяти моделі з вираженою і навіть агресивною грою. Серед силікону найбільш відповідними такому призначенню я вважаю віброхвости з довгим хвостом і масивною п'яткою. Немає сумнівів, що надлишок активності в грі якусь частину хижаків налякає, але у разі "кавово-молочних" потоків це рішення виправдане.
З переліку уловистих моделей, котрі, окрім зовнішньої привабливості, ще й здатні "ударити по вухах" щуку, відмічу Bait Breath T.T. Shad, Noike Smokin’ Swimmer, Intech Long Heel. Ефект від коливань хвоста тим сильніший, чим більшого розміру приманки. Проте сам я рідко віддаю перевагу максимальним розмірам, адже окрім помітності, здобич повинна і габарити мати відповідні. Оцінюю віброхвости 3-4" найбільш затребуваними по нинішній порі.
Про проводку
Максимально цікавою в очах хижака приманка здається тоді, коли разом з правильністю форми, кольору і розмірів ще й рухається спокусливо. Отож зараз, обираючи темп анімації, у більшості своїй я віддаю перевагу плавності й розміреності. У весняній муті це важливо ще й тому, що якби яскраво і контрастно приманка не виглядала, вона запросто може зникнути з поля зору хижака ще до того, як той з’їсть її. У зв'язку з цим доводиться приманку анімувати так, щоб у риби було більше часу для прийняття рішень.
Майже завжди в якості основної використовую плавну придонну "сходинку", намагаючись залишати монтаж у вільному падінні не менше 3-4 сек. Іноді добре працює хвилеподібна проводка біля дна. При цьому давно помітив, що при поганій видимості у воді контакт приманки з ґрунтом – штука не обов'язкова, але й вище метра над дном підіймати не варто.
Крім того, намагаюся надати проводці монотонності і повторюваності. Річ у тому, що у весняній каламуті чимала частина атак щуки відбуватися на упередження, тому приманка, що хаотично міняє темп і напрям руху, принесе в рази більше порожніх клювань. А їх і так не багато очікується.
І ще маленька порада: перш ніж витягнути приманку з води по завершенню проводки, затримайте її біля ніг, щоб щука чи інший хижак, що можливо проводжали здобич, могли її, нарешті-таки, з'їсти. Іноді нагорода приходить несподівано, і біля самих ніг на гачок сідає чималенька рибина.
Окрім загальноприйнятих речей, спрямованих на те, щоб приманку зробити якомога помітнішою у весняній каламуті, є й інші родзинки. Наприклад, "акустика". Деякі приманки з заводу мають капсули з кулями усередині тіла, тому шумові ефекти при русі у воді присутні в повній мірі. І якщо для воблерів то звична справа, то для силікону – рідкість. Особисто я ніколи не захоплювався рукоділлям і не вставляв різні "стукалки" в тіло силіконок, хоча це для весни і не позбавлено сенсу. Ще одним цікавим моментом назвав би встановлення пелюстки або іншого елементу, що обертається, створює додаткові збурення у воді при русі приманки. Очі можуть і не побачити, але бічна лінія хижака сигнал уловить точно. Який від цього ефект чекати? Якщо чесно, то по-всякому трапляється. Тут треба пробувати.
Усім позитива та міцного здоров’я!
Рубрика: Поради експертів
