Весняна пора – далеко не сама багатообіцяюча для спінінгіста година, проте по-справжньому йдуть справи кепсько тоді, коли після залишкового танення снігу та льоду рівень води помітно піднімається, а її каламутність досягає максимального значення. Іноді таку мало приємну картину ми називаємо «кавою з молоком». Буває, рибалці доводиться відкладати до кращих годин, але в цілому, навіть у весняній муті рибу спіймати можна. Як правило, щука з окунем, а іноді й судак – ключові герої цієї гри. Як спіймати навесні у каламуті?
Думаю, щоб мати успіх у цій невдячній справі, спочатку варто з'ясувати, де саме знаходиться хижак, готовий клюнути, а вже тоді робити все можливе, щоб правильну приманку вдало і своєчасно рибі продемонструвати.

Де ловити у мутній воді

Представлю список тих характерних місць, де з найбільшою вірогідністю ранньою весною у каламутній воді можна розраховувати на клювання. 1. Місця впадіння струмків та інших джерел талих вод, що становлять хоч якийсь інтерес для риби як місце можливого нересту. Природно, вода з таких струмків не повинна мати шкідливих речовин і відверто бути грязною. 2. Неглибокі ділянки з більш прогрітою, ніж на руслі водою, що мають до того ж менше мути, у порівнянні з довколишніми територіями. Одним з ключових моментів є наявність поблизу ями або ділянки зі змінним рельєфом.
3. Затоки з глибиною в метр і більше, в яких щуці не тільки комфортно зараз знаходитися, але й ікру є можливість відкласти. Найбільш перспективні для лову ті затоки, які межують з великою водою по значній акваторії, а не з'єднуються вузькою протокою. 4. Місця, де візуально видно розділення між прозорішими і зовсім мутними потоками. Звичайно менше мути на тиховодних ділянках, де зважені частинки встигли осісти на дно. Тут рибі простіше орієнтуватися. 5. Території, що знаходяться трохи віддалік основного русла річки і на дні присутні кущі водорослей. Рослинність слугує чудовим притулком для хижака, а також кормовою базою для багатьох підводних мешканців. 6. Прибережні очеретяні зарості, біля краю яких глибина складає 1-2 метри і практично відсутня течія. Муті напевно тут менше, плюс очерет слугуватиме прекрасним укриттям для засідки. 7. Річкові затоні та мікрозатоки з поваленими у воду розлогими деревами. Часто такі природного походження перешкоди створюють міні віри, в яких зупиняються на мандруючі в цей час зграї білої риби. 8. Прибережні ділянки з різким переходом у глибину, де немає сильної течії. Подібно до того, як дерево, що впало, утворює тиховоддя, так і різка брівка створює спокій і затишок біля дна.
У вигляді узагальнення: зараз найбільш щучими місцями можна вважати, передусім, неглибокі тиховоддя зі світлішою та теплішою водою, де біля дна є хоч трохи природних тайників для риби.

На що ловити у мутній воді

Правильний вибір місця і взагалі будь-які старання рибалки можуть піти прахом, якщо приманка та спосіб її подання в очах хижака не знайде розуміння. До цього додамо ще й погану видимість через каламуть та високий рівень води.
Аби клюнути, приманку хижак повинен помітити. Безумовно, мають місце рефлекторні, інстинктивні та інші, не зовсім зрозумілі для нас мотиви клювань, але в цілому, щука, впевнений, спершу оцінює візуально здобич, а вже тоді приймає рішення. Іноді ми жаліємося на лишню прозорість води, яка, мовляв, багато недоліків снасті оголює перед рибою, але зараз усе наоборот.
Мої практика і спостереження кажуть, що немає помітнішого у весняній муті кольору, ніж "отруйно"-зелений або "отруйно"-жовтий. Такі приманки не лише під водою, а й у повітрі, здається, "виїдають" очі (тому і "ядою" звуться), виглядаючи особливо сухвало. Флюоресцентність поверхні лише додає ефекту. А ще якимось магічним чином сюди можу віднести "ультрафіолет". Не заглиблюючись у суть, чому ж цей колір такий особливий, що працює в каламутній воді, готовий з практики підтвердити, це дійсно так. Нещодавно мав можливість ультрафіолетовою лампою сканувати багато різних силіконок. Виявилося, що серед немалої кількості піддослідних експонатів приманки Intech Turborib, Slim Shad, Long Heel виявилися найяскравішими. Власне, й на практиці все підтвердилося.
Крім помітності, також колівання приманки важливі. Дійсно, було б зовсім банально, якби питання вирішувалося одним лише застосуванням флюоресцентних та різких кольорів. Збурення водної середовища активними коліваннями – ще один крок до успіху. Одним із способів влаштувати під водою якомога більше турбулентності та флуктуацій, щоб хижак точно звернув на нашу приманку увагу, це задіяти моделі з вираженою і навіть агресивною грою. Серед силікону найбільш відповідними такому призначенню я вважаю віброхвості з довгим хвостом і масивною п'яткою. Немає сумнівів, що надмір активності в грі якусь частину хижаків налякає, але в разі "кофейно-молочних" потоків це рішення виправдане.
З переліку уловистих моделей, які, крім зовнішньої привабливості, ще й здатні "вдарити по вухах" щуку, відзначають Bait Breath TT Shad, Noike Smokin' Swimmer, Intech Long Heel. Ефект від колівань хвоста тим сильніший, чим більшого розміру приманки. Проте сам я рідко віддаю перевагу максимальним розмірам, адже крім помітності, здобич винна і габарити мати відповідні. Оцінюю віброхвості 3-4" найбільш затребуваними по нинішній порі.

Про проведення

Максимально цікавою в очах хижака приманка здається тоді, коли разом з правильністю форми, кольору та розмірів ще й рухається соблазнливо. Тож зараз, вибираючи темп анімації, у більшості своїй я віддаю перевагу плавності та розміреності. У весняній муті це важливо ще й тому, що якби яскраво і контрастно приманка не виглядала, вона запросто може зникнути з поля зору хижака ще до того, як той з'їсть її. У зв'язку з цим доводиться приманку анімувати так, щоб у риби було більше години для прийняття рішень.
Майже завжди в якості основної використовую плавну придонну "сходинку", намагаючись залишати монтаж у вільному падінні не менше 3-4 сек. Іноді добре працює хвилеподібна проводка біля дна. При цьому давно зауважив, що при поганій видимості у воді контакт приманки з ґрунтом – штука не обов'язкова, але й вище метра над дном підіймати не варто.
Крім того, намагаюся надати проводці монотонності та повторюваності. Річ у тому, що у весняній каламуті чимала частина атак щуки відбуватиметься на упередження, тому приманка, що хаотично міняє темп і напрямок руху, принесе в рази більше порожніх дзьобів. А їх і так не багато очікується. І ще маленька порада: перш ніж витягнути приманку з води по завершенню проводки, затримайте її біля ног, щоб щука чи інший хижак, який, можливо, проводжали доби, могли її, нарешті-таки, з'їсти. Іноді нагорода приходити несподівано, і біля самих ніг на гачок сідає чималенька рибина. Окрім загальноприйнятих промов, спрямованих на те, щоб приманку зробити якомога помітнішою у весняній каламуті, є й інші изюминки. Наприклад, "акустика". Деякі приманки із заводу мають капсули з кулями всередині тіла, тому шумові ефекти при русі у воді присутні в повній мірі. І якщо для воблерів то звичайна справа, то для силікону – рідкість. Особливо я ніколи не захоплювався рукоділлям і не вставляв різні "стукалки" в тіло силіконок, хоча це для весни і не позбавлене сенсу. Ще одним цікавим моментом назвавши б встановлення лепестка або іншого елемента, що обертається, створює додаткові збурення у воді при русі приманки. Очі можуть і не побачити, але бічна лінія хижака сигнал уловити точно. Який від цього ефект чекати? Якщо чесно, то по-різному трапляється. Тут треба пробувати.
Всім позитиву та міцного здоров'я!