Якась вибірково-аномальна цього року видалася зима, бо достатньої толщини крига на середину зими замерзла, здається, позбавлена Харківської області. Тому і вибору з місцем проведення ЧУ особливо не було. А тут ще й локдаун зі всіма обмеженнями... Реально всеукраїнська першість перебувала під величезною загрозою скасування! Обміркували, зібралися, консолідували зусилля, ресурси та наважилися на проведення. На честь головного спонсора змагання мали офіційну назву «Flagman-Чемпіонат України». Представлю виключно своє бачення подій, що мали місце на Печенізькому водосховищі 22-24 січня цього року.
Погода здивувала. Чесно, і не пам'ятаю такого, щоб напередодні змагання температура опустилася до 26 градусів морозу, а вже в турах прийшла справжнісінька весна з +7. До честі всіх приїжджих команд (Київ та Київська область, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська та Миколаївська області) ніхто не знітився та не спасував перед труднощами. Справжній чоловічий характер та спортивну звитягу продемонстрували усі учасники!
Тренування хоч і припало на дуже різкий злам погоди (з -26 до +7), а все ж таки досить чітко відкрило особливості лову та характер місцевого водоймища. Вибрана організаторами ділянка водосховища виглядала максимально рівнозначно і не приховувала чогось секретного, що могло б дати господарям суттєву перевагу. Хто не полінувався знайти протоколи, той зрозуміє, що для господарів ця вода не такою вже й привітною виявилася. Більше того, майбутні переможці тут провели, мабуть, більше години, ніж харківські спортсмени. Але про все по порядку.
Окунь, плітка та густірка з йоржами значилися основними мешканцями даної акваторії, відповідно їх і треба було наловити якнайбільше учасникам. Відверто, далеко не сама рибна ділянка водойми відводилася під зони, тож треба було добряче попотіти та посвердлити, аби дістати з-під льоду рибку. Як показали подальші події, навіть кілограмову відмітку перетнути далеко не всім учасникам вдавалося. При цьому в зоні «А», наприклад, з легкістю перевалювали за 2 кг, а всім відомий майстер та мій добрий друг – Щевич Іван, майже 4 кг здолавши в іншому турі, впевнено виборовши золото!
Отже, Збірна Харківської області ФРСХО у складі Заєць Сергій, Сізон Олег, Воробйов Денис, Шувалов Юрій, Лисиця Олексій, Ізюмський Руслан, тренер-координатор – Бондар Сергій, координатори – Водяницький Костянтин та Меєрков Олександр була готова протистояти багаторазовим чемпіонам світу з Києва, Дніпра та Рівного. До бою!

Тур перший

Мені дісталася найвіддаленіша зона «Е», де улови прогнозувалися найскромніші. Проте мене це влаштовувало, бо основну ставку тут треба було робити на окуня, багато переміщатися, добурюватися, активно шукати та не залипати без зайвої потреби на одному місці. Не ті щоб інші того не вміють, але дана тактика мені дуже близька і саме таким чином 7 років тому я здобув победу на ЧУ в особистому заліку. Чому б і не повторити тріумф?
Так склалося, що моя зона була не лише малорибною, так ще й за розмірами найменшою, тому вже в середині туру свіжого місця для буріння фактично не залишилося. Це був суттєвий удар по моїх планах. Ще на тренуванні, думаю, всі зрозуміли, що рибі подобаються ділянки з більшою глибиною, які і розбурили першочергово. У прив'язці до зон, скажімо, глибина за 3 метри була рибною, а вже 2,7 м – порожньою.
Зробивши зі старту близько 20 лунок, замкнувши їх умовною кривою, я приступив до перевірки. Поодинокі клювання та вдалі підсікання неспішно наповнювали відділ для риби моєї скриньки, але темп такого наповнення не виглядав вражаючим. Хай і решта учасників не особливо ловили, але відомо – як ти не виблискуєш і маєш провали в клюваннях, то обов'язково знайдеться той, хто тобі обійде.
Не секрет, що біла риба зазвичай підходить не відразу і потребує масивної загодівлі, але Макій Андрій уже в кінці першої години вирвався вперед саме за рахунок пійманих гарних густирок. Я одразу добурився та зрозумів швидко, що мої лунки знаходяться на більш мілкій ділянці, а отже шанси на підхід білої риби примарні. А тим часом три чемпіони світу – Жалнін Віктор, Стадніченко Віталій та Новгородський Денис, з якими мене звів жереб, очевидно, успішніше за інших збирали поодиноких окунців і мені нічого не залишалося, як робити те саме, періодично навідуючись на стартову базу та угол «імені Макія», який періодично виявлявся. А ще Новіков Антон неплохо ловив наодинці віддалік від колег. Решта учасників скромніше виступали. Для максимального темпу вибравши варіант із важкою мормишкою 2,5 мм та жилкою 0,058 мм. Може й варто було раніше перейти на мормишку 2,3 мм, бо неодружених без повторів клювань відмічав достатньо, але що зроблено, ті зроблено. Лунка за лункою пролітали в намаганнях зловити якнайбільше. Костя Водяницький на правах координатора моєї зони регулярно сповіщав мене про хід льодового побоїща у зоні «Е», а старший суддя зони – Копчак Сергій та його одеський колега повністю забезпечили Феміду.
Під кінець туру перехитривши таки гарного за спортивними мірками підлящика та плітку, фінішував загалом 5-им. Чесно кажучи, розраховував на більше, проте склалося саме так, як склалося. На превеликий жаль, лише Юра Шувалов у нашій Збірній проявивши собі по-справжньому якісно і ставши 2-м, тож Харківська команда могла тепер розраховувати хіба-що на бронзу, та й то за дуже вдалих розкладів.

Тур інший

Відступати, як кажуть, нікуди, та й ризикувати бездумно виглядало поганою справою. За жеребом мені знову дісталася віддалена зона «D», де біла риба малочисельна і не спроможна кардинально перебити окуневий гандикап. Як і до цього, розбурився досить широко, аби якнайшвидше зрозуміти рельєф та ділянки хоч трішки більшої концентрації риби. Стартове розбурювання завершивши найпершим. У моєму активі вже було два окуні, коли учасники позбавлення почали опускати свої мормишки під кригу.
Навіть з урахуванням моєї мобільності частину лунок суперники перевірили ще до мого підходу туди. Хай це не зовсім по джентельменськи вважається та правилами не заборонено, якщо лунки не позначені прапорцем. А як же ти їх усі захистиш, коли прапорців у тебе лише два? Один з них я залишив на стартовій базі з надією, що до краю зони рано чи пізно підійде біла риба і це стане солідним доповненням до окуневого доробку.
Смугастий зі старту дзьобав досить неплохо, на двох з трьох лунок вдавалося спіймати рибу. Зі слів нашого координатора – Бондаря Сергія, мені не варто було нічого у своїх діях змінювати. Перепелиця Роман та Сидорякін Влад – звісно, знані майстри, та й у них справи не йшли геройськи. От і добре! Накинувши коло зі своїх лунок і збиравши перший урожай з окунів, я забіг на стартову базу, де кивочок впевнено випрямився, тільки мормишка досягла дна. Є! Хтось дуже впевнений у своїх силах потягнувши донизу, тож я ледве усвідомив послабити і без того не затягнутий гвинт на шпулі вудки. Це підлящик, втрата якого хоч і не виглядала б смертельною подією, та все ж до лав невдах, у яких бонусна риба зійшла чи обірвала, мені потрапити не хотілося. Під час виважування неодноразово ловивши собі на думці, що будь-яке секундне хвилювання чи азарт з панікою легко б звели нанівець усі намагання, тож тримавши собі в руках так міцно, наскільки це робить пияка з пляшкою. Минути три, мабуть, я «доїв» жилкою 0,058 мм підлящика, поки того зрештою не підхопив рукою у лунці. Бонус мій! Поїхали далі.
Сховати затяжне виважування можливостей не було, тож деякі соперники вже були поруч у намаганнях і собі долучитися до щасливчиків із сопливцями в улові. Смачно догодувавши сумішшю насадки та кормового мотиля та й пішов збирати окунців далі, залишивши лунку під прискіпливим наглядом прапорця. Зразу хотів би відзначити надвисокий рівень суддівства, що власне й не виглядало дивиною, адже майже всі старші судді зон мали величезний досвід та національні категорії. Сиротенко Сергій, Бабунов Андрій, Левченко Віталій, Шамрай Микола, Копчак Сергій та інші чітко та впевнено «розрулювали» будь-які спірні питання. До речі, суддівська колегія загалом була представлена харків'янами, киянами, тернополянами, одеситами та полтавцями, тож ніхто не міг дорікнути за лояльне ставлення до когось.
Не пам'ятаю точно, скільки й де саме мені пощастило доловити, окунів, що вже досить охолонули до їжі, як на моїй суперлунці знову таки клюнув підлящик. Вже після церемонії зважування я зрозумію, що ці два бонуси ні стільки не змінили б мого місця в зоні (окунів ловити мені вдавалося теж вправно), але зараз я традиційно увімкнув максимальну концентрацію та уважність, абстрагувавшись повністю від заздрісних коментарів суперників. Тут все чесно, бо я теж радію, коли у суперника сходити риба. Виважував без поквапи, бо жилки-павутинки не пробачають поспіху та помилок, і мав зрештою успіх. Саме і ведуча прямої трансляції – Ольга Кубанська зі своїм напарником підійшли до нашої зони, професійно висвітлюючи події турніру. А потім і майстер фото- та відео справи – Куров Олексій, доповнивши яскраву колекцію світлин чемпіонату. Його роботи, до речі, представлені в даному звіті.
Не хочу здатися хвастуном та вже за годину до фінішу розумів, що моє місце не повинно бути нижчим за інше, а победа в зоні дуже реальна. Можливо вона б і сталася, якби на останній хвилині матчу я б реалізував легеньке клювання і та рибка затягнула на 40 г чи більше. А так зону взяв Міхненко Олександр, котрий разом зі Щевичем І. витягли Рівне на срібний п'єдестал. Молодці!
Харківська область зайняла за підсумком провальне 9-те місце. Безперечно, яскравим та удалим можна назвати хіба що виступ нашого молодого Шувалова Юрі, який став 4-м серед найкращих українських мормишечників. Моя 8-ма підсумкова сходинка, хай і не геройська зовсім, та теж дозволяє дивитися з оптимізмом у плані відбору до лав Збірної України. Хай ця наша невдача стане гарним уроком на майбутнє! Як на мене, у нас складається гарний колектив і перемоги ще прийдуть. Щиро вітаю всіх учасників Flagman-Чемпіонату України, а особливо призерів. У особистому заліку переміг Щевич Іван, срібло – Макій Андрій, бронзу – Зайко Олексій.
У командному підсумку неймовірну жагу до перемоги виявили спортсмени із Запоріжжя, друге місце вирвала Рівненська область, а третє – Дніпропетровська.
Окремо хотів би відзначити організаторський талант Заєць Сергія, котрий виступив, безперечно, ключовою фігурою у підготовці цього заходу, а компанію Флагман – за підтримку спортивного руху нашої країни! До нових зустрічей на твердій та рідкій воді!

Фото Курова Олексія