Лютнево-березневі морози нарешті відступили і навіть снігопади змилувалися, змінившись легким нічним морозцем і денними відлигами. Правда ось спадщину після себе залишили відчутну. Дороги та стежки під товстим сніговим покривалом опинилися, а лід сантиметрів до сорока наріс. Давно я збирався збалансувати. "Кайфове містечко", що в Кутузівці, стало місцем моєї балансіріади. Щуки тут багато, і навіть не біда, що нині цілковита глухозім'я з відповідними перспективами. Розберемося. Набір дуже цікавих нових балансурів з минулого разу, коли я небезуспішно полював за «горбачами», поповнився ще деякими зразками. Тепер на щуці їх випробуватиму. Уперед!

Вперед і назад я їздив кілька разів, поки таки не знайшов місця, де можна було залишити машину не на проїжджій частині. Все і скрізь у снігу. Жах. До ставка рукою подати, але брести по снігу вище колін це не по тротуару тупотіти. Фух на місці. Перевів дух, випив чайку і буритись. На ставку очікувано нікого. Забоялися колеги снігу та морозу. Ось і чудово. Самота і тиша – саме воно. Восени я тут рибалив зі спінінгом, тому цілком картину під льодом уявляв. Ближче до греблі глибина 4-5 метрів, від берегів дно плавно опускається до трьох. У прибережній зоні залишки рослинності біля дна. Частина ставка, що ближче до вершини, дрібніше і корчами рясніє нормально. На березі ліс. Душевно та затишно. Спочатку коряжник не «злий», а ось у вершині справжній частокіл з гілок та пеньків. Там екстремально ловити.
Першу серію лунок роблю вздовж берегової лінії так, щоб захопити і звалище, і нижню його частину. Лунки маю традиційно в шаховому порядку, щоб не промазати відразу всією серією. Дюжина отворів, і я видихнувся. Балансири з піхов. Балансиріада відкрита. У коробці у мене різні модельки балансувань, але я майже не сумніваюся, що у 7 сантиметрових шанси на успіх (мій успіх) максимальні. Хоч дрібна, хоч велика щука по ідеї повинна відгукнутися на цих «універсалів» в 7 см. Щоб потім не кусати лікті і не жалкувати про свої авантюрні експерименти, як «пошуковика» поставив природне забарвлення. Така надійніша за всіх, на мою думку.
Балансир кулею пішов під воду, і діставшись до дна, почав пурхати на всі боки, повністю підкоряючись диригентському наказу. Диригент сьогодні я. Трохи пізніше, коли я опущу балансир в ополонку, старанно прорубану для дихання риби, побачу на власні очі, як рухається моя чудо-рибка. Дуже цікаве кіно, до речі. Раджу періодично всім бачити на власні очі, як працює ваш «улюбленець». Реально корисно. На підкиданні мій балансир дуже різко і стрімко йшов убік подібно до того, як малеча в паніці тікає від хижака або ж з останніх сил намагається продемонструвати фарби життя напередодні неминучої загибелі. Але така спритність швидкоплинна. Тільки-но ти опускаєш вудильник у вихідне положення, різкість і динаміка приманки гаснуть відразу ж. Балансир смиренно повертається назад і кілька разів, хитнувшись над дном, зупиняється. Сто разів хижакові треба бути дурним і черствим, щоб таку смакоту не проковтнути.
Перша серія лунок не принесла клювання, і я взявся за нову. Лунки тепер свердлив у два заходи, навіть для моєї Мори товстий і шаруватий лід не здавався олією. Поки що тиша. Я щось не так роблю? Не там ловлю? Промахнувся із приманками? Рибі нема чим дихати і їй не до їжі? Тиск? Зупинися. Ще десяток років тому я цілком міг би піддатися паніці і махнути рукою на все, але став, здається, мудрішим і досвідченішим. По-перше, далеко не всі характерні ділянки ставка мною досліджені. По-друге, навіть якщо балансири-зразки тут і зараз не працюють (але я на них вже ловив і знаю, що вони робітники), я можу в будь-який момент поставити Рапали або щось ще з перевіреного. По-третє, кисневого голодування у щуки напевно немає, оскільки вода в лунках чиста і цілком свіжа, а до ополонок, до речі, не підпливла жодна рибка (заглядав періодично), щоб подихати. По-четверте, навіть якщо не ловиться, майже завжди є варіанти виправити ситуацію. Коротше, виклик труднощів прийнято.
Згадався своєчасно мій осінній візит на Кутузівку зі спінінгом, коли довго не міг упіймати, але варто було дістатися корчів, як все вийшло. Бурю тепер лунки у вершині над корчами, з балансиру знімаю трійничок. Глибина тут метрів зо два, періодично приманка стукає по гілках. Найгостріші хвостовий та передній гачки поки що балансира «noname» теж здатні, безумовно, прилипнути до корчів, але з трійником це майже гарантовано. Як і раніше, використовую модельки 7 см. В них вірю особливо. А ось забарвлення вже змінив - темна спинка, салатове черевце і червоне цятка внизу голови. Гарненько. Третя лунка. Іди сюди, зубаста! На першому ж опусканні тук. Невеликий щуренок, але надії він запалив солідні. Значить, зубаста не спить і схильна до полювання, раз атакувала залізницю одразу, як та потрапила їй під ніс.
Крім цікавих і однозначно заслуговують на довіру балансиров, я використовував на одній вудці флюрик Intech Shock Leader 0,22 мм, а на іншій (окуневій) - зимову волосінь Invision Ice Line 0,16 мм. Що щучий, що окуневий комплекти оснастив коротким (5-7 см) флюорокарбоновим повідцем 0,37 мм. Не повторюватимусь, що це Intech, бо вже сто разів вказував, яким флюром користуюся останні два сезони. Друзі, щиро, без підробок. Їй Богу, навіть не думав, що настільки чудовим вийде новий флюр.
Перший спійманий щуренок після пари фотокадрів поплив додому, а я переможно дістав термос, передчуваючи, що зараз справа піде. Передчасно тішився, бо наступну щуку я спіймаю години за дві, не раніше. А все тому, що не помітив однієї простої закономірності. Єдина поки що щука спіймалася в тій лунці, де я, крім щуки, ще й гілку двічі чіпляв балансиром. Саме ця лунка була найближча до берега і до непролазних корчів, в яких і блешню опустити страшнувато, а не те, що балансир, що гуляє по сторонах. Перестраховувався і нічого не ловив. Шкода, зрозумів не одразу.
Не знаючи поки що істини, я вирушив на перевірку глибини, а потім обловив трав'янисті прибережні ділянки. З півсотні лунок просвердлив, заробивши єдиний порожній контакт. І балансири змінював, і забарвлення, і розміри, і навіть у різному обрії їх вигулював. Тихо. Додому? Зарано. Розбурю наостанок те місце, де впіймав єдину щуку. Тільки акцент зроблю на прибережному коряжнику. По холодній воді адже часто зубаста атакує приманки біля самих ніг.
Розташовую лунки між пеньками, що стирчать з-під льоду. Здивований, але буквально за кілька метрів від берега глибина півтора. А я то думав, що тут меляка. Через пару підкидів мій балансир гарненько вдарили. Є. У лунку протиснув невеликого щуренка. Ще тичок, але неодружений. За п'ять метрів ще щупак. Ну і ну. Щука опиняється в самому прибережному коряжнику, і вона цілком прихильна до моїх балансирів. Трійник тут не використовую – цілком непогано засікається і двома гачками. 10 підкидів, та перехід. Порожньо, порожньо, є клювання. В одній лунці вдалося дві зловити (300 і 400 гр), а ще в одній майже відразу після відпускання першої (шістсот грамів) клюнула друга.
Граю балансиром дуже коротко і невисоко - підкидаю досить різко на висоту 30-40 см. Втім, навіть такої свободи вистачає, щоб приманці десь та встрягти у гілку. Гачки найгостріші, не пропускають нічого. Зате гілки слабенькі і волосінь з ними справляється цілком, а якщо ні, то пускаю в хід відчіп. Напрочуд, йшов довго без втрат.
Перевіривши прибережні корчі, що подалі, окрім пари зачепів, не мав нічого. Але тільки повернувся на знайомий і п'ятачок, що відзначився, як вивудив ще два щупаки, потім ще. Здивувало, що природні забарвлення балансурів і не працювали, як личить. А ось зелені, салатові та ін. щуку цікавили. Не так часто подібне спостерігаєш. Ставив балансири 5 см, ловив вудкою з тоненькою ліскою, мудрував з грою - нічого особливого. Шкода, щука траплялася дрібна (600 гр - максимум), але могло й того не бути в глухозім'ї. Наколупав десяток хвостів, вирішив завершувати свою балансіріаду. Тест відбувся, балансири впоралися, «Кайфове містечко» виправдало назву.
Дякую, дорогі друзі, і Вам за увагу. До нових рибальських зустрічей!