Ракета у повітрі, час пішов. Незважаючи на те, що зони знаходилися в затоці, рельєф виявився вельми різноманітним, буквально через кожні 5-10 метрів сюрпризи. Спочатку, наскільки можна було судити за розташуванням учасників, найбільш затребуваним виявилося мілководдя та горби з глибинами від 1,6 до 2 метрів. Тут окунь ловився непогано (1-3 хвоста за хвилину), але явних «кулеметів» не було. Дещо несподівано глибші місця (2-3 метри) стали видавати рибу з тією ж регулярністю, що і дрібніші. Часом складалося враження, що окунь скрізь, і де його найефективніше ловити, спочатку не було очевидним. Безумовно, говорю про себе. Особисто я, як і мої напарники за командою «FishingStock Team» – Сизон Олег та Нестерцов Максим, обрали збірну тактику.

Спочатку ми активно шукали максимальне скупчення риби, а потім концентрували свою увагу цих лунках. Власне, нічого хитромудрого. Так чи інакше, але за перші 30 хвилин у моєму активі вже було під три десятки хвостів, що було явно за кіло. При цьому з однієї лунки більше трьох смугастих я, на мою думку, жодного разу не виловив. Просвердивши зі старту чотири бази по чотири лунки і кинувши в кожну по півжмені кормового мотиля, я збирав «окуневий урожай». А ще щоразу перед доглядом підкидав по добрій дрібці личинок. Якщо ніхто під льодом не відгукувався, більше трьох підйомів та опускань (на 20-30 см) не робив. Спочатку практично кожна лунка видавала чергових рибок, але потім частина лунок повністю замовкла і надалі з мого розгляду було викреслено.

Цілком усвідомлюю, що свій шлях до успіху багато інших учасників бачили інакше. Так, і не буває, щоб усі мислили однаково. Як уже всі переконалися, головним фаворитом на будь-якому кульшовому турнірі є Дніпропетровськ і з недавніх пір – Донецьк. Сьогодні, треба сказати, хлопці марку тримали і ловили дуже сильно. Харківська блешня нехай трохи і відстає, але в себе на полі не повинна була здригнутися перед іменами.

У першому турі я зупинився на діаметрі волосіні 0,069 мм і блешні 2,7 мм мідного кольору. Грав активно, часом із високими підйомами. Така досить груба снасть при активному клюванні забезпечувала швидке виведення навіть 100 гр окунів, а ще давала шанс на рівних боротися з 300-500-грамовими горбачами, які, правда, мене не турбували.

Мій пакет наповнювався регулярно. Це, звичайно, тішило, хоча я не міг не бачити, що не я один активно ловлю. Чого тільки варто було споглядати, як Олексій Зайко, який розташував кілька баз поблизу, раз у раз опускав рибу в ящик. Йому програти зовсім не соромно і, звичайно, не вперше, але все одно не хотілося. Єдине, що серйозно насторожувало – не було в мене жодної по-справжньому «кулеметної лунки», коли б сів і ловив, не гаючи часу на переходи. Так тур непомітно підійшов до завершення.

А вже за годину всі учасники зібралися у просторому холі Елатівської бази на процедурі зважування. Не можна було сказати, що результати виглядали занадто щільно (від 1,5 до 5,5 кг), але деякі спортсмени все ж таки розійшлися грамами. Мої зусилля потягли на 5-е місце у зоні (4,04 кг). Сизон Олег, який зі старту правильно зорієнтувався з місцем і тонкощами лову, у найсильнішій компанії Донецьких та Дніпропетровських суперників зайняв високе третє місце. А ось низка сходів та фатальне непопадання на рибу Макса Нестерцова не дозволило йому своїм результатом пишатися.

Загалом, дива не відбулося – вгорі таблиці після першого туру значилося дві Дніпропетровські команди, далі дві Донецькі та лише потім йшли дві Харківські, другою з яких була наша «FishingStock Team».

Почався він із невеликого казусу – через дощ та плюсову погоду глибші зони другого дня довелося змістити на мілководді. А інших варіантів не було. Як поводитиметься окунь на метровій глибині і чи виявиться він там взагалі, на тренуваннях ніхто не з'ясовував.

Як і передбачалося, спочатку всі сконцентрували свої зусилля на глибокій частині зон, де цілком логічно очікувалося вчорашнє окуневе побоїще. Вигравши жереб одразу у чотирьох колег, які претендували на один із кутів на глибині, я стояв у передчутті... Але все виявилося по-іншому.

Коли з'ясувалося, на глибині 1-1,3 метра окунь ловився не гірше, а місцями ще й краще. Про темп лову і говорити нема чого. Коротше, у меляку було щастя. Але туди я потрапив лише посередині туру, коли глибина остаточно замовкла. Тепер я ловив з блешнею 2,5 мм і ліскою 0,065 мм. За великим рахунком, окунь не надто й виборював – він, якщо був під лункою, то клював одразу, тож можна було снасть і не міняти. Але, як тільки я уточнився, справи пішли помітно веселіше. До самого фінішу я щосили намагався нівелювати стартовий прорахунок, але це не надто вдалося - лише 11-е місце. Тепер гарна наука буде. На жаль, Олег та Макс своїм результатом мене підтримали. Воно й не дивно – надто ми вірили в глибину. Лідери та у другому турі підтвердили свій високий клас, виступивши сильно та стабільно. Мої щирі вітання.