Як правило, квітень – саме той місяць, коли судакова риболовля вдається напрочуд результативною та яскравою. Ікластого краще шукати на водосховищах і ставках. Тут досить часто доводиться мати справу з судаком, який підходить дуже близько до берега. З одного боку, хижака приваблює більш тепла вода, з іншого – наявність кормової бази, а ще з іншого – судак підбирає собі місця під гнізда, адже зовсім скоро нерест. Останній факт змушує по-особливому ставитися до такої риболовлі. Навіть якщо ви не порушуєте правил рибальства, «спіймав-відпусти» – найправильніше, що можна зробити. Як мінімум, ікряних самок (їх нескладно розгледіти по товстому череву), які все-таки ощасливили нас клюванням, краще відпустити.
Як же не залишитися статистом? Перше – визначення перспективного місця. Судак в будь-яку пору прив'язаний до конкретних аномалій дна, але навесні особливо. Якщо з якихось причин інформації по конкретному перспективному місці немає, доводиться шукати самостійно. На судаковій водоймі уловисті місця обов'язково проявлять себе скупченням рибалок (особливо легко, коли берегова лінія добре проглядається). І нічого, до речі, поганого в тому немає, щоб попрямувати до колег і половити поруч. Але існує і інший шлях.
Розумно почати ловлю з прилеглих до берега мілководь, але тільки там, де на дні ростуть водорості і глибина становить хоча б метр. Ще краще, якщо на дні виявляться корчі. В квітні по судаку це супер місця. Якщо немає потреби далеко кидати, то джиговий монтаж (а в корчах мало хто використовує інше) слід вибрати мінімальної ваги. Нерідко це всього 2-3 гр, що здається, на перший погляд, нонсенсом при судаковій риболовлі. Однак практика показує інше. Справа в тому, що на мілині у судака зовсім інші вимоги до анімації. Часом рибалка специфічна, коли закидання виконуються буквально в саму гущавину корчів з розрахунком подати силіконку рибі прямо під ніс. Ключова вимога до снастей: компроміс потужності і делікатності. З одного боку, церемонитися з засіченим судаком – недозволена розкіш, а з іншого – ловимо ми все-таки мінімальною вагою, тому хоч якась можливість контролювати проводку повинна бути.
До приманок за такої не зовсім звичайної ловлі вимоги вельми своєрідні. Ті повинні одночасно добре поєднуватися з легкими вантажками, офсетними гачками і подобатися судаку. І якщо перші дві вимоги при нинішньому розмаїтті задовольнити нескладно, то догодити ікластому в кожній конкретній ситуації набагато складніше.
Квітневе полювання за судаком, як говорилося, більш перспективне на водосховищах. Дуже часто берегова лінія таких водойм являє собою бетонну основу, з якої і рибалити дуже комфортно і, що більш істотно – сюди масово підходить судак. Причина прив'язаності ікластого до плит дамби така ж, як і у випадку з корчами на мілководді. Тут найбільш комфортні умови для перебування, пов'язані з більш прогрітою водою і наявністю зграй кормової риби, які на плитах і в стиках між ними знаходять собі їжу та прихисток.
Перше характерне місце, на яке однозначно варто звернути увагу, рибалячи з дамби, це перехід її бетонної основи в донний ґрунт. Тут багато чого буде нагадувати особливості лову в березні. Але є й нюанси. Перший шлях до успіху – максимально легкі джиги і дуже плавні анімації. Другий – взяти вантажки важче і уже виконувати короткі стрибкоподібні проводки по дну з постійним контактом об бетон. Саме останній факт і є ключовим моментом такої риболовлі. Можна порекомендувати проводку, що складається з 3-4-ох невисоких підкидань силіконки над дном (10-20 см), стадії вільного падіння і невеликої паузи (1-3 секунди), на якій найчастіше і трапляється удар. Безумовно, правильніше орієнтуватися по ситуації, але зазвичай оптимально використовувати шарніри вагою 4-6 г. Якщо не критично розставання з вольфрамовою «чебурашкою», має сенс стукати по плиті якраз вольфрамом. Втім, перевага такого рішення в багатьох ситуаціях виявляється дуже сумнівною, адже краї плит не гірше корчів «збирають» приманки.
Моїми улюбленцями по такій ловлі виступають Bait Breath Fish Tail Shad, Fish Tail, Intech Turborib, Long Heel.
Абсолютно несправедливо не згадати про дальню дистанцію, з якої теж часто судака ловлять. Як правило, це взагалі основний, якщо не єдиний шлях до успіху. Адже далеко не завжди під нашими ногами лежить бетонна основа, а якщо навіть і так, зовсім необов'язково, що до неї впритул підійде судак. Помічено, якщо на деякому віддаленні від берега розташовується цікавий рельєф, з великою ймовірністю хижак буде стояти саме там, а не біля підніжжя бетонних плит. Одним словом квітнева рибалка нерідко вимагає не тільки далекобійних знарядь, але і високих рибальських чобіт. Кращими приманками назвав би такі, котрі добре поєднуються з важкими вантажками і не йдуть в штопор на паузі. А ще приманки бажано, щоб летіли подалі.
Для тих, хто тільки починає освоєння спінінгової ловлі судака можна порадити деякі усереднені ваги джиг. Так, коли глибина складає 3-4 метри, розумно орієнтуватися на вантажки 8-14 г. При глибині 5-6 метрів – 12-20 г , а якщо мова йде про справжні глибини (від 6 м), які іноді зустрічаються в межах берегового закидання, логічно використовувати навіть 25-30 г. Проте такі ситуації швидше виняток, та й не так часто судак воліє в квітні серйозних глибин.
А тепер про окуня. У квітні окунь традиційно нереститься, однак є чималі надії, що в другій половині місяця у смугастого хижака вже не залишиться настільки вагомих причин ворочати носом від наших приманок, адже всі клопоти по продовженню роду виявляться позаду. Період реабілітації після ікрометання в окуня дещо коротший, ніж у щуки, і приблизно через тиждень смугастий починає активно шукати корм. Друга половина квітня – час, коли класичний мікроджиг подарує масу яскравих емоцій та гарний улов. Що при такій риболовліі слід пам'ятати, перш за все? Вважаю, є три найбільш імовірні місця стоянки окуня:
1. Неглибокі затоки, котрі закінчуються біля берега очеретяними заростями.
2. Глибокі прибережні ділянки зі стіною очерету або водоростей.
3. Тиховоддя і ділянки зі зворотною течією, розташовані біля ям.
Сюди ж можна сміливо віднести і деякі ділянки на закритих водоймах. Ближче до кінця квітня і навіть у травні зазвичай окунь починає активно годуватися не тільки на річках, але і на ставках з водосховищами. Якщо говорити про берегову риболовлю (в цей час навігація під забороною), то краще орієнтуватися на статистику лову в минулі роки, а так само свіжу інформацію від знайомих. Справа в тому, що найчастіше окунь підходить до греблі в певних місцях і починає годуватися. І чим більші екземпляри, тим важче спрогнозувати їх місце появи. Зате якщо точка знайдена, окунева риболовля виходить дуже яскравою і динамічною, адже смугастий зараз у великій зграї і з хорошим апетитом.
Дещо складніше ситуація на річках. Окунь теж тут в пошуках їжі, але його менше і він більш розосереджений. У першому наближенні можна орієнтуватися на ту ж ловлю, яку ми успішно застосовували в березні, однак тепер картина багато в чому відрізняється і такий підхід не є оптимальним. Якщо в березні чи не головним правилом було використання максимально легких монтажів і дуже плавних проводок, то квітневе окуневе полювання на річці вже передбачає більш динамічну і живу гру, активний пошук і облов значних територій.
Смугастий вже не так сильно і категорично схильний до пасивних принадам, він на порядок серйозніше налаштований зловити і з'їсти висококалорійну здобич. Окунь чудово розуміє своє нинішню перевагу над беззахисною дрібною рибою, а тому рідко втрачає можливість відновити свої сили після нересту і активно полює на малька. Приманки, до речі, зовсім необов'язково повинні копіювати кормову рибу, але Fish Tai та Fish Tail Shad, як і раніше, поза конкуренцією.
В окремих ситуаціях себе проявлять віброхвости або раки, але це, звичайно залежить від водойми, умов риболовлі, а так само від розміру окунів, що мешкають тут. Що стосується твістерів, то як і раніше, це невеликі 2-3 дюйми модельки на «чебурашках» до 7-ми грамів. Справа в тому, що, по-перше, через заборону навігації ми змушені ловити виключно з берега або з дамби, а значить, дальність закидання може знадобитися суттєва. По-друге, окунь ще далекий від повного відновлення сил і його загальна фізична форма не дозволяє йому ганятися за швидкою здобиччю. По-третє, фізіологія і спостереження за смугастим свідчать, що практично в будь-який час (а особливо зараз) найбільш ефективна фаза проводки - падіння приманки. І чим більше часу буде у окуня на прийняття рішення, тим краще. Єдине, мабуть, тут обмеження: захопившись забезпеченням тривалих пауз, бажано не втратити загальний темп лову. Просто час, відведений на риболовлю, на жаль, завжди обмежений. А ще – періоди окуневого клювання досить швидкоплинні. У квітні, до речі, на окуневі клювання цілком можна розраховувати в будь-який момент часу, але чим ближче літо, тим пік активності зміщується до раннього ранку.
Яскравих Вам, друзі, риболовних епізодів та справжніх трофеїв!
