Ох і наслухався я жартів та підколів від друзів з приводу недавнього вкрай ганебного виступу на Полтавській землі. Хоч ти трісни, не пішла та гра на річці Псел. Фіаско в повному обсязі. Дехто (з числа толерантних, а їх у нас небагато) заспокоював, що буцімто вже в наступному батлі я напевно відіграюсь по повній і опинюсь на п’єдесталі. Закон збереження субстанціїї обов’язково спрацює.
Ну-ну, в закони природи я звісно вірю, та частенько вони не так проявляються, як би мені того хотілося. Що ж, відкритий Чемпіонат Харківської області з лову риби спінінгом з берега «Ст. Салтів 2019» був найближчою спробую реваншуватися. В компанії з Грибачовим Андрієм та Панєждою Сашком ми представляли традиційний і неодмінно бойовий склад «FishingStock Team» зразка 2019. Бодай якусь нагороду нам треба було цього разу виграти, бо на попередніх двох безуспішних змаганнях я вже всі відмазки використав і тепер не мав ідей, чим ще коректно та завуальовано пояснити чергову невдачу. Годі, невдач достатньо.
Старосалтівська дамба – відоме місце для відточування спортивної техніки, тому багато моїх колег рибалить тут регулярно. Я ж останній раз по місцевій дамбі бродив зі спінінгом років шість тому. Не особливо й скучав. Невеличкий окунь, краєвиди такі собі, зелененька влітку вода та ін. На тренування обставини потрапити не дали змоги. Хай так. Іноді менше цвяхів та замочків старих напрацювань роблять голову легкою, а тебе – маневреним і відкритим до поточної реальності. В моїй практиці було достатньо випадків, коли саме експромт, уважність та старі напрацювання з аналогічних водойм перекривали всі козирі натренованих суперників.
Почалося. Хоч і пророкували прогнозисти непоганий кльов зі старту, його не спостерігалося в жодній із зон. Лишень поодинокі окунці, які безпечно бродили неподалеку бетонних плит, радо відгукнулися на наші мікроприманки. Учасники достатньо швидко їх спіймали, тому уже в першій годині туру настав час фази лову наляканих і зовсім неголодних хижачків. Що міг, те й я зібрав нашвидкуруч до клітчатої скарбнички.
Літо, тепло, окунь… Промайнула простенька думка: «А чи не з поверхні тебе, мерзотничку, ловити? Тим більше, кілька рибок я так уже й здобув». Для подібної схеми ще в далекому 2011-2012-му році тодішня «FishingStock Team» (Терещенко Костянтин, Поляков Володимир та автор цієї писанини) здорово і успішно використовувала Bait Breath Fish Tail 2”. Минуло чимало часу, а цього маленького японського диво-слага так ніхто, здається, і не зміг перевершити, хоч якби не намагався. Як відомо, Fish Tail супер працює на м’якій та плавній подачі, неповторний він і на твічах різної сили, гризонт значення не має. Шкода тільки, що не так міцно, як приманки вилиті зі старих калош та припорошені сіллю, тримається він на гачку, але це справедлива плата за якість. Fish Tail біля поверхні та в товщі якраз і стали зрештою моєю основною технікою, альтернативи якій я просто не побачив.
Зізнаюсь, що до кінця в таку справу я повірив по-справжньому лишень у другому турі, за що й поплатився третім місцем на старті. Десь до середини заключної години я був у лідерах, та чогось вирішив наостанок половити інакше, аніж з поверхні. Не особливо вийшло, пригальмував, третя сходинка. Це якби і непогано, та, на жаль, у Саші з Андрієм все склалося куди менш вдало, тому командою ми відразу опинилися в ролі міцно наздоганяючих.
Вечірній тур я вже твердо знав, що буду робити – ловити на Fish Tail в 106-му чи в 120-му кольорі на 1 гр з поверхні. Спочатку виходило так собі, бо активності не спостерігалося ніякої, але я майже не сумнівався, що це тільки легка прелюдія перед справжньою вирішальною драмою в заключній годині. Чим нижче опускалося сонце, тим вище підіймався в горизонті окунь і тим жвавіше він реагував на запропоновані йому частування. Було й козі це зрозуміло. Летіло в воду багато чого смачного, та слаг від Bait Breath виглядав особливо. І дійсно, уже з перших хвилин заключної години тумблер «Кльов» увімкнули в крайнє положення. Схоже в більшості секторів риба відкрила рот, мов у стоматолога на прийомі.
Гудок! З п’яти проводок я спіймав три окуні, з наступних п’яти - ще три. Розумію, що настав такий собі момент істини цього туру. Мов Блискавка Маквін треба було розпорядитись відведеним часом. Сектор далеко не самий перспективний, бо хороші старти у мене були позаду, та й тут можна ловити. Скромненькі за розміром смугастики жваво котилися на хвостиках по поверхні або ж торпедою розрізали приповерхневий шар перед тим, як опинитися в руках спортсменів, а потім і в садку. У мене теж клювало.
Чув у цей час немало страждальницьких відгуків про погану реалізацію та купу сходів. Відверто, у мене було усе в порядку, хіба що Вітя Боришевський трішки незграбно у сусідньому секторі розпоряджаючись своїм простором, міг наступити на мою Ямагу. Дякувати Богу, вберіг. Може один з десяти чи дванадцяти окунців і посмів було зійти у мене до кінцевої зупинки, та решта впевнено потрапляла в садок і потім блимала очима через матерчату клітку, очікуючи зважування та повної амністії. Здається, я витиснув усе зі свого та сусіднього секторів, що визначив мені 16-ий жереб. Майже 900 гр. Не став героєм цієї години, та здається нікому її і не програв. 37 хвостів за 60 хв. З урахуванням перших двох непогано проведених годин я зону виграв.
Як вів себе Fish Tail під час темпової ловлі? За вийнятком останніх півгодини, коли треба було поберегти все ж дефіцитні до того моменту Fish Tail, я ловив саме на цих чудесних «японців». Після чергової рибки поправляв приманочку, але вона знову працювала і не сповзала з тоненького одинарничка. На одного Fish Tail я ловив не менше десятка хвостів. Іноді більш відверто, іноді достатньо мляво, я вів серіями ривочків приманку поблизу поверхні чи в товщі. Окуню явно це подобалося. Чому у мене був мінімум сходів? Та просто оснащення правильне і я не гальмував діями. Відома ж то справа! Yamaga Blanks BLC 65Tz, шнур YGK UpGrade X4 #0.2, повідок Intech Shock Leader 0,14 мм, виважував достатньо напористо, ведучи рибу біля самої поверхні (але не по повітрю), за метр до суші акуратно висмикував бранця з води. Саша з Андрієм теж розібралися з ситуацією, тому командою ми дещо піднялися і вже з перспективою дивилися на п’єдестал.
У третьому турі я просто не мав права щось змінювати, хоча твердо розумів, що повністю старий шаблон застосовувати не варто. Модернізацію побачив у тому, щоб оснастити другу Ямагу (Long Cast 83Tz) тим же Fish Tail в болоті, але вже на двох грамах. Це дозволить мені більшу територію перевіряти та інакший варіант подачі використовувати, бо окунці не такі вже й одностайні були у своїх пріоритетах. Спершу було важкувато, але вже в середині другої години я зрозумів, що сьогодні мій день і реваншу таки стати. Та чи золотому?
Не все знаходилося лишень в моїх руках, бо після двох турів мене випереджав Сізон Олег з яскравими двома одиницями, та Пащенко Дмитро з 1+2. І якщо з Олегом Івановичем я боровся в одній зоні, то Діма міг більш спокійно громити своїх суперників, що власне він і прийнявся робити з самого початку. З кожною хвилиною туру риби по зоні ставало все менше і менше, а моя простенька тема з Fish Tail на поверхні продовжувала свою переможну ходу. Це була впевнена перемога в зоні і, як пізніше виявилося, золота нагорода усього Чемпіонату. Мої напарники успішно половили на фініші, тому, чесно кажучи, в душі я розраховував на командні нагороди. Не склалося. У підсумку лишень 4 бали ми програли бронзі та 5 сріблу. Можливо це був єдиний 129-ий окуньок (командою ми зловили 128), пійманий Сашею чи Андрієм. Та то вже лірика.
Респект організаторам, переможцям та решті учасників за яскраву боротьбу. З повагою до моїх напарників – Грибачова Андрія та Панєжди Олександра, з повагою до всіх, хто був з нами та не полінувався прочитати цей текст. Безмежно і щиро вдячний за довіру компанії «FishingStock», яка насправді робить значно більше, аніж просто фінансує спортивні проекти.
